Международный эндокринологический журнал Том 17, №2, 2021
Вернуться к номеру
Шановні читачі!
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Вторгнення нового коронавірусу SARS-CoV-2 і розвиток вірусного захворювання під назвою COVID-19 — безпрецедентний виклик людству, що постав перед глобалізованим світом.
Найбільш уразливими виявилися люди із цукровим діабетом (ЦД) внаслідок особливостей стану імунної системи та імунної відповіді на вірусну атаку, високої активності вірусу за умов гіперглікемії, наявності коморбідності й ожиріння, які часто супроводжують перебіг ЦД.
Пацієнти із ЦД мають у 3–4 рази вищі ризики госпіталізації, ускладненого перебігу захворювання й несприятливих наслідків нової коронавірусної інфекції порівняно з людьми без діабету. Найістотнішими чинниками ризику тяжчого перебігу захворювання й летальних випадків COVID-19 у хворих на ЦД є незадовільна компенсація діабету (глікований гемоглобін понад 9 %), вік понад 65 років, наявність ожиріння. Тому постають питання стосовно доцільності проведення вакцинації від COVID-19 хворим із ЦД 1-го і 2-го типів та більш рідкісними варіантами діабету (крім гестаційного діабету). Вакцинацію проти COVID-19 слід проводити людям, які не мають медичних протипоказань, за їх добровільною згодою. Показання до проведення вакцинації — профілактика нової коронавірусної інфекції (COVID-19) у дорослих віком від 18 років. До пріоритетних груп хворих щодо проведення вакцинації належать пацієнти з множинними судинними ускладненнями, коморбідними серцево-судинними захворюваннями. Протипоказання — це стан реципієнта, який підвищує ризик серйозної небажаної реакції. Обережність при проведенні вакцинації означає, що хворому показана вакцинація, але потрібне додаткове спостереження після її проведення для запобігання небажаній реакції.
Загальними протипоказаннями до вакцинації залишаються: гіперчутливість до будь-якого компонента вакцини або вакцини, що містить аналогічні компоненти; тяжкі алергічні реакції в анамнезі; тяжкі поствакцинальні ускладнення (анафілактичний шок, генералізовані алергічні реакції, судомний синдром, температура понад 40 °C тощо) після введення першого компонента вакцини є протипоказанням для введення другого компонента вакцини; гострі інфекційні й неінфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань (у цих випадках вакцинацію проводять через 2–4 тижні після одужання або ремісії); вагітність і період грудного вигодовування; вік до 18 років (у зв’язку з відсутністю даних про ефективність і безпеку). Додаткові протипоказання щодо вакцинації хворих на ЦД: гострі ускладнення ЦД (діабетичний кетоацидоз, гіперосмолярний гіперглікемічний стан, молочнокислий ацидоз, тяжка гіпоглікемія).
З обережністю при проведенні вакцинації слід підходити до пацієнтів з вираженою декомпенсацією ЦД. Вакцинацію не проводять пацієнтам, які мають дані про підтверджене перенесене захворювання COVID-19 або про наявність антитіл класів М і/або G. Рішення про проведення вакцинації приймається лікарем після загального огляду пацієнта з вимірюванням температури тіла (у разі, якщо температура перевищує 37 °С, вакцинацію не проводять), після підписання інформованої згоди пацієнта.
Безумовно, проведення вакцинації не звільняє хворого на ЦД від необхідності дотримання всіх заходів індивідуального захисту в громадських місцях (носіння масок, рукавичок, дезінфекції рук, дотримання рекомендованої соціальної дистанції).
Очевидно, необхідні клінічні дослідження з оцінки результатів вакцинації на когорті пацієнтів із ЦД.
Коронавірусна інфекція впливає на реальну клінічну практику. Практично всі органи й системи страждають від COVID-19. На віртуальному конгресі ENDO-2021 за участю понад 7300 зареєстрованих учасників обговорювалися й різні аспекти негативного впливу COVID-19 на щитоподібну залозу (ЩЗ), зокрема зміни функціональних тиреоїдних тестів у пацієнтів, госпіталізованих з приводу коронавірусної пневмонії. У дослідженні, проведеному M.C. Granda (Мілан) під час пандемії (березень — квітень 2020 р.) на півночі Італії, було встановлено, що в 15,2 % пацієнтів, які перебували у відділенні інтенсивної терапії, спостерігалися супресивні концентрації тиреотропного гормону на тлі підвищеного вмісту вільного Т4 (і без нього) порівняно з 1,3 % пацієнтів цього ж відділення у 2019 році. Більшість хворих були чоловічої статі (64,3 %). На тлі лікування COVID-19 симптоми тиреотоксикозу зникли, однак автоантитіла до щитоподібної залози залишалися негативними. Хоча жоден пацієнт не повідомляв про біль у ділянці шиї, у всіх відзначалися дифузні або фокально виражені гіпоехогенні ділянки при ультразвуковому дослідженні, що свідчить про атипову, безболісну форму підгострого тиреоїдиту. У таких пацієнтів спостерігався нормальний рівень лейкоцитів і знижений вміст лімфоцитів, що відповідає інфекції COVID-19, на відміну від лейкоцитозу, який зазвичай спостерігається при класичному підгострому тиреоїдиті. Гіпотеза про те, що SARS-CoV-2 може інфікувати й пошкоджувати клітини ЩЗ, викликаючи апоптоз, підтверджується повідомленнями про ураження ЩЗ під час епідемії SARS 2002–2003 року. Недавнє дослідження показало високий рівень експресії ангіотензинперетворювального ферменту 2 у ЩЗ.
Традиційне вітання читачам з одного з найзагадковіших і найдивніших місць Буковини — колишньої радіолокаційної станції «Памір», розташованої на вершині гори Томнатик неподалік від румунського кордону. Радянські військові в 1959 році облюбували висоту 1565 м для сканування повітряного простору. Для цього звели 5 великих бетонних куполів, які здалеку нагадують гриби-дощовики, а в них розмістили антени сантиметрового діапазону й висотоміри. Секретний військовий об’єкт розміщувався у горах не просто так. Поблизу проходить кордон з Румунією. У розпал холодної війни із західним світом СРСР збудував військову станцію, що повинна була забезпечувати радіолокацію величезної території — від турецького узбережжя до Балтійського моря. Для свого часу конструкція станції була новаторською, але й досі «Памір» вражає своєю масштабністю і занедбаністю одночасно. Усе військове начиння з куполів забрали ще 30 років тому, залишилося лише велетенське параболічне дзеркало в найбільшій з бетонних куль — радіолокаційна антена, що колись визначала азимут і дальність повітряних засобів. Сьогодні територією покинутого військового об’єкта прогулюються хіба поодинокі туристи, ну, і тварини також тут часті гості.
Бажаю нашим авторам і шановним читачам втілювати в життя найсміливіші задуми. Бережімо себе, своїх близьких, друзів і колег! Сьогодні ми особливо маємо стати підтримкою один одному, а взаємоповага й турбота дозволять з гідністю пройти шлях випробувань!
Головний редактор професор,
експерт МОЗ України з ендокринології,
член Національної спілки журналістів України
Володимир Іванович Паньків