Международный эндокринологический журнал Том 16, №7, 2020
Вернуться к номеру
Шановні читачі!
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Кількість хворих на COVID-19 зростає день у день. Вірус підібрався до близького кола кожного з нас. У когось захворювання перебігає відносно легко, у когось — дуже страшно, причому серед останніх нерідко бувають ті, хто за жодними параметрами в зону підвищеного ризику не потрапляв. Лікарні заповнені. Таке враження, що задихається половина країни. А друга половина — панікує. Та ось виходиш на вулицю, заходиш у супермаркет — і здається, ніби коронавірус — це просто поганий сон. Переважна більшість населення в кращому разі носить маски під носом, дистанції не дотримується. Чому? Рекомендації увімкнути здоровий глузд, дотримуватися дистанції і носити маски чують лише ті, хто і так це робить.
Сьогодні хотілося б обговорити з читачами доволі філософські теми. Відразу хотілося б відзначити, що мою думку не слід вважати істиною в цих питаннях, це лише особиста, суб’єктивна думка. Передчуваю, що багато хто буде сперечатися й заперечувати, але коректні суперечки мені до вподоби, адже вони можуть прояснити багато, дозволяють розглянути питання з різних точок зору. При цьому завжди намагаюся дотримуватися принципу не сперечатися на теми політики, релігії, мови, орієнтації, адже такі суперечки несуть у собі загрозу руйнації. А поговоримо, шановні читачі, про критерії вибору доброго, грамотного лікаря.
На мою думку, лікар завжди повинен бути профілактично орієнтованим. Він не лише розповість про хворобу й методи її лікування, але й поінформує про профілактику ускладнень. За відсутності патології грамотний лікар скаже людині, що не знайшов у неї великих проблем зі здоров’ям, але тут же розповість, як залишатися здоровим і надалі. Безумовно, при цьому ми повинні мати повну інформацію про стан організму. Лікар завжди прислухається до думки пацієнта (не завжди погоджуючись з ним), оскільки кожна людина може знати й розуміти свій організм. У людини, яка звернулася до лікаря, має виникнути відчуття, що лікарю не байдужий її стан. При цьому лікар завжди доступно пояснює про хворобу, її подальше лікування (лише політики можуть півгодини говорити, а про що — незрозуміло). Добрий лікар і сам дотримується своїх рекомендацій (правильно харчується, має фізичні навантаження тощо). І найголовніше, лікар, як і будь-який інший професіонал, повинен постійно вдосконалюватися. Стояти на місці означає рухатися назад. Лікар має бути психологом, він повинен знайти підхід, зуміти переконати, викликати повагу пацієнта. Добрий лікар ніколи не скаржиться (на зарплату, президента, нинішнього міністра, на погоду), адже в нього просто немає на це часу. Тому таких лікарів потрібно берегти й принаймні поважати. Безумовно, вірю в майбутнє нашої медицини, попри зусилля всіх псевдореформаторів. Мабуть, краще витрачати свій час і сили тільки на те, що може дати конструктив.
/11.jpg)
На нещодавньому конгресі німецьких ендокринологів була висловлена думка (професор Корнеліус Больхеймер із клініки Рейн-Вестфальського університету в Ахені) стосовно необґрунтованого введення інсуліну, призначення препаратів гормонів щитоподібної залози й тестостерону людям похилого віку. Акцентувалося, що гормони як антивіковий метод є неефективними. На думку товариства німецьких ендокринологів, у минулому часто вважали, що зниження продукції гормонів у літньому віці є не лише наслідком старіння, але й до певної міри його причиною. Однак усі спроби затримати вікові процеси шляхом уведення статевих гормонів, соматотропіну, мелатоніну чи тестостерону виявлялися невдалими. І навіть більше, дослідження показали, що саме в літніх людей із цукровим діабетом, гіпофункцією щитоподібної залози або в чоловіків з низьким рівнем тестостерону призначення цих гормонів має відбуватися лише за показаннями. Найбільшою помилкою німецькі фахівці вважають призначення чоловікам похилого віку препаратів тестостерону. Наводиться аналогія між клімактеричним періодом у жінок і чоловічою андропаузою. Геріатр К. Больхеймер вважає це неправильним, адже в чоловіків клімаксу не буває. Утворення тестостерону справді зменшується з віком, але це відбувається не раптово, а поступово, і в кожного чоловіка по-своєму. У здорового 30-річного чоловіка може бути нижчий рівень тестостерону, ніж у здорового 80-річного. Також поки ще не з’ясовано, чи збільшується ризик виникнення інфаркту міокарда або інсульту внаслідок занадто ліберального призначення тестостерону. Отже, тестостерон не є препаратом вибору в геріатричній практиці.
Наступне зауваження стосується корекції цукрового діабету. У літніх людей інтенсивне лікування з прагненням до досягнення таких показників глікемії, як у молодих людей, може швидко призвести до розвитку гіпоглікемії. При гіпоглікемічних епізодах можливі серйозні падіння з переломами кісток, а зниження вмісту глюкози в головному мозку спричиняє розвиток деменції, вказує професор К. Больхеймер. Йдеться про нічний рівень глюкози, тому, наприклад, рекомендований експертами показник повинен перебувати в діапазоні від 5,6 до 8,3 ммоль/л. Зрозуміло, це не означає, що літнім чоловікам не слід звертати увагу на вміст цукру, тестостерону чи інших гормонів у крові. Їх рівень рекомендується контролювати й оцінювати в специфічному й медичному контексті, актуальному для конкретного пацієнта. У віці понад 60 років при нормальному рівні вільного тироксину й наявності серцево-судинного захворювання цілком допускається рівень тиреотропного гормону 7,0 мМО/л. Слід пам’ятати, що призначення препаратів левотироксину таким людям без клініки гіпотиреозу («полікувати аналізи») може збільшити потребу міокарда в кисні, частоту серцевих скорочень і навіть спричинити пароксизм фібриляції передсердь.
На тему моїх сьогоднішніх роздумів наштовхнули численні звернення людей з певними проблемами. Оскільки я часто пишу про цукровий діабет, патологію щитоподібної залози, ускладнення й прояви цих процесів у нашому організмі, то дуже часто приходять повідомлення й листи з результатами показників тиреоїдного функціонального стану, рівня антитіл, глікованого гемоглобіну, висновки ультразвукового дослідження. Адресат зазвичай просить подивитися його аналізи й призначити лікування. При цьому важливо, щоб кожен отримав адекватну відповідь (на яку сподівається), а не образи («не лікую аналізи»). Дуже хочеться допомогти, але це в даному випадку неможливо.
Ми надаємо допомогу конкретній людині з певними проблемами і лікуємо не аналізи. Ті самі аналізи в одного пацієнта можуть вимагати обов’язкового прийому медикаментів, а в іншого — вказувати на необхідність просто відкоригувати спосіб життя. І тут ітиметься про клінічне мислення лікаря: фахівець складає дані опитування хворого, ознаки, виявлені при ретельному клінічному огляді, результати аналізів, обстежень в одне ціле, одну загальну картину, яку слід ретельно проаналізувати й зробити висновки. Що потрібно лікувати, а що краще не чіпати, щоб не нашкодити? При цьому врахувати всі особливості, включно з характером і способом життя людини, яка звернулася по допомогу. Визначити, які ще ризики наявні в цієї конкретної людини. Отже, без огляду пацієнта й повної інформації про його стан неможливо призначити відповідне лікування. Ідеологія менеджменту цукрового діабету, гіпотиреозу та інших хронічних неінфекційних захворювань полягає насамперед в покращанні якості життя хворих, забезпеченні повноцінного життя.
З плином років більш чітко відчуваємо, наскільки обмежений наш ресурс. Але проблема в тому, що ресурс цей починає закінчуватися, коли ми усвідомлюємо проблему. Тому важливо прийняти за аксіому: здоров’я не безмежне. Тому щоденно необхідно поповнювати цей ресурс. І перш ніж витрачати, подумайте, наскільки воно того варто. Будьте раціональним господарем свого життя. Розпочніть свій проєкт під назвою «Раціональне використання свого життя». Намагайтеся зменшити час перебування перед телевізором. Доведено, що люди, які приділяють перегляду телепередач понад дві години на день, частіше страждають від серцево-судинних захворювань і мають меншу тривалість життя. З іншого боку, якщо ви проводите з друзями понад годину-дві на день, тривалість життя зростає. Я не кажу про вплив фізичної активності на тривалість життя, оскільки вона залишається лідером зі збільшення тривалості й покращання якості життя. Ідеться про дозвілля. Останніми роками частка соціальних мереж у заповненні вільного часу збільшилася. Кожен з нас часто відкриває «Фейсбук» і таке інше перед сном. Тут є багато позитивних моментів: можна бути в курсі подій у близьких і друзів, дізнатися багато цікавого, познайомитися з незвичайними людьми. Основний принцип — залишати в друзях тільки позитивних людей, з близькими або неординарними поглядами на життя. Порада: для психологічного й емоційного здоров’я (а це не менш важливий компонент, ніж, наприклад, фізичне здоров’я), не роздумуючи, видаляйте з друзів негативних людей. Людей, які влаштовують суперечки й скандали на тему політики, релігії, мови, орієнтації тощо, людей, які засуджують і критикують.
Частіше підписуйтесь на тих людей, які читають, дізнаються щось нове, із захопленням та азартом говорять про свою справу, професіоналів у своїй галузі. На завзятих мандрівників і романтиків. На людей, які випромінюють радість життя і впевненість у майбутньому. Адже недарма кажуть, що оточення формує нас і наше життя. Любіть життя і позитив, не забивайте ефір і простір негативними думками й ниттям. Людина так влаштована, що відчуває злети й падіння. Просто хтось концентрується на першому, а хтось — на другому. Якщо ви прокинулися вранці й не відчули апетиту до життя, вибачте собі це. Згадайте, скільки всього доброго зробили, і ніколи не порівнюйте себе з іншими. Займіться профілактикою нудьги: більше рухайтеся, спілкуйтеся з приємними людьми, видаляйте з життя токсичних людей, більше бувайте на свіжому повітрі, читайте хороші книги й вірте в себе.
Вітання читачам з мальовничого закруту Дністра в Заліщиках!
Через світову коронавірусну пандемію експерти туристичної галузі прогнозують зростання внутрішнього туризму. І дійсно, не обов’язково їхати за кордон, щоб побачити розкішну архітектуру й мальовничі місця, від яких захоплює дух. Усе це є тут, у різних куточках України.
По Дністру тривалий час проходив кордон: колись він відокремлював Річ Посполиту від Молдови, а потім, по суті, від Туреччини, що підпорядкувала собі останню. У міжвоєнні роки Дністер розділяв Польщу й Румунію, і вже в наш час — територію Тернопільської і Чернівецької областей. Завдяки високим скелястим стінкам каньйону, що оточують місто з трьох боків, клімат тут майже середземноморський. Дивлячись на численні фото 1930-х років, на яких зображено впорядковані пляжі, щасливих курортників, які засмагають і купаються (тоді, до створення водосховища, вода в Дністрі була прозорою), прогулянкові катери, елегантні вілли й пансіонати, важко повірити, що все існувало тут, у Заліщиках — нині, на початку XXI століття, пересічному провінційному містечку.
Одна з трьох найбільших рік України бере початок у Карпатах і, подолавши шлях у 1362 км по Україні й Молдові, впадає в Чорне море. Вражає Дністровський каньйон — з його стрімкими меандрами, урвистими скелястими берегами, густими лісами, каскадами водоспадів і культовими печерами. Дністровський каньйон є одним з найдовших у Європі (майже 250 км). Більше того, більшість приток Дністра (Стрипа, Серет, Збруч та ін.) утворюють свої мініканьйончики, надаючи цілому регіону унікального шарму й ексклюзивності. Довжина найбільших закрутів ріки сягає 25 км, а ширина перешийків часом не перевищує 2–3 км. Каньйон належить до семи природних чудес України.
Лише подорожуючи Дністровським каньйоном по воді, можна побачити його найбільші дива й відчути себе поза цивілізацією. Дністер в’ється тут, наче розлючена змія, один закрут йде за іншим. То правий, то лівий берег набуває вигляду скельної стінки. Подекуди високий берег вкриває густий листяний ліс, з якого тут і там раптом виринають скелі з чорними отворами загадкових гротів. А інколи обидва лісисті береги амфітеатром здіймаються понад річкою, і так триває декілька кілометрів. Повсюди на берегах тягнуться скельні стінки, змушуючи забути, що це подорож нашим рідним, українським Дністром, який петляє не гірше від знаменитої річки Колорадо в США.
З побажаннями читачам спілкування з людьми, які провадять здоровий спосіб життя,
головний редактор професор,
експерт МОЗ України з ендокринології,
член Національної спілки журналістів України
Володимир Іванович Паньків