Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021

Вернуться к номеру

Можливості використання назальних форм інтерферону в профілактиці та лікуванні гострих респіраторних інфекцій

Можливості використання назальних форм інтерферону в профілактиці та лікуванні гострих респіраторних інфекцій

Авторы: Крамарьов С.О., Євтушенко В.В.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Инфекционные заболевания

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Інтерферони являють собою цитокіни, які виробляються імунокомпетентними клітинами у відповідь на вторгнення інфекційного фактора. До найбільш вагомих біологічних ефектів інтерферонів, важливих у клінічній практиці, належить їх здатність неспецифічно пригнічувати вірусну реплікацію. У цій статті підсумовані функції інтерферонів у реалізації функцій вродженого та набутого імунітету. Розглянуті можливості використання назальних форм інтерферонів для лікування та профілактики найбільш поширених вірусних захворювань у дітей, зокрема, таких як гострі респіраторні вірусні інфекції, SARS та SARS-CoV-2.

Интерфероны представляют собой цитокины, которые производятся иммунокомпетентными клетками в ответ на вторжение инфекционного фактора. К наиболее весомым биологическим эффектам интерферонов, важным в клинической практике, относится их способность специ­фично подавлять вирусную репликацию. В данной статье суммированы функции интерферонов в реализации функций врожденного и приобретенного иммунитета. Рассмотрены возможности использования назальных форм интерферонов для лечения и профилактики наиболее распространенных вирусных заболеваний у детей, в частности, таких как острые респираторные вирусные инфекции, SARS и SARS-CoV-2.

Interferons are cytokines that are produced by immunocompetent cells in response to the invasion of an infectious factor. The most important biological effect of interferons used in clinical practice is their ability to nonspecifically inhibit viral replication. This article summarizes the functions of interferons in the implementation of the functions of innate and acquired immunity. The possibilities of using intranasal interferons for the treatment and prevention of the most common viral diseases in children, in particular acute respiratory viral infections, SARS and SARS-CoV-2, are considered.


Ключевые слова

гострі респіраторні вірусні інфекції; інтерферони; лікування; профілактика

острые респираторные вирусные инфекции; интерфероны; лечение; профилактика

acute respiratory viral infections; interferons; treatment; prevention

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2312-413X.9.1.2021.228822
Інтерферони (IFN) являють собою цитокіни, які виробляються імунокомпетентними клітинами у відповідь на вторгнення інфекційного фактора. До найбільш вагомих біологічних ефектів інтерферонів, важливих у клінічній практиці, належить їх здатність неспецифічно пригнічувати вірусну реплікацію. За хімічною будовою інтерферони належать до глікопротеїнів, у яких у людини в структурі молекули налічується 165–208 амінокислот. За особливостями структури амінокислотних послідовностей та типом рецепторів, до яких вони приєднуються, інтерферони людини розділяють на три типи. До І типу інтерферонів у людини належить інтерферон альфа (IFN-α), який має 13 підтипів, а також IFN-β, IFN-ω, IFN-ε та IFN-κ. До ІІ типу інтерферонів належить IFN-γ, а тип ІІІ включає IFN-λ1, 2 та 3, які також відомі як інтерлейкін-29 (IL-29), IL-28A та IL-28B відповідно [1]. 
Проникнення патогену до організму людини активує ланку вродженої імунної системи. Для цього вроджена імунна система має в арсеналі набір рецепторів, які здатні розпізнавати базові компоненти вірусів та передавати сигнал про інвазію (pattern recognition receptors, PRRs) [2]. Під базовими компонентами розуміють певні структури патогенів, які не еволюціонують та не зазнають змін із часом. На сьогодні відомі декілька рецепторів, що входять до складу вродженої імунної системи: Toll-подобні рецептори (TLR), NOD-подібні рецептори (NLR), RIG-I-подібні рецептори (RLR), датчики цитозольної ДНК (CDS), лектинові рецептори типу C (CLR). Активація цих рецепторів запускає каскад подальших сигнальних реакцій, серед яких ключовими є автофагія, що забезпечує фагоцитоз та лізис небажаних субстанцій, та активація інфламасом, які забезпечують продукцію та секрецію прозапальних цитокінів [3].
Виявлення вірусних компонентів за допомогою RLR та TLR в імунних клітинах активізує секрецію інтерферонів, прозапальних цитокінів та хемокінів, посилює експресію костимулюючих молекул, таких як CD40, CD80 та CD86. Уроджена антивірусна відповідь в основному опосередковується інтерферонами типу I (IFN-α, IFN-β) та типу III (IFN-λ1, IFN-λ2, IFN-λ3), тоді як інтерферон типу II (IFN-γ) сприяє активації макрофагів і Th1 диференціації. IFN типу I через специфічні рецептори індукують гени, такі як протеїнкіназа R та 2',5'-олігоаденілатсинтаза, беруть участь у виведенні вірусних компонентів із заражених клітин, індукуючи апоптоз інфікованих клітин та надаючи стійкість до вірусної інфекції незараженим клітинам [4]. IFN можуть вироблятись не тільки спеціалізованими імунними клітинами, такими як дендритні клітини та макрофаги, але й «непрофесійними» клітинами, такими як фібробласти. Прозапальні цитокіни та хемокіни також мають важливе значення для усунення вірусної інфекції, провокуючи запалення та залучаючи клітини вродженого та набутого імунітету. Костимуляторні молекули активують Т-клітини, що призводить до запуску набутих імунних реакцій. 
У набутому імунітеті проти респіраторних вірусів ключову роль відіграють Т-клітини та В-клітини. Т-клітини в основному відомі як CD4+ і CD8+ T-клітини. Клітини CD8+ диференціюються на цитотоксичні Т-лімфоцити (CTL), які виробляють цитокіни та ефекторні молекули для обмеження вірусної реплікації та руйнування заражених вірусом клітин. Тому Т-клітини мають вирішальне значення для обмеження вірусної інфекції. Після зараження вірусом наївні CD8+ Т-клітини активуються дендритними клітинами у Т-клітинних зонах дренажних лімфатичних вузлів, що призводить до проліферації Т-клітин та диференціації на CTL. Цьому диференціюванню сприяють також IFN типу I, IFN-γ, IL-2 та IL-12. Іншою важливою групою імунних клітин є CD4+ T-клітини. Клітини CD4+ можуть націлювати ефекторні клітини на інфіковані вірусом епітеліальні клітини через експресію молекул МНС класу II. CD4+ клітини також сприяють активації В-клітин і виробленню антитіл. Подібно до клітин CD8+, CD4+ T-клітини активуються дендритними клітинами, які мігрують з легені до регіонарних лімфатичних вузлів. Клітини CD4+ диференціюються в клітини Th1 у відповідь на вірусну інфекцію, відповідно до дії стимуляторів, таких як антиген, костимулюючі молекули та цитокіни, що секретуються дендритними, епітеліальними, іншими антигенпрезентуючими клітинами. Ефекторні Th1 CD4+ клітини експресують противірусні цитокіни, такі як IFN-γ, TNF та IL-2, і активують альвеолярні макрофаги. IL-2 та IFN-γ, що продукуються клітинами Th1, у свою чергу, регулюють диференціювання CD8+ Т-клітин для елімінації вірусної інфекції. CD4+ Т-клітини також здатні диференціюватися на Th2, Th17, регуляторні Т-клітини, фолікулярні Т-клітини-помічники та клітини-кілери. Th2-клітини зв’язуються з вірусопосередкованими пептидами комплексу МНС класу II на антигенпрезентуючих клітинах і продукують IL-4 та IL-13 для забезпечення В-клітинної відповіді [5]. В-клітини продукують нейтралізуючі антитіла, що полегшує елімінацію вірусів. Під час первинного зараження вірусом усі три основні класи імуноглобулінів (IgG, IgA та IgM) присутні в секреті слизової оболонки для обмеження інфекції. Вважається, що реакція IgM є домінуючою під час первинної інфекції, тоді як при повторному зараженні домінує продукція IgG-антитіл.
Респіраторні інфекції є найбільш поширеною причиною захворювання серед людей [6]. У дітей раннього віку вони відповідають за чверть випадків госпіталізації та до 60 % відвідувань лікаря загальної практики. У більшості випадків респіраторні вірусні інфекції є самообмежувальними захворюваннями. Частіше патологічний процес обмежується верхніми дихальними шляхами та супроводжується відносно легкими симптомами, такими як чхання та нежить. Однак у сприйнятливих людей, таких як діти перших років життя, люди похилого віку та пацієнти з фоновими захворюваннями, інфекція може поширюватись на нижні дихальні шляхи із розвитком бронхіоліту або пневмонії, появою вираженої респіраторної та загальної інтоксикаційної симптоматики, задишки. Спектр респіраторних патогенів широкий і включає віруси, бактерії, гриби та паразити. Однак безперечними лідерами в цій групі захворювань є віруси. До поширених респіраторних вірусних збудників належать аденовірус, ентеровірус, коронавірус людини, метапневмовірус людини, риновірус, віруси грипу, парагрипу та респіраторно-синцитіальний вірус (RSV) [7]. 
Наявність більше ніж 200 інфекційних агентів, що викликають гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), спонукає до пошуку універсальних, ефективних, безпечних і простих у застосуванні засобів лікування цих захворювань. З огляду на ключову роль інтерферонів у регуляції імунної відповіді застосування лікарських засобів на їх основі розглядається як один із найбільш перспективних напрямків лікування та профілактики ГРВІ.
Результати досліджень показують, що корекція імунних процесів у вогнищі запалення дає більший ефект, ніж вплив на імунокомпетентні клітини кровоносного русла (при системному використанні препаратів). Такі процеси, як фагоцитоз, презентація антигенів, цитотоксичність лімфоцитів, можуть бути потенційовані безпосередньо при місцевому введенні імунокоректорів, тому логічним підходом до терапії вірусних інфекцій, що вражають респіраторний епітелій, є інтраназальне застосування препаратів IFN, що забезпечують максимальний ефект у місці розвитку інфекційного процесу і завдяки цьому запобігають ГРВІ на найбільш ранніх стадіях [8]. 
Серед лікарських засобів, що створені на основі інтерферонів, у більшості препаратів застосовуються інтерферони І типу, а саме інтерферон альфа-2 (IFN-α2). Серед багатьох біологічних ефектів IFN-α2 має противірусну, імуномодулюючу та антибактеріальну дію. Противірусна дія реалізується шляхом пригнічення реплікації і формування резистентності неінфікованих клітин до дії вірусів. Гальмування розмноження вірусів здійснюється шляхом індукції специфічних білків і пригнічення синтезу вірусної мРНК, індукції 2',5'-олігоаденілатсинтетази і руйнування вірусної мРНК, активації протеїнкінази (РНК-залежної) з пригніченням синтезу білків вірусної оболонки. IFN діє на більшість відомих вірусів, які є причиною розвитку грипу та ГРВІ, що підтверджує його універсальність.
Зокрема, вивчення на клітинних культурах противірусної активності інтерферону альфа-2 бета для інтраназального застосування щодо пандемічного штаму вірусу грипу А/H1N1/2009 показало, що максимальний ефект від впливу препарату спостерігається при ранньому його застосуванні і знижується з часом. При додаванні інтерферону альфа-2 бета в дозі 1 × 104 МО/мл у культуру клітин за 24 години до інфікування спостерігалось пригнічення цитопатичної активності вірусу в 70–76,7 % зразків. А при внесенні препарату в культуральне середовище через 1 годину після інфікування ефективність пригнічення цитопатогенної дії становила лише 60 % [9].
При дослідженні рівнів інтерферону в венозній крові та в секреті ротової порожнини на тлі застосування ректального й інгаляційного методів уведення рекомбінантного інтерферону альфа-2 при бронхіті у дітей було виявлено, що введення інтерферону в ректальній і інгаляційній формі не супроводжується суттєвими змінами рівня IFN у венозній крові і показники вірогідно не відрізнялися від контрольної групи, що одержувала тільки базисну терапію. При цьому в секреті ротової порожнини на тлі терапії рівень IFN вірогідно зростав порівняно з вихідним значенням і показниками контрольної групи [10].
При моніторингу стану місцевого імунітету слизової оболонки носа у 55 вагітних жінок із гострими респіраторними інфекціями встановлено, що введення інтраназальної форми рекомбінантного інтерферону α2b у формі мазі знижує реакцію місцевого запалення, що підтверджується зменшенням рівня IL-8 у носовому секреті порівняно з його початковим значенням [11].
В іншому контрольованому дослідженні, де вивчалась ефективність препарату інтерферону α2 у формі назальних крапель (в 1 мл не менше ніж 104 МО) та мазевої форми інтерферону α2 (в 1 г не менше ніж 2 × 104 МО) у дітей з ГРВІ, було встановлено, що на тлі застосування препаратів інтерферону рівень секреторного імуноглобуліну А у майже 80 % дітей (78,3 % — краплі в ніс, 80 % — мазь) підвищувався відносно початково низького показника, а в групі контролю нормалізація секреторного імуноглобуліну А відзначалася тільки у 50 % пацієнтів [12].
Ще в одному дослідженні вивчалась динаміка показників місцевого імунітету та цитокінового статусу у дітей з ГРВІ на тлі прийому препарату Назоферон краплі для носа (в 1 мл не менше ніж 105 МО інтерферону альфа-2 бета). Результати свідчать про зростання показника секреторного імуноглобуліну А та інтерферону гамма у пацієнтів основної групи після проведеної терапії відносно початково низького рівня, у той час як у дітей контрольної групи ці показники при повторному визначенні істотно не змінювалися і були знижені відносно здорових дітей. У дітей на тлі прийому Назоферону реєструвалося вірогідне зниження рівня прозапальних (IL-1 бета, IL-2, IL-4, IL-6, IL-8, TNF-альфа) цитокінів порівняно з вихідним рівнем. При повторному визначенні в кінці курсу лікування їх показники істотно не відрізнялися від здорових дітей. При цьому в групі контролю рівні цитокінів істотно не змінювалися і залишалися підвищеними порівняно з нормальними значеннями [13].
Важливою є також роль інтерферонів у регуляції протибактеріальної імунної відповіді. Зокрема, відомо, що у дітей у вмісті середнього вуха при гострому середньому отиті, що викликаний Str. рnеumоnіаe, спостерігаються високі титри TNF. Вважається, що ліпополісахариди бактерій є стимулятором синтезу IFN-альфа. Підвищення синтезу IFN та збільшення його титрів у вогнищах запалення при бактеріальних інфекціях може підтверджувати його роль в антибактеріальному захисті [14]. IFN пригнічують здатність бактерій до інвазії в клітини організму і знижують їх вірулентність. При бактеріальних інфекціях IFN активують механізми неспецифічного і специфічного захисту організму. Основним механізмом дії IFN у неспецифічному захисті організму при бактеріальних інфекціях, як вважається, є активація фагоцитозу і збільшення активності природних кілерів (NK-клітин) та їх цитотоксичності. IFN також підвищує здатність макрофагів руйнувати захоплені бактерії. Асоційоване з Т-клітинами знищення бактерій на пізніх стадіях інфекції також пов’язується з механізмом інтерфероноутворення [15].
Багато досліджень до цього часу було також проведено і щодо вивчення клінічної ефективності препаратів інтерферону при респіраторних захворюваннях. Зокрема, є дані, які свідчать про високу ефективність рекомбінантного інтерферону альфа при лікуванні ГРВІ. Його застосування, зокрема, скорочує терміни клінічного одужання хворих, зменшує ступінь вираженості клінічних симптомів захворювання [16]. При появі перших симптомів ГРВІ інтраназальне застосування інтерферонів дозволяє уникнути маніфестації захворювання в 80 % випадків [17].
Є повідомлення про позитивний вплив інтерферонотерапії у вигляді інгаляцій на основні клінічні прояви ГРВІ. Зокрема, в одному з досліджень вивчалась ефективність препарату інтерферон альфа-2 у вигляді інгаляції у пацієнтів військового шпиталю з грипом А. Під наглядом перебувало 117 пацієнтів віком 18–20 років. 52 пацієнти основної групи отримували, окрім базисної терапії, інгаляції препарату інтерферону α2 бета в дозі 500 тис. ОД один раз на день упродовж перших трьох днів хвороби. Оцінювалися клінічні показники, а також рівні інтерферону альфа і гамма, секреторного імуноглобуліну А та імуноглобуліну Е. На тлі інтерферонотерапії клінічні симптоми грипу зникали вірогідно раніше. Температура нормалізувалася на 1,28 дня швидше, ніж у контрольній групі (2,26 ± 0,13 дня проти 3,54 ± 0,12 дня), інтоксикація — на 1,16 дня (3,24 ± 0,15 дня проти 4,40 ± 0,18 дня). Загальна тривалість проявів риніту в основній групі була на 1,58 дня менше (3,64 ± 0,26 дня проти 5,22 ± 0,34 дня), кашлю — на 2,2 дня (3,40 ± 0,32 дня проти 5,60 ± 0,22 дня) [18].
В іншому плацебо-контрольованому дослідженні вивчалась ефективність препарату інтерферон альфа-2 у вигляді назальних крапель (в 1 мл не менше ніж 104 МО інтерферону альфа-2 бета) серед вагітних жінок з проявами ГРВІ. Було встановлено, що у пацієнток основної групи вірогідно скорочувалася тривалість гарячкового періоду ГРВІ (3,75 ± 0,61 дня проти 5,93 ± 0,67 дня), гіперемії ротоглотки (2,86 ± 0,45 дня проти 4,25 ± 0,63 дня) і загальна тривалість захворювання (3,8 ± 0,93 дня проти 5,22 ± 0,76 дня) [13].
Високу терапевтичну ефективність демонстрували препарати інтерферону і при лікуванні ГРВІ у дітей. В одному з клінічних спостережень автори оцінювали ефект комплексної терапії з включенням інтраназальної форми IFN-альфа у 30 пацієнтів із гострою респіраторною патологією. Поліпшення стану пацієнтів наставало на 2–3-й день лікування. Загальне нездужання, головний біль та закладеність носа зникали до 2–3-го дня лікування. Кашель до 2–3-го дня лікування ставав вологим і більш рідким. Температура тіла нормалізувалася на 4–5-й день хвороби. Гіперемія піднебінних дужок, задньої стінки глотки зберігалася впродовж 3 днів. Ускладнення у вигляді синуситу та отиту спостерігались у 5 (16,7 %) хворих, проте вони були легкими і не потребували призначення антибактеріальної терапії. До 10-го дня спостереження в усіх пацієнтів зникли клінічні ознаки захворювання [19].
Наші попередні дослідження, що проводились на клінічній базі кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, виявили ефективність терапії препаратом інтерферону альфа-2 у вигляді крапель у ніс (в 1 мл не менше ніж 104 МО інтерферону альфа-2) при грипі та інших ГРВІ. 37 дітей віком від 3 місяців до 14 років з грипом та іншими ГРВІ отримували в терапії препарат інтерферону альфа-2. Результати порівнювалися з групою дітей (37 осіб), які отримували стандартну симптоматичну терапію. Оцінювалися частота і тривалість основних клінічних проявів ГРВІ. У перші 3–5 днів лікування ліквідація проявів ГРВІ відбувалася на тлі застосування інтерферону в 2–5 разів швидше порівняно з контрольною групою (Р ≤ 0,05) [20]. У 2008 році в іншому нашому дослідженні вивчалась ефективність препарату інтерферону альфа-2 бета (Назоферон), краплі для носа/спрей для носа, у дітей віком 1–14 років з ГРВІ. Основну групу становили 78 дітей, які отримували, крім базисної терапії, препарат Назоферон протягом 5 днів. Група контролю (70 дітей) отримувала тільки базисну симптоматичну терапію. Уже з другого дня лікування в основній групі порівняно з контрольною вірогідно знижувалася вираженість симптомів інтоксикації, з третього дня — також прояви лихоманки [21].
С.П. Кривопустов (2010) опублікував дослідження ефективності препарату Назоферон (назальна форма інтерферону альфа-2 бета) при гострому риніті у дітей. 15 дітей основної групи отримували, крім симптоматичної терапії, препарат Назоферон, 15 пацієнтів контрольної групи отримували тільки симптоматичну терапію. У дітей основної групи в середньому на 2 дні швидше нормалізувалася температура тіла, відзначалося поліпшення загального стану, сну і апетиту порівняно з групою контролю [22].
Велика увага також приділяється дослідниками вивченню ефективності інтерферонів для профілактики вірусних інфекцій. Інтерферони, за результатами досліджень, показали свою ефективність при використанні відразу ж після контакту з хворим, при перших симптомах захворювання і в період сезонного підйому захворюваності на ГРВІ. Отже, ці засоби можна віднести до засобів екстреної профілактики. Профілактичне застосування інтерферонів дозволяє в багатьох випадках запобігти захворюванню або при його розвитку зменшити тяжкість проявів і ймовірність ускладнень.
В одному з плацебо-контрольованих досліджень, зокрема, було показано, що в групі, яка отримувала плацебо, людей з клінічною маніфестацією ГРВІ було 55 %, тоді як серед тих, хто отримував IFN, менше ніж 13 % [23]. В аналогічному дослідженні профілактичної ролі інтерферону було показано, що ефективність плацебо для запобігання ГРВІ становить 39 %, а IFN — 79 % [24].
D.X. Yu et al. (2005) вивчали профілактичний ефект рекомбінантного людського інтерферону альфа-2b у вигляді назального спрея щодо SARS та інших поширених респіраторних вірусних інфекцій. Дослідження рандомізоване, плацебо-контрольоване, подвійне сліпе. У дослідженні взяла участь 14 391 особа. Інтерферон альфа-2b призначався двічі на день, по 9 × 105 МО у вигляді назального аерозолю протягом 5 днів. Зразки сироватки брали через 15 днів після останнього введення. Серологічні тести включали антитіла IgM і IgG проти SARS, грипу В, парагрипу (типи 1–3), аденовірусів (тип 3, 7) і респіраторно-синцитіального вірусу з використанням комерційних наборів ELISA. За результатами роботи не було виявлено статистичної різниці з контрольною групою щодо SARS IgG. Водночас після курсу інтерферону антитіла IgM до всіх чотирьох респіраторних вірусів (парагрип типів 1–3, вірус грипу В, типи аденовірусів 3, 7 і респіраторно-синцитіальний вірус) у групі інтерферону були нижчі, ніж у контрольній групі. Профілактична ефективність інтерферону проти грипу B становила 66,76 %, парагрипу типів 1–3 — 66,75 %, респіраторно-синцитіального вірусу — 39,61 % і аденовірусу — 32,86 %. Середня профілактична ефективність становила 50,27 %. Автори дійшли висновку, що рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b у вигляді назального спрея може знижувати ризик захворювання на ГРВІ в обраній популяції [25].
J. Zhao et al. (2005) досліджували ефективність назального спрея інтерферону альфа-2b для профілактики краснухи і кору. Групи добровольців були розділені на експериментальну і контрольну групи. Експериментальна група отримувала інтерферон альфа-2b. Препарат інтерферону альфа-2b застосовувався впродовж 2 днів до імунізації, потім обидві групи заражали вакцинними штамами краснухи і кору. Зразки сироваток збиралися до імунізації та через 21 і 28 днів після імунізації. У результаті різниця титрів антитіл проти вірусу кору між експериментальною і контрольною групами була статистично значущою і становила 1,26 (21 день) і 2,96 (28 днів). Різниця між титрами антитіл до вірусу краснухи була 0,95 (21 день) і 0,37 (28 днів), але відмінності були статистично незначущими. Автори дійшли висновку, що IFN-альфа може використовуватися для профілактики кору та краснухи [26].
В іншому дослідженні, що включало 329 дітей віком від 1 до 10 років, вивчався профілактичний вплив інгаляційного людського лейкоцитарного інтерферону. Дослідження проводили в період епідемічного підйому захворюваності на грип: 167 дітей отримували як профілактичний засіб інгаляції лейкоцитарного інтерферону, а 162 дитини служили групою контролю. У дітей, які отримували інтерферон, був зареєстрований 31 випадок грипу (18,5 %), у групі контролю — 88 випадків (54,9 %). Індекс ефективності становив 2,9 [16].
Також вивчалася профілактична дія препарату інтерферон альфа-2 у дітей в період сезонного підйому захворюваності на ГРВІ. В одному такому дослідженні брали участь 42 дитини віком від 6 до 10 років, в іншому — 100 дітей віком 7–12 років. Пацієнти основних груп (21 і 50 пацієнтів) отримували інтерферон альфа-2 по 2 краплі в кожну ніздрю 2 рази на день двома курсами по 7 днів з інтервалом 14 днів. Пацієнти контрольних груп не отримували ніяких лікарських засобів. У дітей основної групи захворюваність була на 38,2 і 12 % нижче, ніж у групі контролю. Зазначалося також зниження тяжкості перебігу ГРВІ у дітей, які отримували інтерферон альфа-2, порівняно з контрольною групою [20]. В іншому дослідженні 160 здорових дітей віком від 4 до 16 років група із 80 пацієнтів отримувала як профілактичний засіб Назоферон (інтерферон альфа-2 бета, краплі для носа/спрей для носа) в період сезонного підйому захворюваності на ГРВІ по одному введенню кожні 48–72 години протягом одного місяця. Пацієнти контрольної групи (80 дітей) не отримували ніякої медикаментозної профілактики ГРВІ. У групі, що одержувала профілактику інтерфероном, відзначалося вірогідно менше дітей, хворих на ГРВІ (13,8 проти 37,5 %) [6].
В умовах пандемії коронавірусної хвороби COVID-19, що триває, проводяться дослідження щодо ефективності назальних інтерферонів для профілактики та лікування даної інфекції. Інтерес до інтерферонотерапії, зокрема, стимулюється даними, які свідчать про дизрегуляцію та ймовірну протидію захисній продукції інтерферонів при інфекції SARS-CoV-2. Клінічні дані свідчать, що тяжкий перебіг COVID-19 асоціюється з низькими рівнями інтерферонів у периферичній крові та тканинах легень [27]. При цьому дослідники звертають увагу, що низький рівень інтерферонів контрастує з одночасним підвищенням концентрації інших прозапальних медіаторів, таких як ТNF-альфа та інтерлейкін-6 [28]. Є також спостереження, які свідчать, що рівень інтерферону при SARS-CoV-2 все ж зростає, але це відбувається із запізненням, через що антивірусний імунітет не може реалізуватись повною мірою на ранній стадії інфекційного процесу [29]. Науковці припускають, що зовнішнє введення інтерферону саме в цей ранній період захворювання може відновити баланс імунітету та зменшити ймовірність несприятливого перебігу. Проведені дослідження in vitro доводять, що інтерферон впливає на динаміку реплікації вірусу SARS-CoV-2 і цей вірус має навіть більшу чутливість до інтерферону І типу, ніж SARS-CoV [30]. Зараз тривають клінічні дослідження інтерферонів як засобів профілактики та етіотропного лікування COVID-19 [31]. Проте вже окремі повідомлення дають сподівання на терапевтичний потенціал даних засобів. Зокрема, нещодавнє ретроспективне дослідження, проведене на 446 пацієнтах із COVID-19, засвідчило, що раннє використання IFN-α зменшувало смертність, тоді як пізнє використання IFN-α збільшувало смертність та затримувало одужання [32]. У ретроспективному дослідженні 77 пацієнтів із COVID-19 у місті Вухань, Китай, які отримували IFN-α2b через небулайзер, арбідол або їх комбінацію, терапія IFN-α2b значно скорочувала тривалість виявлення вірусних та запальних маркерів, таких як IL-6 та C-реактивний білок [33]. В іншому дослідженні Z. Meng et al. (2020) вивчали профілактичну дію назальної форми рекомбінантного людського інтерферону альфа для профілактики COVID-19. У дослідження були залучені 2944 медичних працівники. За результатами цього дослідження автори наголошують на значному потенціалі назального інтерферону для профілактики COVID-19 [34].
Отже, препарати рекомбінантного інтерферону-α2 для інтраназального застосування є ефективними засобами для профілактики та лікування гострих респіраторних інфекцій різної етіології. 
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
 
Отримано/Received 10.02.2021
Рецензовано/Revised 20.02.2021
Прийнято до друку/Accepted 02.03.2021

Список литературы

  1. Fensterl V., Sen G.C. Interferons and viral infections. BioFactors [Internet]. John Wiley & Sons, Ltd. 2009. 35. 14-20. Available from: https://doi.org/10.1002/biof.6.
  2. Zhou A., Li S., Wu J., Khan F.A., Zhang S. Interplay between microRNAs and host pathogen recognition receptors (PRRs) signaling pathways in response to viral infection. Virus Res. Netherlands. 2014. 184. 1-6. 
  3. Kumar H., Kawai T., Akira S. Pathogen recognition by the innate immune system. Int. Rev. Immunol. England. 2011. 30. 16-34. 
  4. Durbin R.K., Kotenko S.V., Durbin J.E. Interferon induction and function at the mucosal surface. Immunol. Rev. [Internet]. 2013. 255. 25-39. Available from: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/23947345.
  5. Rowe R.K., Pyle D.M., Farrar J.D., Gill M.A. Type I interferon regulates IgE-mediated enhancement of rhinovirus-induced Th2 priming by primary human monocytes. bioRxiv [Internet]. 2018. 432815. Available from: http://biorxiv.org/content/early/2018/10/08/432815.abstract.
  6. José R.J. Respiratory infections: a global burden. Ann. Res. Hosp. [Internet]. 2018 [cited 2019 Sep 15]. 2. 12-12. Available from: http://arh.amegroups.com/article/view/4514/5468.
  7. Tregoning J.S., Schwarze J. Respiratory viral infections in infants: causes, clinical symptoms, virology, and immunology. Clin. Microbiol. Rev. [Internet]. American Society for Microbiology (ASM). 2010 [cited 2019 Sep 15]. 23. 74-98. Available from: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20065326.
  8. Kugel D., Kochs G., Obojes K., Roth J., Kobinger G.P., Kobasa D. et al. Intranasal Administration of Alpha Interferon Reduces Seasonal Influenza A Virus Morbidity in Ferrets. J. Virol. [Internet]. 2009. 83. 3843 LP-3851. Available from: http://jvi.asm.org/content/83/8/3843.abstract.
  9. Лиманская А., Давыдова Ю. Препараты интерферона в лечении острых респираторных вирусных инфекций у беременных группы высокого риска. Здоровье женщины. 2015. 9. 74-6. 
  10. Воробьев А.А., Афанасьев С.С., Рубальский О.В., Алешкин В.А., Башкина О.А., Кокуев А.В. и др. Эффект лечения рецидивирующего бронхита у детей комбинированными интерфероновыми препаратами при различных путях аппликации. Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 2005. 3. 99-102. 
  11. Kneyber M.C., Moll H.A., de Groot R. Treatment and prevention of respiratory syncytial virus infection. Eur. J. Pediatr. Germany. 2000. 159. 399-411. 
  12. Образцова Е.В., Осидак Л.В., Афанасьева О.И., Головачева Е.Г., Милькинт К.К., Протасова С.Ф. и др. Препараты рекомбинантного интерферона альфа-2 в лечении острых респираторных инфекций у детей. Детские инфекции [Internet]. 2005. 2. 46-50. Available from: https://cyberleninka.ru/article/n/preparaty-rekombinantnogo-interferona-alfa-2-v-lechenii-ostryh-respiratornyh-infektsiy-u-detey.
  13. Буряк В.Н., Такташов С.И., Махмутов Р.Ф., Пошехонова Ю.В., Шабан Н.И., Моисеева Т.Ю. Клинико-патогенетические аспекты и оптимизация терапевтических подходов при острых респираторно-вирусных инфекциях у детей. Современная педиатрия. 2014. 4. 72-6. 
  14. Baron S., Tyring S.K., Fleischmann W.R.J., Coppenhaver D.H., Niesel D.W., Klimpel G.R. et al. The interferons. Mechanisms of action and clinical applications. JAMA. United States. 1991. 266. 1375-83. 
  15. Boxx G.M., Cheng G. The Roles of Type I Interferon in Bacterial Infection. Cell. Host. Microbe [Internet]. 2016. 19. 760-9. Available from: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27281568.
  16. Феклисова Л., Шебекова В., Целипанова Е., Михайлова Н., Гапонюк П. Гриппферон у детей, больных ОРВИ. Врач. 2001. 3. 40-1. 
  17. Cantell K. Development of antiviral therapy with alpha interferons: promises, false hopes and accomplishments. Ann. Med. England. 1995. 27. 23-8. 
  18. Москалюк В.Д. Лаферон у комплексному лікуванні хворих на грип А. Інфекційні хвороби. 2004. 1. 32-4. 
  19. Чернышева О.Е., Сорока Ю.А., Фоменко Т.А., Левченко С.А., Баева В.Г., Вьюниченко Ю.С. Интерферонотерапия в лечении острых респираторных вирусных заболеваний у детей. Здоровье ребенка. 2011. 6. 41-5. 
  20. Крамарєв С.О., Мальцев В.І., Казимирко В.К. Грипферон як ефективний засіб профілактики та лікування грипу й інших ГРВІ. Інфекційні хвороби. 2003. 1. 22-4. 
  21. Крамарьов С.О., Євтушенко В.В. Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для профілактики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій та грипу в дітей. Сімейна медицина. 2008. 4. 19-22. 
  22. Кривопустов С.П. Интраназальное применение рекомбинантного интерферона альфа в педиатрии. Здоров’я України. 2010. 32. 
  23. Herzog C., Berger R., Fernex M., Friesecke K., Havas L., Just M. et al. Intranasal interferon (rIFN-alpha A, Ro 22-8181) for contact prophylaxis against common cold: a randomized, double-blind and placebo-controlled field study. Antiviral. Res. Netherlands. 1986. 6. 171-6. 
  24. Hayden F.G., Albrecht J.K., Kaiser D.L., Gwaltney J.M. Prevention of Natural Colds by Contact Prophylaxis with Intranasal Alpha2-Interferon. N. Engl. J. Med. [Internet]. Massachusetts Medical Society. 1986. 314. 71-5. Available from: https://doi.org/10.1056/NEJM198601093140202.
  25. Yu D., Chen Q., Zhang L., Liu Y., Yu Z., Li Z. et al. A field trial of recombinant human interferon alpha-2b for nasal spray to prevent SARS and other respiratory viral infections. Zhonghua Shi Yan He Lin Chuang Bing Du Xue Za Zhi [Internet]. 2005 [cited 2016 Apr 26]. 19. 216-9. Available from: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16261200.
  26. Zhao J., Zhu F., Shu Y., Zhou R., Liu L., Zhang L. et al. Preliminary study on nasal spray of interferon alpha-2b used for prevention of rubella and measles virus infections. Zhonghua Shi Yan He Lin Chuang Bing Du Xue Za Zhi [Internet]. 2005 [cited 2016 Apr 26]. 19. 220-2. Available from: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16261201.
  27. Acharya D., Liu G., Gack M.U. Dysregulation of type I interferon responses in COVID-19. Nat. Rev. Immunol. [Internet]. 2020. 20. 397-8. Available from: https://doi.org/10.1038/s41577-020-0346-x.
  28. Hadjadj J., Yatim N., Barnabei L., Corneau A., Boussier J., Smith N. et al. Impaired type I interferon activity and inflammatory responses in severe COVID-19 patients. Science [Internet]. 2020. 369. 718 LP-724. Available from: http://science.sciencemag.org/content/369/6504/718.abstract.
  29. Park A., Iwasaki A. Type I and Type III Interferons — Induction, Signaling, Evasion, and Application to Combat COVID-19. Cell. Host. Microbe [Internet]. Elsevier Inc. 2020. 27. 870-8. Available from: https://doi.org/10.1016/j.chom.2020.05.008.
  30. Lokugamage K.G., Hage A., Schindewolf C., Rajsbaum R., Menachery V.D. SARS-CoV-2 is sensitive to type I interferon pretreatment. bioRxiv [Internet]. 2020. 2020.03.07. 982264. Available from: http://biorxiv.org/content/early/2020/03/18/2020.03.07.982264.abstract.
  31. Sallard E., Lescure F.-X., Yazdanpanah Y., Mentre F., Peiffer-Smadja N. Type 1 interferons as a potential treatment against COVID-19. Antiviral. Res. [Internet]. 2020. 178. 104791. Available from: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0166354220302059.
  32. Wang N., Zhan Y., Zhu L., Hou Z., Liu F., Song P. et al. Retrospective Multicenter Cohort Study Shows Early Interferon Therapy Is Associated with Favorable Clinical Responses in COVID-19 Patients. Cell. Host. Microbe [Internet]. 2020/07/18. Elsevier Inc. 2020. 28. 455-464.e2. Available from: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32707096.
  33. Zhou Q., Wei X.-S., Xiang X., Wang X., Wang Z.-H., Chen V. et al. Interferon-a2b treatment for COVID-19. medRxiv [Internet]. 2020. 2020.04.06. 20042580. Available from: http://medrxiv.org/content/early/2020/04/10/2020.04.06.20042580.abstract.
  34. Meng Z., Wang T., Li C., Chen X., Li L., Qin X. et al. An experimental trial of recombinant human interferon alpha nasal drops to prevent coronavirus disease 2019 in medical staff in an epidemic area. medRxiv [Internet]. 2020. 2020.04.11. 20061473. Available from: http://medrxiv.org/content/early/2020/05/07/2020.04.11.20061473.abstract. 

Вернуться к номеру