Газета «Новости медицины и фармации» №14 (737), 2020
Вернуться к номеру
14 листопада — Всесвітній день боротьби із цукровим діабетом
Разделы: История медицины
Версия для печати
Восени 1921 року лікар Жозефіна Штикельбергер помітила, що під час вечері її донька Женева випила 6 стаканів води поспіль. Мати дослідила сечу дівчинки й отримала результат, який свідчив про наявність у дитини цукрового діабету. Місіс Штикельбергер негайно перевела доньку на сувору дієту: тільки варені овочі, один раз на тиждень Женева мусила цілий день лежати в ліжку, а з їжі в цей день їй дозволяли тільки чорну каву. Через зовсім нетривалий час дитина схудла до невпізнання — вона була схожа на скелет.
Пані Жозефіна перелопатила гори медичної літератури з діабету, яка існувала на той час, вона намагалася знайти будь-яку інформацію для порятунку своєї дитини, проте всі спроби не мали успіху. Улітку 1922 року знайома медична сестра з Торонто, яка приїхала в місто у справах, розповіла місіс Штикельбергер про експерименти з новим препаратом — інсуліном. Усього лише пів року тому лікар Бантінг і його помічник Бест розпочали нові клінічні випробування препарату. Для початку експерименти провели на собі, тоді знайшли добровольця — хлопчика 14 років, який хворів на цукровий діабет. Хлопець став швидко одужувати. Через певний час лікар Бантінг так само врятував свого близького товариша — лікаря, який потім став його правою рукою в проведенні клінічних досліджень.
Жозефіна того ж вечора написала лікарю листа. Проте відповіді так і не отримала. Тоді, вже у відчаї, зателефонувала Бантінгу, а він одразу ж погодився прийняти дівчинку як пацієнтку. Мати з дитиною відправилися в Торонто потягом, але хвороба Женеви вже добігала свого фатального фіналу — дитина в потязі втратила свідомість, пані Жозефіна констатувала в неї гіперглікемічну кому. Машиніст потягу, намагаючись допомогти згорьованій матері, рацією зв’язався зі станцією в Торонто, просив надіслати карету швидкої допомоги до прибуття, благав зв’язатися з лікарем Бантінгом.
/20_u.jpg)
…Одразу після прибуття на станцію до Жозефіни Штикельбергер наблизився молодий хлопець, якого спочатку пані Жозефіна прийняла за санітара «швидкої». Він відрекомендувався: «Я — Фред Бантінг». І, не питаючи нічого, прямо на пероні залізничної станції зробив ін’єкцію інсуліну. Через певний час дитина опритомніла...
Так була врятована дитина, яка пізніше подолає багато перепон: проблеми з доставкою препарату в США, відсутність його стандартизації і засобів контролю рівня глюкози в крові (необхідну дозу інсуліну визначали дуже приблизно). Але крок за кроком місіс Штикельбергер навчила доньку керувати своїм захворюванням, що, між іншим, і стало фундаментом сучасних правил інсулінотерапії.
Женева Штикельбергер прожила 72 роки, зробила успішну кар’єру бухгалтера в нафтовій компанії «Фармер Юніон Ойлз», а померла в 1983 році, маючи стаж інсулінотерапії 61 рік.
…Після історії з Женевою світова преса рекламувала чудо-винахід Бантінга, і лікар став отримувати листи з проханнями про порятунок пацієнтів з усього світу. Університет Торонто, де працював дослідник, розпочав продаж ліцензій на виробництво інсуліну, а в 1923 році цей препарат став доступним для всіх хворих на цукровий діабет. Цього ж року Бантінг отримав докторський ступінь і був обраний на посаду професора університету, а через декілька місяців професор Бантінг отримав Нобелівську премію разом з ще одним дослідником інсуліну — Маклеодом. Проте був дуже здивований, що Нобелівський комітет обділив увагою колегу, який щоденно працював з ним в університетській лабораторії і був невтомним помічником з 5-го курсу свого навчання в університеті — Чарльза Беста, тому поділив свою частину премії навпіл.
14 листопада — день народження Фредеріка Бантінга. І на вшанування цього науковця його день народження став пам’ятною датою для всіх ендокринологів — Всесвітнім днем боротьби із цукровим діабетом.