Международный эндокринологический журнал Том 15, №4, 2019
Вернуться к номеру
Звернення головного редактора
Авторы: Володимир Іванович Паньків
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Шановні читачі!
/281-1.jpg)
На обкладинці цього випуску «Міжнародного –ендокринологічного журналу» порядковий номер 100! Отже, ви маєте можливість ознайомитися із сотим числом журналу. З цього приводу висловлюємо вам, шановні наші автори й читачі, щиру вдячність за те, що залишаєтеся з нами, даєте мудрі поради й високо цінуєте нашу спільну працю. Завдяки вашій підтримці журнал має авторитет і є корисним у такій нелегкій лікарській праці.
100 випусків журналу за 14 років його існування — результат наполегливої праці злагодженого колективу редакції. Журнал має своє коло читачів і активних авторів. Для багатьох лікарів журнал став настільною книгою. Основні підсумки: журнал включений до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, до багатьох міжнародних наукометричних баз. Чимало наших авторів за цей час захистили дисертації, стали доцентами й професорами, під їх керівництвом організовані й успішно проходять конференції та конгреси, їх доповіді з цікавістю слухають лікарі всього світу на міжнародних форумах.
За ці роки журнал змінився, але одне залишається незмінним: «Міжнародний ендокринологічний журнал» завжди орієнтується на практикуючого лікаря, висвітлюючи на своїх сторінках новітні наукові досягнення в галузі ендокринології та їх застосування в повсякденній практиці.
Засновниками «Міжнародного ендокринологічного журналу» є ВДНЗУ «Буковинський державний медичний університет» і Видавничий дім «Заславський» — провідне видавництво професійної медичної літератури в Україні.
«Міжнародний ендокринологічний журнал» своїми рубриками намагається охопити якнайширше коло питань — від результатів оригінальних досліджень, лекцій для лікарів до методичних рекомендацій, реферативної інформації та оглядів літератури.
Сучасна ендокринологія потребує постійного професійного вдосконалення лікарів, розвитку наукового потенціалу й упровадження сучасних інноваційних технологій. Фахове висвітлення проблемних питань у галузі ендокринології на сторінках «Міжнародного ендокринологічного журналу» допомагає об’єднати зусилля фахівців, науковців, державних установ і сприяє підвищенню професійного рівня лікарів-читачів. Журнал не лише демонструє особливості надання допомоги хворим з ендокринною патологією, а й покликаний підвищити ефективність освіти лікарів із питань ендокринології.
Ми запрошуємо вас до подальшої активної участі в роботі журналу й будемо вдячні за підтримку на новому етапі його розвитку. Нам будуть цікаві ваші побажання й пропозиції щодо формування розділів і тематики майбутніх номерів. Ми також запрошуємо до співпраці фахівців суміжних професій: акушерів-гінекологів, неврологів, хірургів, ангіологів, кардіологів, офтальмологів — усіх, хто за родом діяльності і професійних інтересів має стосунок до ендокринології. Сторінки журналу є відкритим майданчиком для професійного діалогу фахівців у цій галузі.
Редакція й надалі розвиватиме «Міжнародний ендокринологічний журнал» як повноцінне міжнародне наукове періодичне видання. Сподіваємося, що наш журнал і надалі залишатиметься другом і помічником у вашій складній, але такій важливій роботі.
Журнал орієнтований на найсучаснішу інформацію, а стиль подачі — говорити просто про складне. Свіжі підходи до відомих проблем, парадоксальні висновки, оригінальні версії, дискусії професіоналів — за це цінують «Міжнародний ендокринологічний журнал». Уже стало доброю традицією інформувати читачів журналу про міжнародні ендокринологічні події й подавати найновішу інформацію з медичних форумів. Попри строгі критерії відбору статей журнал завжди відкритий для читачів, у його вітальні завжди знайдеться місце для зустрічей із відомими людьми.
Головний редактор із великим задоволенням продовжує надсилати вітання читачам із різних куточків нашої планети: з мису Доброї Надії і мису Рока, з берегів найбільших водоспадів (від Рейнського до Ігуасу, Ніагари, Вікторії і Скогафосс), Гібралтарської протоки і Панамського каналу, місць початку (Сараєво) і завершення (Комп’єнський ліс) Першої світової війни, зі стадіону «Маракана» в Ріо-де-Жанейро, зі схилів Тянь-Шаню, Альп, Високих Татр і Карпат, із Соловецьких островів, островів Іф і Джарилгач, із Великої Китайської стіни, з кратерів вулканів Ейяф’ядлайокюдль і Везувій, замку Сен-Мішель, Тадж-Махалу, віадуку Мійо, географічних центрів України і Європи, з Афін, Астани, Алмати й Амстердама, Берліна, Баку, Бішкека, Бухареста, Бухари, Бремена, Більбао, Брюгге й Батурина, Валенсії, Гонконга, Лондона й Ліверпуля, Монпельє, Мельбурна, Мостара, Монреаля й Москви, Нарви й Нікозії, Пекіна, Паланги, Пізи й Порту, Рейк’явіка, Сіднея, Стамбула, Сеути, Сінгапура, Самарканда і Страсбурга, Тбілісі, Чеського Крумлова, Юрмали, з містечка Шенген у Люксембурзі, Кохема на Мозелі, із Залізних Воріт на Дунаї, Сан-Марино, Мальти, місць витоку й гирла Дунаю і Дністра, злиття Дунаю й Сави, Волги й Оки, Арагві й Кури, Сурші й Сара-Лунги, Черемошу й Прута, з високогірних трас Трансальпіна і Трансфегераш у Румунії й Гросглокнер в Австрії.
Колектив журналу не збирається зупинятися на досягнутому й надалі буде дивувати вас цікавими матеріалами. Адже успіх там, де є впевненість і оптимізм, там, де працюють не покладаючи рук.
Традиційне вітання читачам ювілейного номера журналу з Австрійських Альп, з найграндіознішої високогірної дороги Європи, звідки відкриваються альпійські види казкової краси! Це був особливий пункт у літній програмі подорожей. Таким він задумувався, таким і вийшов. Справді, цей шлях (48 км) перетинає всі кліматичні зони від Австрії до Полярного кола. Якщо б ви перетинали ці зони не вертикально, а горизонтально, вам довелося б подолати віддаль у 4000 км. Подорож цією дорогою дає змогу побачити найвищу вершину Австрії — гірський велетень Грос–глокнер. Цікаво, що «Гросглокнер» у перекладі з німецької мови означає «великий дзвін», і така назва якнайкраще відображає куполоподібну форму гори.
Будівництво знаменитої високогірної альпійської дороги стало однією з найважливіших подій у сучасній історії Австрії. Дорога споруджена в 1930–1935 рр., коли країна переживала депресію й потрібно було створювати нові робочі місця. Відкриття дороги стало справжнім тріумфом. Уряд оголосив нову дорогу «вічним свідченням австрійських досягнень у найтяжчі часи». Спорудивши цю дорогу, демократична Австрія кинула виклик нацистській Німеччині. Хоча в ті роки мало хто міг подумати, що всього лише через три роки Австрія стане частиною Третього Рейху…
За перший рік існування дороги по ній проїхало 35 тисяч машин, сьогодні ж їх число наближається до 1,5 млн. З оглядового майданчика можна побачити 37 вершин, висота яких перевищує 3000 м. А найвища точка дороги долає перевал на позначці 2505 м.
Неймовірне відчуття — їхати в хмарах, вриватися в них і виринати, стояти над ними, вдихаючи на повні груди абсолютно безмежний, нескінченний простір і п’янку свободу! Хмари, які білою піною стікали зеленуватими оксамитовими схилами, потихеньку піднімалися, збивалися в зефірні гори й спливали до горизонту, відкриваючи абсолютно приголомшливі види. Маршрут проходить від в’їзду на дорогу через проміжні перевали й вершини до льодовика і великого туристичного центру кайзера Франца Йосифа. Льодовик був весь закритий хмарами, та й температура +5 °С (після +35 °С у Гальштатті) була досить підбадьорливою. Подальша подорож й споглядання навколишньої величі природи вимітають із душі всю дратівливість, невдоволення й нетерпимість. На обличчях людей різного віку, що користуються різними транспортними засобами, щира посмішка, приязнь, і в кожному погляді читається: «Ми це зробили, ми подолали Гросглокнер! Правда, краса?!» Так що не слухайте нікого. Якщо ви це любите, їдьте й насолоджуйтеся.
Колектив «Міжнародного ендокринологічного жур–налу» вдячний вам за підтримку й довір’я!
Дякуємо всім, хто долучався до створення журналу, а також вірним читачам!
З повагою, головний редактор професор,
член Національної спілки журналістів України
Володимир Іванович Паньків
член Національної спілки журналістів України
Володимир Іванович Паньків