Международный эндокринологический журнал Том 15, №3, 2019

Шановні читачі!

На тлі бурхливих подій в Україні 25 травня якось непомітно проминув Всесвітній день щитоподібної залози. Він був започаткований з ініціативи Європейської тиреоїдної асоціації й відзначається щорічно з 2012 року. Ідея отримала широку підтримку в професійному товаристві й поширилася в багатьох державах. Цього дня в різних країнах світу проводяться заходи з метою підвищення рівня інформованості населення про захворювання щитоподібної залози (ЩЗ), методи їх лікування й профілактики. Справді, частота захворювань ЩЗ постійно зростає, а зниження тиреоїдної функції відзначається у 2 % осіб, а серед осіб віком понад 60 років — у 8 %, вузлові утворення ЩЗ виявляють сучасними методами практично в 30 % дорослих людей, зоб — збільшення розміру ЩЗ у регіонах йодного дефіциту, до яких, на жаль, належить уся Україна, трапляється в 10–20 % населення. Аналогічна ситуація спостерігається в більшості країн світу, і число пацієнтів із захворюваннями ЩЗ вимірюється десятками мільйонів. Від різних захворювань ЩЗ страждає не менше від 1/3 населення земної кулі.

На жаль, українці споживають втричі менше йоду, ніж необхідно, законопроекти стосовно поетапного впровадження йодування солі відсутні. Тому на розв’язання проблеми йодного дефіциту в Україні в найближче десятиліття годі й сподіватися. Добре відомо, що причиною 65 % випадків захворювань ЩЗ у дорослих і 95 % — у дітей є недостатнє надходження йоду з їжею. Дефіцит йоду призводить до багатьох тяжких наслідків: від невиношування вагітності до хвороби Альцгеймера. Дефіцит йоду має й соціальні наслідки. Так, наприклад, він може посилювати девіантну поведінку підлітків і бути однією з причин низької успішності в школі. Згідно з Global Iodine Nutrition Scorecard, в Україні 382 000 дітей (80 %) щороку народжуються з ризиком розладів унаслідок йодного дефіциту й розвиваються без споживання необхідної кількості йоду з їжею.

У той же час найефективніший і з медичного, і з економічного погляду спосіб боротьби з йодним дефіцитом — це максимально можливий перехід на використання йодованої харчової солі в побуті й харчовій промисловості. Успішний досвід ліквідації йододефіцитних захворювань саме таким шляхом був реалізований у багатьох країнах. Подібна модель застосовується сьогодні в сусідній Білорусії. В Україні йодовану сіль у харчуванні поки вживає менше від 30 % населення.

Тому, наприклад, як перший крок пропоную використання йодованої солі при приготуванні хлібобулочних виробів. За висновками фахівців у галузі хлібопечення, це не тільки не погіршує, а й покращує властивості хліба, не кажучи вже про користь щодо поповнення йоду в раціоні. Потім йодована сіль повинна послідовно впроваджуватися в промисловості й побуті.

Настав час позбутися міфів стосовно шкоди вживання йодованої солі. Фахівці підтверджують абсолютну безпеку, адже йод міститься в солі у фармацевтичних концентраціях. Прийом йоду не може призвести до надмірного утворення гормонів ЩЗ. ВООЗ вважає безпечною дозу йоду 1000 мкг (1 мг) на добу.

Безумовно, використання йодованої солі позитивно позначиться на IQ тих, хто буде зачатий уже після початку її тотального використання й перебуватиме на грудному вигодовуванні. Для дітей віком понад 3 роки поява йодованої солі на столі стане причиною зменшення випадків зоба, у тому числі вузлових форм. Такі діти (якщо реально розпочнеться масова профілактика) на момент ліквідації йодного дефіциту розумнішими не стануть, але їхні діти й внуки отримають можливість реалізувати свій генетичний потенціал, підвищивши на 10–15 пунктів IQ прийдешніх поколінь, зменшивши вдвічі вже через 10 років число операцій на ЩЗ. А всіх людей це захистить від шкідливого впливу радіоактивного йоду на ЩЗ.

Відразу хотілося б відповісти на запитання з приводу гіпертиреозу. Відомо, що гіпертиреоз не має жодного стосунку до ліквідації йодного дефіциту, крім одного: ліквідація йодного дефіциту вже через декілька років різко знизить число функціональних автономій із гіперфункцією ЩЗ. Захворювань, при яких протипоказаний прийом йодованої солі, немає. Єдина ситуація, коли рекомендують уникати її вживання, — це період підготовки до лікування радіоактивним йодом після видалення ЩЗ з приводу папілярної або фолікулярної карциноми за наявності метастазів. Але в цей період можна використовувати нейодовану сіль (яка нікуди не зникне) або готувати без солі.

Останніми роками ми спостерігаємо доволі тривожну тенденцію: високоефективні профілактичні програми, включно з обов’язковою вакцинацією й збагаченням харчових продуктів мікронутрієнтами, зазнають постійних атак із боку надзвичайно агресивних груп, які відображають вельми своєрідні погляди очевидної меншості, але паралізують багато ініціатив, бенефіціарами яких може стати все населення або принаймні його більшість. Тому побоююся, що не тільки окремі індивідууми, а й суспільство в цілому переживає нині період певного когнітивного дисонансу. Проблема в тому, наскільки цей дисонанс вплине на когнітивні здібності майбутніх поколінь.

Що ж можна порадити? Замініть звичайну сіль на йодовану й додавайте її в уже приготовані страви, аби йод не випаровувався через нагрівання. Адже свідомо щодня контролювати споживання денної норми йоду складно. Україна є однією з небагатьох країн, що не мають закону про обов’язкове йодування солі. У понад 140 країнах світу це дієвий метод боротьби з йодним дефіцитом. Природні джерела йоду — морепродукти, особливо морська капуста. Жоден інший продукт не містить стільки йоду. Дітей від одного року чи тих, хто вже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі. Перевіряйте рівень тиреотропного гормона.

Вітання читачам з унікального міста Бат! Подорожуючи Англією, неможливо не відвідати це мальов–ниче місто, яке в усі часи притягувало творчих особистостей з різних куточків світу і з 1987 року визнане ЮНЕСКО містом всесвітньої культурної спадщини.

Письменники і драматурги, художники і вчені приїжджали в Бат, щоб набратися творчих сил для нових звершень. Натхнення, якого так не вистачає багатьом людям, — головний сувенір, який можна привезти з цього романтичного англійського містечка.

Бат вражає погляд і підкоряє своєю небувалою атмосферою, архітектурою, історією. У ньому можна відчути дух двотисячолітньої історії. Так чим же приваблює мандрівників це невелике англійське містечко? Насамперед римськими лазнями з цілющими водами гарячих джерел, а також незвичайним архітектурним ансамблем в георгіанському стилі. Також місто віддавна є справжнім центром британського культурного життя. Чарльз Діккенс неодноразово відвідував курорт і присвятив один з розділів своїх «Записок Піквікського клубу» опису життя в Баті.

Збудований в архітектурному стилі доби короля Георга, Бат, проте, зберіг велич свого римського минулого. Після вторгнення в Британію Римської імперії римляни перетворили гарячі джерела на купальний комплекс із лазнями й басейном. Сталося це в середині I століття нашої ери. А потім ще три століття, до самого свого відходу з Британії, римляни із задоволенням парилися в місцевих термах. Сама назва міста означає в перекладі «ванна» чи «лазня». Сьогодні Бат — один з найпопулярніших англійських спа–курортів, де можна поправити здоров’я за допомогою ароматерапії, грязьових ванн і термальних вод, температура яких сягає 46,5 °С.

Серед архітектурного ансамблю — арочний міст Палтні через річку Ейвон, споруджений 1774 року. Працюючи над його проектом, архітектор Роберт Адам надихався легендарними італійськими мостами Ріальто і Понте–Веккьо.

Бат справив враження розкішного, елегантного і разом з тим життєрадісного й легкого міста. Здається, сама атмосфера цього міста цілюща.

Із побажаннями активного літнього відпочинку, задоволення від усього, що займає час і не дозволяє рукам тягнутися до смартфонів і пультів,

Головний редактор професор
Володимир Іванович Паньків