Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International journal of endocrinology Том 18, №4, 2022

Back to issue

Hypoglycemia: varieties of etiopathogenesis and clinic. Observations from practice

Authors: Ляшук П.М. (1), Ляшук Р.П. (1), Марчук Ю.Ф. (1), Станкова Н.І. (2), Кудіна М.Б. (2)
(1) — Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
(2) — Чернівецький обласний ендокринологічний центр, м. Чернівці, Україна

Categories: Endocrinology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Під час лікування хворих на цукровий діабет (ЦД), особливо за допомогою інсуліну, у клінічній практиці часто відзначають синдром нерозпізнавання гіпоглікемій (СНГ). Цей синдром проявляється симптомами, зумовленими нейроглікопенією (недостатнім надходженням глюкози в головний мозок, який утилізує 20 % усієї глюкози). СНГ трапляється доволі часто, приблизно в 40 % осіб, хворих на ЦД 1-го типу. Розглядається клінічний синдром постпрандіальної (реактивної) гіпоглікемії різної етіології, що проявляється гіпоглікемічним станом у найближчі години після приймання їжі, особливо легкозасвоюваних вуглеводів. У більшості випадків відзначається порушення гіпоталамічної регуляції вуглеводного обміну, а в клінічній картині переважають симптоми активації симпатоадреналової системи. Така гіпоглікемія зазвичай минуща, оскільки рівень глюкози швидко нормалізується внаслідок викиду контрінсулярних гормонів. Про важливе значення останніх у регуляції секреції інсуліну свідчить те, що після перорального навантаження глюкозою визначається вищий рівень секреції інсуліну, ніж у разі внутрішньовенного введення еквівалентної дози. У пацієнтів літнього віку на тлі гіпоглікемії частіше розвиваються неврологічні порушення, ніж адренергічні (серцебиття, тремтіння, відчуття голоду). Ці симптоми можуть бути помилково прийняті за ознаки цереброваскулярної ішемії, як наслідок, гіпоглікемії адекватно не виявляються й не лікуються. Крім гострих несприятливих наслідків гіпоглікемії, гіпоглікемічний епізод може мати довгострокові наслідки. Часті гіпоглікемічні стани справляють значний психологічний вплив, а також є чинником ризику розвитку деменції. Наведені дані літератури та власні спостереження щодо етіології та патогенезу гіпоглікемій, найбільш часті їх клінічні різновиди, зокрема, при синдромі нерозпізнавання гіпоглікемії, постпрандіальній гіпоглікемії, при хронічному передозуванні інсуліну хворим на цукровий діабет у літньому віці та при інсулінізмі.

Hypoglycemic syndrome is often noted in clinical practice in the treatment of patients with diabetes mellitus (DM), especially with insulin. This syndrome is manifested by symptoms caused by neuroglycopenia (insufficient supply of glucose to the brain, which utilizes 20 % of all glucose). Hypoglycemia occurs quite often, in about 40 % of people with type 1 DM. The clini­cal syndrome of postprandial (reactive) hypoglycemia of various etio­logies is considered, which is manifested by a hypoglycemic condition in the next hours after eating, especially easily diges­tible carbohydrates. In most cases, there is a violation of the hypothalamic regulation of carbohydrate metabolism, and the clinical picture is dominated by symptoms of activation of the sympathoadrenal system. Such hypoglycemia is usually transient, as glucose levels return to normal rapidly due to the release of counterinsular hormones. The importance of the latter in the regulation of insulin secretion is evidenced by the fact that after oral glucose loa­ding, a higher level of insulin secretion is determined than in the case of intravenous administration of an equivalent dose. Elderly patients with hypoglycemia are more likely to deve­lop neurolo­gical disorders than adrenergic disorders (palpitations, tremors, hunger). These symptoms may be mistaken for signs of cerebrovascular ischemia, as a result, hypoglycemia is not adequately detected and treated. In addition to the acute adverse effects of hypoglycaemia, a hypoglycaemic episode may have long-term consequences. Frequent hypoglycemic conditions have a significant psychological impact and are also a risk factor for dementia. The paper presents the data, based on scientific sources and own observations, on etiopathogenesis of hypoglycemia, as well as their most frequent clinical varieties, in particular, in the syndrome of unrecognization of hypoglycemia, postprandial hypoglycemia, in chronic insulin overdose in patients with diabetes mellitus in old age and insulinism.


Keywords

гіпоглікемія; етіологія; патогенез; клінічні особливості; цукровий діабет; гіперінсулінізм

hypoglycemia; etiopathogenesis; clinical features; dia­betes mellitus; hyperinsulinism


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

  1. International Hypoglycaemia Study Group. Glucose Concentrations of Less Than 3.0 mmol/L (54 mg/dL) Should Be Reported in Clinical Trials: A Joint Position Statement of the American Diabetes Association and the European Association for the Study of Diabetes. Diabetes Care. 2017. 40(1). 155-157. doi: 10.2337/dc16-2215. 
  2. Martín-Timón I., Del Cañizo-Gómez F.J. Mechanisms of hypoglycemia unawareness and implications in diabetic patients. World J. Diabetes. 2015. 6(7). 912-26. doi: 10.4239/wjd.v6.i7.912.
  3. Ratner R.E. Hypoglycemia: New Definitions and Regulatory Implications. Diabetes Technol. Ther. 2018. 20(S2). S250-S253. doi: 10.1089/dia.2018.0113. 
  4. Silbert R., Salcido-Montenegro A., Rodriguez-Gutierrez R., Katabi A., McCoy R.G. Hypoglycemia Among Patients with Type 2 Diabetes: Epidemiology, Risk Factors, and Prevention Strategies. Curr. Diab. Rep. 2018. 18(8). 53. doi: 10.1007/s11892-018-1018-0. 
  5. Lin Y.K., Fisher S.J., Pop-Busui R. Hypoglycemia unawareness and autonomic dysfunction in diabetes: Lessons learned and roles of diabetes technologies. J. Diabetes Investig. 2020. 11(6). 1388-1402. doi: 10.1111/jdi.13290. 
  6. Szadkowska A., Czyżewska K., Pietrzak I., Mianowska B., Jarosz-Chobot P., Myśliwiec M. Hypoglycaemia unawareness in patients with type 1 diabetes. Pediatr. Endocrinol. Diabetes Metab. 2018. 2018(3). 126-134. doi: 10.5114/pedm.2018.80994. 
  7. Altuntaş Y. Postprandial Reactive Hypoglycemia. Sisli Etfal Hastan Tip Bul. 2019. 53(3). 215-220. doi: 10.14744/SEMB.2019.59455. 
  8. Chernetsky V.K., Lyashuk P.M., Bilous I.I., Khomenko O.D., Meshchishena N.O., Batig N.O. Diagnosis of syncopal paroxysms in spontaneous hypoglycemia. Bulletin of Psychiatry and Psychopharmacotherapy. 2006. 2(10). 101-102. (in Ukrainian)
  9. Pankiv V. Antihyperglycemic therapy of elderly and senile patients in real clinical practice. International Journal of Endocrinology (Ukraine). 2018. 14(2). 199-204. https://doi.org/10.22141/2224-0721.14.2.2018.130567. (in Ukrainian)
  10. Inzucchi S.E., Bergenstal R.M., Buse J.B., et al. Management of hyperglycemia in type 2 diabetes, 2015: a patient-centered approach: update to a position statement of the American Diabetes Association and the European Association for the Study of Diabetes. Diabetologia. 2015. 58(3). 429-42. doi: 10.1007/s00125-014-3460-0.
  11. Lyashuk P.M., Skhodnytsky I.P., Klymenko L.I., Lyashuk R.P. Case of insulinoma. Bukovinian Medical Bulletin. 2012. 2. 225-226. (in Ukrainian)

Back to issue