Международный эндокринологический журнал Том 17, №1, 2021
Вернуться к номеру
Шановні читачі!
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Ось і настав рік незвичайної невизначеності. Число 21 асоціюється з удачею і ризиком. Це сума точок на стандартному кубику. Головний приз року — це можливість взяти під контроль пандемію коронавірусу. Але поки існує безліч ризиків: для здоров’я, економічної активності й соціальної стабільності. Коли перші вакцини стали доступними у великій кількості, акцент змістився з героїчних зусиль щодо їх розробки на настільки ж складне завдання їх поширення. У 2020 році пандемія прискорила впровадження багатьох технологічних моделей поведінки: від відеоконференцій і покупок в Інтернеті до віддаленої роботи й дистанційного навчання.
Коронакриза змусила нас поставити собі питання: як ми живемо, як подорожуємо, як споживаємо? З огляду на взаємодію між пандемією, нерівномірним економічним відновленням і нестабільною геополітикою рік 2021-й обіцяє бути особливо непередбачуваним.
При цьому окрема вакцина потрібна нашій планеті, що перегрівається. П’ятирічний період з моменту підписання Паризької угоди з клімату був рекордно спекотним. У 2021 році концентрація парникових газів досягне небачених значень, найбільших за мільйони років.
Не минуло й тижня після того, як 46-й президент США Джо Байден склав присягу, а він уже потрапив під критику опонентів за його дії, скеровані на можливе підвищення вартості інсуліну. Серед перших указів Байдена після вступу на посаду було скасування декількох політичних рішень епохи Трампа, зокрема це повторне приєднання до Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і Паризької угоди про кліматичні зміни, а також укази, спрямовані на боротьбу з пандемією COVID-19. Один з таких указів передбачав тимчасове заморожування правил федерального агентства, які вимагали від громадських центрів охорони здоров’я здійснювати знижки на інсулін пацієнтам з низьким рівнем доходу. Таке рішення загалом не вплине на ціну інсуліну, однак критикується, оскільки може мати негативні наслідки.
12 січня 2021 року Ендокринне товариство оприлюднило заяву із закликом до дій щодо вирішення питань доступності інсуліну в США. Автори підкреслюють, що за останні 15 років вартість інсуліну зросла майже втричі, а непрозорість складного ланцюга поставок ускладнює можливість встановлення причини зростання цін.
Усього через 2 дні після опублікування заяви за результатами двопартійного розслідування було опубліковано звіт Комітету Сенату США, який дійшов висновку, що виробники й фармацевти діяли синергічно з метою підвищення ціни на інсулін. У своїй заяві голова Комітету вказував, що відносини між виробниками й посередниками «створили хибний цикл підвищення цін». Автори заяви вказують на необхідність серйозних змін у політиці, включно з державним втручанням, щоб зупинити зростання цін, яке перевищує інфляцію, та обмежити витрати хворих, покращити прозорість у ланцюгу поставок інсуліну.
У 2021 році відзначаємо сторіччя відкриття інсуліну, що надає чудову можливість покращити доступ до препаратів інсуліну й лікування цукрового діабету загалом. У квітні ВООЗ на світовому рівні започаткує Глобальний договір з діабету (Global Diabetes Compact) — ініціативу, спрямовану на покращення профілактики й лікування цукрового діабету. Будемо сподіватися, що договір підкреслить необхідність покращання доступності до інсуліну та інших антидіабетичних препаратів, особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Через 100 років після відкриття інсулін повинен бути доступним для всіх, хто його потребує, у всьому світі, навіть в одній з найбагатших країн світу — США.
Важливість відкриття й початку застосування інсуліну виходить далеко за рамки клінічної діабетології і має велике значення як для медицини, так і, мабуть, для всього людства. Ця подія дозволила мільйонам хворих на цукровий діабет отримати можливість жити довго і якісно. Звичайно, всі, хто займався і займається питаннями лікування цукрового діабету, прекрасно розуміють, що минуло ще багато десятиліть, перш ніж якість і тривалість життя людей, які потребують інсуліну, стали дійсно наближатися до життя людей, які не мають цього захворювання, але ті далекі події не стають від цього менш значущими.
Десятиліття, яке щойно завершилося, ознаменувалося подальшими кроками в удосконаленні можливостей препаратів інсуліну. Ідеологія створення інсулінів аналогового ряду продовжила свій розвиток. По-перше, були створені два аналоги, тривалість дії яких перевищує 24 год. Але головна їх особливість — це рівний профіль дії, що помітно знижує ризик будь-яких гіпоглікемій порівняно з аналогами інсуліну попереднього покоління. По-друге, створений аналог інсуліну надшвидкої дії, що характеризується більш раннім початком дії і сильнішим цукрознижувальним ефектом у перші 30 хв порівняно з аналогом інсуліну короткої дії попереднього покоління. Отже, у даний час ми можемо говорити про історію відкриття й створення різних препаратів інсуліну як історію чотирьох поколінь препаратів, де перше покоління — це тваринні інсуліни, друге — інсуліни людини, третє покоління — аналоги інсуліну й четверте покоління — сучасні аналоги інсуліну, дія яких максимально наближена до профілю дії природного інсуліну в здоровому організмі людини.
Історія нас вчить, що прогрес у медицині йде семимильними кроками. І, можливо, не за горами той час, коли науковий прорив дозволить нам знайти заміну сучасній інсулінотерапії. Уже близько 40 років тривають роботи з пересадки бета-клітин з паралельною селективною імуносупресією їх відторгнення; з вирощування імунологічно захищених стовбурових клітин, які після пересадки реципієнту запрограмовані на перетворення в бета-клітини; з повної пересадки підшлункової залози; активно розробляються системи замкнутого контуру в помповій інсулінотерапії та інші технології. А поки ми згадуємо першопрохідців на чолі з Ф. Бантінгом, а також усі ці сто років найважливіших відкриттів, завдяки яким уже зараз стала реальністю давня мрія вчених, лікарів і пацієнтів про те, щоб життя хворих на цукровий діабет не відрізнялося від життя звичайних людей.
Змінити обстановку навколо себе й побачите нове місце з його історією та притаманною лише йому атмосферою — чи не найкращий варіант відпочинку.
Після відвідин фортець у Хотині і Сороках (Молдова) особливо відчуваєш дух давнини та історії. Нещодавно було завершено втілення транскордонного проєкту «Середньовічні перлини: Хотин, Сучава, Сороки», який фінансувався ЄС у рамках спільної програми «Румунія — Україна — Молдова».
Тому настав час розповісти про Тронну фортецю в румунському місті Сучава.
Сучава зовсім не нагадує типове європейське місто, адже тут немає цілісного архітектурного комплексу з площею Ринок, вузеньких вуличок. При цьому місто вражає своїми пам’ятками. Головною з них є Тронна фортеця — багатовікова резиденція і місце коронації господарів Молдови. Побудував її Петро Перший Мушат на 70-метровому пагорбі над річкою Сучавою, закріпивши на тривалий час за містом функції столиці. Перша документальна згадка про фортецю датується 1388 роком. Неподалік від форту можна побачити пам’ятник, споруджений на честь Штефана Чел Маре, при якому фортеця отримала найбільш важливе стратегічне значення. Саме цей правитель істотно допрацював і покращив твердиню, зробив її практично неприступною для ворогів. Понад два століття Тронна фортеця благополучно протистояла всім облогам, і ніхто за цей час так і не зміг захопити неприступний форт. Сучава завжди була бажаною ціллю для незліченних завойовників. У 1653 році в бою під молдовською столицею загинув Тиміш Хмельницький, син українського гетьмана, який, побравшись з дочкою господаря Василя Лупула, з козацьким військом три місяці витримував облогу союзної армії угорців і поляків. Головна фортеця господарів Молдови занепала в другій половині XVII ст. Понад два століття Тронна фортеця лежала в руїнах. Нинішня захисна цитадель є важливим історичним пам’ятником і одним з небагатьох збережених у Румунії зразків оборонних споруд старовини.
Перегортаючи сторінку року 2020-го, будемо сподіватися, що в минулому залишаємо проблеми. 2020 рік став справжнім випробуванням для людства. COVID-19 знівелював кордони, об’єднав країни спільним болем.
Бережімо себе, своїх близьких, друзів і колег! Сьогодні ми маємо надавати особливу підтримку один одному, а взаємоповага й турбота дозволять з гідністю пройти шлях випробувань!
Головний редактор професор,
експерт МОЗ України з ендокринології,
член Національної спілки журналістів України
Володимир Іванович Паньків