Международный эндокринологический журнал Том 17, №5, 2021
Вернуться к номеру
Шановні читачі!
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Пандемія COVID-19 повністю змінила нашу повсякденну клінічну практику, а також наші соціальні відносини. Органи й системи організму залучені в інфекцію SARS-CoV-2 або через пряме ураження, спричинене вірусом, або через непрямі ефекти, які можуть мати системні наслідки. Участь ендокринної системи в COVID-19 настільки актуальна, що «ендокринний фенотип» COVID-19 поступово набуває клінічної значущості (Puig-Domingo M., Marazuela M., Yildiz B.O. et al. COVID-19 and endocrine and metabolic diseases. An updated statement from the European Society of Endocrinology. Endocrine. 2021. 72. 301-316. https://doi.org/10.1007/s12020-021-02734-w).
Безумовно, цукровий діабет (ЦД) відіграє важливу роль у цьому фенотипі, оскільки він належить до одного з найчастіших супутніх захворювань, пов’язаних із тяжкістю і смертністю від COVID-19. Ожиріння також збільшує сприйнятливість до SARS-CoV-2 й підвищує ризик негативного завершення COVID-19. Недостатність вітаміну D, гіпокальціємія й переломи хребців також стали частими проявами серед госпіталізованих пацієнтів із COVID-19, що негативно впливає на результати лікування таких пацієнтів. Пацієнти з наднирковою недостатністю можуть потребувати корекції доз глюкокортикоїдів. З огляду на масову вакцинацію слід враховувати можливі наслідки для людей з ендокринопатіями. СOVID-19 спочатку визначався як потенційно тяжкий респіраторний синдром, викликаний вірусом SARS-CoV-2. Зараз коронавірусна хвороба розглядається як системне захворювання з відповідними позалегеневими проявами, які збільшують летальність і здебільшого включають судинну патологію з боку серця, нирок, шлунково-кишкового тракту й центральної нервової системи.
Експресія ангіотензинперетворюючого ферменту 2 (ACE2), рецептора, що відповідає за проникнення SARS-CoV-2 на клітинний рівень, ендотеліальні ураження і змінена імунна відповідь спричинюють залучення багатьох органів у патологічний процес COVID-19. Розвиток знань про COVID-19 дозволив установити, що стан ендокринних органів і тканин безпосередньо або опосередковано впливає на перебіг хвороби. Чітко визначений ендокринний фенотип може допомогти у збереженні стану здоров’я і запобіганні несприятливим наслідкам COVID-19 як серед населення в цілому, так і серед людей, які страждають від різних ендокринних захворювань.
Зокрема, люди з ЦД зазнають високого ризику розвитку тяжкої форми COVID-19, оскільки вірус SARS-CoV-2 також може безпосередньо впливати на функцію бета-клітин. Більше того, інші ендокринні розлади, такі як ожиріння, гіповітаміноз D і дисфункція надниркових залоз, можуть впливати на сприйнятливість і тяжчий перебіг COVID-19.
Хворі на ЦД мають підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань, що можна знизити, хоча й не повністю, за допомогою відповідного глікемічного контролю. У цьому контексті всім людям із ЦД (віком понад 2 роки) рекомендується робити щеплення від грипу. Найбільше дослідження, проведене в Каталонії, що містило дані 118 150 пацієнтів із COVID-19, показало, що поширеність ЦД серед населення, ураженого COVID-19, становить 9,3 %. У цій когорті 14,8 % хворих була потрібна госпіталізація в перший місяць після виявлення COVID-19. Дані про наявність ЦД у пацієнтів із COVID-19, які потребують госпіталізації, відрізняються в різних країнах; щодо цього Китай повідомив про 7,3 %, у той час як у Південній Кореї — 17,9 % і 43,3 % — серед ветеранів США. Хворі з тяжким перебігом COVID-19 зазвичай старшого віку з наявністю супутньої патології, в основному серцево-судинного й метаболічного характеру.
Найчастішим фенотипом пацієнтів із COVID-19, які потребують госпіталізації, є літній вік (60–70 років), наявність супутніх метаболічних захворювань — артеріальної гіпертензії (від 30 до 55 %), ЦД (від 15 до 33 %). Часто відзначаються ожиріння (20–40 %), а також ішемічна хвороба серця (5,8 %) і цереброваскулярні захворювання (2,3 %). Ці показники більше притаманні пацієнтам із західних країн, тоді як у китайських дослідженнях цей метаболічний фенотип трапляється рідше, а вік хворих нижчий порівняно з європейськими та американськими даними.
ЦД також пов’язаний із більш тривалим перебуванням у стаціонарі й необхідністю допоміжної вентиляції легень і госпіталізації у відділення інтенсивної терапії. Відомо, що смертність від ЦД 1-го або 2-го типів постійно збільшувалася протягом року пандемії, і ці хворі помирали не тільки через наявність вищезазначених супутніх захворювань, але також через незадовільний контроль глікемії. Цікаво, що використання сучасних антигіпертензивних препаратів, включених в лікування ЦД, і особливо інгібіторів АПФ, не було пов’язане зі збільшенням смертності. Крім того, використання статинів забезпечує певний ступінь захисту від смертності, і тому рекомендується не відміняти ці препарати навіть за умов госпіталізації. Ретроспективне дослідження, проведене в Італії, показало, що використання ситагліптину також було пов’язане зі зниженням смертності під час госпіталізації. Усі ці висновки потребують підтвердження в найближчі місяці. Отже, люди з ЦД потребують активного спостереження й обстеження в амбулаторних ендокринологічних клініках, а також ранньої госпіталізації з приводу COVID-19.
Вітання читачам з Греції!
/10.jpg)
Монастирі Метеори, створені православними ченцями в XIV столітті високо в скелях, — одна з найвідоміших визначних пам’яток Греції. З 1988 року вони входять в список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Наприкінці X століття аскети, які бажали помолитися Господу далеко від мирської суєти, влаштовувалися в печерах і обителях серед скель, на околиці Візантійської імперії. 1336 року, під час вторгнення сербів до Візантії, сюди прибув монах з гори Афон Афанасій Койновітіс, щоб заснувати монастир — Великий Метеор, що стоїть і понині. Незабаром були побудовані й інші монастирі, і їх неприступність допомогла грецькій православній церкві вижити в Середньовіччя під час турецької окупації Греції.
Відлюдники в хмарах підіймалися на віддалені скелі без спеціального спорядження і зазнавали величезного ризику. Навіть якщо вірити легенді, що засновник монастиря Афанасій добрався до вершини скелі на крилах орла, його послідовникам довелося підійматися туди власними силами за допомогою місцевих жителів.
Життя в монастирях було нелегким. Велику частину їжі доводилося піднімати за допомогою мотузок. Дощову воду збирали і зберігали у величезних цистернах.
До початку XVI століття тут були побудовані 24 монастирі, але вже у XVIII столітті вони почали занепадати через конфлікт між абатствами. З оригінальних 24 монастирських комплексів залишилися тільки чотири чоловічих і два жіночих на окремих скелях.
Скелі Метеори навколо міста Каламбака — геологічний феномен, незвичайні колони з піщанику, залишеного морем, яке заповнило Тессалійську рівнину 30 млн років тому. Вони підносяться над рівнем моря до 620 м, а їх відносна висота — близько 300 м. У сіро-коричневих утворень практично плоскі вершини і круті, майже вертикальні схили, на яких практично немає рослинності. На під’їзді до міста перед вами немов виростає таємничий кам’яний ліс зі скель химерної форми, на вершинах яких примостилися монастирі.
Із побажанням читачам упевненості в завтрашньому дні, досягнення бажаних висот, благополуччя та міцного здоров’я,
головний редактор професор
Володимир Іванович Паньків