Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 16, №4, 2020

Вернуться к номеру

Історія вивчення цукрового діабету в дзеркалі нумізматики

Історія вивчення цукрового діабету в дзеркалі нумізматики

Авторы: Синяченко О.В., Єрмолаєва М.В., Лівенцова К.В., Верзілов С.М.
Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: История медицины

Версия для печати


Резюме

Галузь історичної науки нумізматика (від латинського «numisma» — монета) зародилася в XIX столітті, стала тісно пов’язаною з економікою, політикою, культурою й правом і містить тематичне вивчення монет, медалей та плакет. Найкраще історію ендокринології ілюструють різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія, або паранумізматика), а монета стала прообразом пам’ятної (меморіальної) медалі. У цій роботі подано каталог понад 100 нумізматичних матеріалів (у тому числі деяких унікальних, уперше наведених), відображено етапи вивчення цукрового діабету, методів діагностики й лікування хвороби. Наявні посилання на значні історичні події, згадуються короткі біографії медиків, які зробили неоціненний внесок у формування цієї наукової дисципліни.

Отрасль исторической науки нумизматика (от латинского «numisma» — монета) зародилась в XIX столетии и стала тесно связанной с экономикой, политикой, культурой и правом, включает тематическое изучение монет, медалей и плакет. Лучше всего историю эндокринологии иллюстрируют разные формы медальерного обра­зотворческого искусства (экзонумия, или паранумизматика), а монета стала прообразом памятной (мемориальной) медали. В настоящей работе представлен каталог более 100 нумизматических материалов (в том числе некоторых уникальных, впервые приведенных), отражены этапы изучения сахарного диабета, методов диагностики и лечения болезни, имеются ссылки на значимые исторические события, упоминаются краткие биографии медиков, внесших неоценимый вклад в формирование этой научной дисциплины.

The branch of historical science of numismatics (from the Latin numisma — coin) originated in the 19th century and became closely connected with economics, politics, culture and law, it includes a thematic study of coins, medals and plaques. Best of all, the history of endocrinology is illustrated by various forms of the medallic educational art (exonumia, or paranumismatics), and the coin became the prototype of the memorial medals. This work presents a catalog of more than 100 numismatic materials (including some unique, first cited), reflects the stages of deve­lopment of the study of diabetes mellitus, methods for diagno­sing and treating diseases. There are links to significant historical events, brief biographies of physicians are mentioned who have made an invaluable contribution into the formation of this scientific discipline.


Ключевые слова

медицина; ендокринологія; цукровий діабет; історія; нумізматика; екзонумія

медицина; ендокринология; сахарный диабет; история; нумизматика; экзонумия

medicine; endocrinology; diabetes mellitus; history; numismatics; exonumia

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.16.4.2020.208492

Вступ

Слово «нумізматика» походить від латинського «нумізма» (монета), що означає «звичай, який встановився, громадський порядок, традиція, правова норма». У зв’язку з цим «монета» (одиниця вартості, металевий грошовий знак) стала похідним поняття «повна міра, законна норма». Нумізматика, що зародилася в XIX столітті, є галуззю історичної науки, пов’язаної з економікою, політикою, культурою і правом [1]. До нумізматичних матеріалів належать монети, медалі й плакети (від французького «плакета» — «пластинка», «плак» — «тонкий шматочок металу»).
Зараз понад 20 000 монет і пам’ятних медалей становлять галузь медичної нумізматики [2]. На перших монетах із медичною тематикою містилися бог Асклепій зі своїм посохом, змія та кадуцей [3]. Якнайкраще ілюструють історію ендокринології різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія, або паранумізматика) [4–6]. Перший винахід металевої монети із засвідчуючими зображеннями й написами відбувся у двох сусідніх регіонах Еллади — у Лідійському царстві на західному узбережжі Малої Азії (685 р. до Р.Х.) та на острові Егіна в Греції (між півостровом Пелопоннес і Аттикою). Підкреслимо, що медицину було відображено вже на античних монетах Стародавніх Греції та Риму [7–9]. Ендокринологічні аспекти були відображені на нумізматичних матеріалах також в епоху Античності. Наприклад, збільшену щитоподібну залозу у короля Аріарата IV показано на монетах Каппадокії ще в 188 році до н.е. [10]. 
Метою даної роботи стала оцінка вивчення цукрового діабету, віддзеркаленого на нумізматичних матеріалах. Уперше проаналізовано понад 100 монет, медалей та плакет, що за багато років склали певний каталог, із коротким описом історичних подій. Умовними позначками стали: [›] — монета, [˜] — медаль, [˜Ó] — медаль із підвіскою, [¢] — плакета.
Цукровий діабет має довгу історію, що йде в глиб століть [11–13]. У папірусах Кахуна (~2000 р. до Р.Х.) та Еберса (1500 р. до Р.Х.) є уривки, що описують хворих із надмірною спрагою й рясним сечовипусканням [14]. Приблизно в V столітті до нашої ери відомий індійський лікар і письменник Сушрута (800 до Р.Х. — ?) (рис. 1, 2), що вийшов із давньої знаменитої медичної школи в Каші (нині Бенарес), у своїй роботі «Самхіта» визначив гіпотетично діабет, використовуючи термін «мадхумеха» (медоподібна сеча), і вказав не лише на солодкий смак сечі, але й на відчуття липкості на дотик та її здатність притягувати мурах [15]. У ІІ столітті давньогрецький лікар часів ранньої Римської імперії, представник школи пневматиків Аретей (~80–135) (рис. 3), який народився в Каппадокії, навчався у відомій Ефеській медичній школі, надав перший точний опис такого захворювання, придумавши термін «діабет» (від грецького дієслова διαβαινω (diabaino), що означає «стан, через який проходить рідина»).
Давньоримський медик Гален Клавдій (~129–201) (рис. 4–24), який народився у Пергамі (Мала Азія), вивчав медицину в Платона й Аристотеля, враховуючи наявність поліурії, називав діабет «діареєю сечовипускання» («діарея сечі»). У ХІ столітті видатний середньовічний перський учений-енциклопедист, лікар і філософ, уродженець Афшана (поблизу Бухари) Авіценна (Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна) (980–1037) (рис. 25–43) у своєму «Каноні лікарської науки» («Кітаб ал-Переддень фіт-тіббу») описав діабет і як його ускладнення згадав гангрену ніг та сексуальну дисфункцію [16]. Уродженець іспанської Кордови, видатний єврейський лікар Маймонід Мойсей бен Маймонд (Рамбам) (1135/38–1204) (рис. 44–53) докладно описав при цукровому діабеті симптоми ацидозу з пропозицією лікувати його соком редьки [17].
Видатний французький медик, засновник ендокринології, уродженець Сен-Жульєна, випускник Паризького универсітету Бернар Клод (1813–1878) (рис. 54–65) уводив виноградний цукор в яремну вену собаки. Отримуючи потім кров із сонної артерії, довів, що печінка зберігає нерозчинну у воді крохмалисту речовину, яку назвав глікогеном. Глікоген перетворюється в глюкозу й виділяється в кров, а саме її надлишок викликає цукровий діабет [14]. Відомий англійський фізіолог Старлінг Ернест Генрі (1866–1927) (рис. 66, 67), який народився та навчався в Лондоні, відкрив секретин і ввів у науку поняття «гормон» (1905 р.). Український вчений, уродженець села Максимівка на Чернігівщині, який закінчив Житомирську класичну гімназію і медичний факультет Київського університету Св. Володимира, Підвисоцький Володимир Валеріанович (1857–1913) (рис. 68, 69) першим представив мікроскопічну будову підшлункової залози у хворих на цукровий діабет [18]. Експериментальні дослідження цукрового діабету на собаках виконав румунський відомий учений, уродженець Бухареста, випускник Паризького університету Паулеску Ніколає (1869–1931) (рис. 70, 71), який, до речі, відкрив гормон панкреатин [19].
В аргентинському Буенос-Айресі народився і навчався фізіолог Усай Бернардо Альберто (1887–1971) (рис. 72, 73), який довів роль передньої частки гіпофіза в метаболізмі глюкози при цукровому діабеті, досліджував дію глюкози та інсуліну на клітини. Патогенетичний зв’язок з іншими гормонами залоз внутрішньої секреції вивчали уродженець Темзи Діттон (Велика Британія), бельгійський цитолог, випускник Льовенського університету, лауреат Нобелівської премії 1974 року Дюв Кристіан (1917–2013) (рис. 74 (праворуч)), уродженець Нансі, де закінчив місцевий університет, французький лікар Парізо Жак (1992–1967) (рис. 75) та швейцарський ендокринолог, випускник Гарвардського університету Ренольд Альберт Ернст (1923–1988) (рис. 76), а уродженці австро-угорської (на той час) Праги, випускники Карлова університету в Празі, які працювали у США, біохіміки, подружжя Корі — Герті Тереза (1896–1957) (рис. 77) і лауреат Нобелівської премії Корі Карл Фердінанд (1896–1984) (рис. 78) визначили цикл вуглеводів (цикл Корі), виділили глюкозо-1-фосфат, відкрили роль фосфорилази й фосфоглюкомутази при цукровому діабеті, довели значення метаболізму глікогену в регуляції рівня глікемії.
Клініко-генетичні дослідження при цукровому діабеті виконували німецький лікар, уродженець Берліна, випускник Боннського і Берлінського університетів Наунін Бернхард (1839–1926) (рис. 79–81), уродженець Омська Російської імперії, випускник Московського університету Шервинський Василь Дмитрович (1850–1941) (рис. 82), керівник угорського протидіабетичного центру в місті Дунайварош Паткай Йожеф (рис. 83) та уродженець Будапешта, випускник університету Земмельвейса Рач Каролі (1950–2017) (рис. 84). Організаторами науково-дослідних центрів в Україні (Харків, Київ), де розроблялись проблеми цукрового діабету, були знаменитий вчений-біохімік Данилевський Олександр Якович (1838–1923) (рис. 85), який народився, навчався і працював у Харкові, та видатний ендокринолог-патофізіолог, уродженець селища Черняхів на Київщині, випускник Харківського медичного інституту Комісаренко Василь Павлович (1907–1993) (рис. 86, 87).
Звичайно, нова ера вивчення цукрового діабету настала з того часу, як був синтезований інсулін та почалось використання його з лікувальною метою (рис. 88) [20]. Це пов’язано з іменами лауреатів Нобелівської премії 1923 року Ф. Бантінга та Дж. Маклеода, а також Ч. Беста. Бантінг Фредерік Грант (1891–1941) (рис. 89–91, рис. 92–95 (ліворуч)) народився у канадійському Алістоні (провінція Онтаріо), закінчив університет в Торонто, де також навчався уродженець Уест-Пембрука (США) Бест Чарльз Герберт (1899–1978) (рис. 92–95 (праворуч)). Шотландський учений Маклеод Джон Джеймс Рікард (1876–1935) (рис. 96, 97) народився в Клуні, закінчив університети Абердіна та Кембриджа. У даний час видається медаль Бантінга за наукові досягнення в дослідженні цукрового діабету [21]. Методики визначення інсуліну в крові хворих на цукровий діабет розробив французький ендокринолог, уродженець Драгіньяна Ваге Жан (1911–2003) (рис. 98).
На рис. 99–107 подано пам’ятні медалі форумів ендокринологів, на яких обговорювались питання діагностики, патогенезу і лікування цукрового діабету (Велика Британія, Іспанія, Португалія, Угорщина, Франція, Швеція).
На завершення відзначимо, що вивчення ендокринології обов’язково включає поглиблене знайомство з її історією. У зв’язку з цим наведемо слова шотландського філософа Т. Карлейля (1795–1881): «Історія світу — це біографія великих людей». Як казав англійський письменник Р.Л. Стівенсон (1850–1894), «спогади — це чарівні одяги, які від вживання не зношуються», а О. Уайльд (1854–1900) стверджував: «Єдиний наш борг перед історією — це постійно її переписувати». 
Звернення до матеріалів нумізматики дозволяє нам побачити минуле ендокринології в новому своєрідному ракурсі.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список литературы

  1. Kunzmann R. Der Heilige Eligius, sein Leben und Werk und seine Spuren in der Numismatik [The Saint Eligius, his life and work and his traces in numismatics]. Schweiz. Arch. Tierheilkd. 2014. 156(1). 13-16. doi: 10.1024/0036-7281/a000541
  2. Pearn J. Enduring biographic heritage — medical numismatics. J. Med. Biogr. 2019. 27(2). 108-15. doi.  10.1177/0967772016676784.
  3. Mayer R. L’histoire d’une médaille (partie 1) [The history of a medal (part 1)]. Rev. Med. Brux. 2011. 32(5). 485-487.
  4. Allen C.R. A Survey of Medical Numismatics: Medicina in Nummis. JAMA. 1981. 246(20). 2347-2349. doi:10.1001/jama.1981. 03320200033021
  5. Tiser H. Tematika naseho oboru v mincovní a medailové razbĕ [Themes in our profession on coins and medals]. Cesk Gynekol. 1986. 51(3). 195-199.
  6. Bonté F. La numismatique dans la presse médicale nord-américaine [Numismatics in North-American medical periodicals]. Rev. Hist. Pharm. (Paris). 1990. 37(284). 69-73.
  7. Popkin R.J. Samuel Higley. N. Engl. J. Med. 1964. 271(6). 310-311. DOI. 10.1056/NEJM196408062710611.
  8. Hart G.D. Ancient coins and medicine. Can. Med. Assoc. J. 1966. 94(2). 77-89. PMID: 5329970.  PMCID: PMC1935216.
  9. Gemmill C.L. Medical numismatic notes. 8. Coins of Cyrene. Bull. NY Acad. Med. 2013. 49(1). 81-4.
  10. Tekiner H., Erkiletlioglu H., Kelestimur F. Endocrinology and art. King Ariarathes IV of Cappadocia: coins reveal enlarged thyroid (188 BC). J. Endocrinol. Invest. 2015. 38(2). 261-2. doi: 10.1007/s40618-014-0208-0.
  11. Hughes A.F. A history of endocrinology. J. Hist. Med. Allied Sci. 1977. 32(3). 292-313. doi. 10.1093/jhmas/xxxii.3.292.
  12. Alfaro-Martínez J.J. Historical figures at the office of еndocrinology. Endocrinol. Nutr. 2014. 61(7). 382-8. doi: 10.1016/j.endonu.2014.02.007.
  13. Cianfarani S. Endocrine history. Horm. Res. Paediatr. 2018. 89(4). 211-2. doi: 10.1159/000487425.
  14. Karamanou M., Protogerou A., Tsoucalas G., Androutsos G., Poulakou-Rebelakou E. Milestones in the history of diabetes mellitus: The main contributors. World J. Diabetes. 2016. 7(1). 1-7. doi: 10.4239/wjd.v7.i1.1.
  15. Raveenthiran V. Knowledge of ancient Hindu surgeons on Hirschsprung disease: evidence from Sushruta Samhita of circa 1200-600 BC. J. Pediatr. Surg. 2011. 46(11). 2204-8. doi: 10.1016/j.jpedsurg.2011.07.007.
  16. Minaee B., Abbassian A., Nasrabadi A.N., Rostamian A. Prognostic factors of sciatica in the Canon of Avicenna. Rheumatol. Int. 2013. 33(12). 3095-6. doi: 10.1007/s00296-012-2574-2.
  17. Massry S.G. Maimonides: physician and nephrologist. Am. J. Nephrol. 1994. 14(4-6). 307-12. doi: 10.1159/000168739.
  18. Kapronczay K., Szemkeö E. Vladimir Valerjanovics Podviszockij (1857–1913) [Vladimir Valerianovich Podvysovskii (1857–1913)]. Orv. Hetil. 1973. 114(14). 814-815.
  19. Dhungat J.P. Nicolae Paulescu and Insulin. J. Assoc. Physicians India. 2017. 65(8). 114-5.
  20. Lestradet H. Le 75e anniversaire de la découverte de l’insuline [The 75th anniversary of the discovery of insulin]. Diabetes Metab. 1997. 23(1). 112-117.
  21. Accili D. Insulin action research and the future of diabetes treatment: the 2017 Banting medal for scientific achievement lecture. Diabetes. 2018. 67(9). 1701-9. doi: 10.2337/dbi18-0025.

Вернуться к номеру