Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkrainePediatricGlobal

UkrainePediatricGlobal

Журнал "Здоров`я дитини" Том 18, №6, 2023

Повернутися до номеру

Ретроспективний аналіз результатів лікування гострого середнього отиту в дітей комбінацією феназону з лідокаїном у рамках тактики відкладеного призначення антибіотиків

Автори: Попович В.І. (1), Кошель І.В. (2), Малофійчук О.М. (3), Пілецька Л.І. (4), Капустіна Н.М. (3)
(1) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
(2) — Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, Україна
(3) — Житомирська обласна лікарня ім. О.Ф. Горбачевського, м. Житомир, Україна
(4) — Івано-Франківська обласна дитяча лікарня, м. Івано-Франківськ, Україна

Рубрики: Педіатрія/Неонатологія

Розділи: Клінічні дослідження

Версія для друку


Резюме

Актуальність. Концепція відкладеного призначення антибіотиків у дітей з гострим середнім отитом (ГСО) не отримала повного визнання, про що свідчить і досі високий рівень призначення антибіотиків. Згідно із сучасними рекомендаціями при використанні такої тактики основною метою лікування має бути полегшення болю у вусі. Перспектива полягає в корекції больового синдрому шляхом використання препаратів для місцевого знеболювання. Мета: оцінка ефективності комбінації феназону з лідокаїном місцево порівняно із системним ібупрофеном для знеболювання в рамках тактики відкладеного призначення антибіотиків у дітей з гострим середнім отитом. Матеріали та методи. У ретроспективний аналіз результатів лікування включено 61 пацієнта, які в рамках тактики уважного спостереження отримували комбіновані вушні краплі феназону з лідокаїном (Отипакс) (основна група) або ібупрофен (контрольна група). Критерії оцінки: зменшення вираженості симптомів захворювання, оцінених згідно з 3-бальною шкалою MSS на кожному візиті порівняно з першим візитом, необхідність призначення відкладеної антибактеріальної терапії. Результати. На фоні використання топічної чи системної аналгетичної терапії спостерігається регрес симптомів гострого середнього отиту, що дозволяє оцінити динаміку захворювання як вірогідно позитивну. Зменшення вираженості симптомів при використанні комбінації феназону з лідокаїном корелює з динамікою їх регресу при призначенні системного ібупрофену. Ефективне знеболювання є основною запорукою використання тактики відкладеного призначення антибіотиків, а частота їх призначення при топічній корекції вушного больового синдрому становить 16,1 %. З огляду на результати використання топічного знеболювання є більш доцільним порівняно із системним. Висновки. Топічне знеболювання з використанням монотерапії комбінацією феназону з лідокаїном у пацієнтів з ГСО забезпечує виражений клінічний ефект у перші дні лікування. Позитивна динаміка клінічної симптоматики при місцевому знеболюванні корелює з ефектами системного знеболювання з використанням ібупрофену. Отриманий клінічний ефект з використанням топічного знеболювання дозволяє використати в пацієнтів з неперфоративним ГСО тактику відкладеного призначення антибіотиків, при якій призначення антибактеріальних препаратів становить 16,1 %. Аналгетичну монотерапію комбінацією феназону з лідокаїном доцільно використовувати в схемі лікування пацієнтів з ГСО у рамках стратегії відкладеного призначення антибіотиків.

Background. The concept of delayed antibiotic use in children with acute otitis media (AOM) has not gained full re­cognition, as evidenced by the continued high rate of antibiotic prescriptions. According to modern guidelines, the primary goal of treatment should be a relief of pain in the ear. The perspective lies in alleviating pain by using local analgesics. Objective: to assess the effectiveness of a combination of phenazone with lidocaine locally compared to systemic ibuprofen for pain relief within the delayed antibiotic prescription strategy in children with acute otitis media. Materials and methods. A retrospective analysis of treatment results included 61 patients who, as part of watchful waiting, received combined ear drops containing phenazone and lidocaine (Otipax) (the main group) or ibuprofen (controls). Assessment criteria included a reduction in the severity of disease symptoms assessed ­using the Main Symptom Score at each visit compared to the first visit, and the necessity for delayed antibiotic therapy. Results. Topical or systemic analgesic therapy results in the regression of symptoms of acute otitis media, allowing for a likely positive assessment of the disease dynamics. The reduction in symptom severity with the use of the phenazone and lidocaine combination correlates with the regression dynamics seen with systemic ibuprofen administration. Effective pain relief is the main determinant of using the delayed antibiotic prescription strategy, and the frequency of antibiotic use for ear pain correction stands at 16.1 %. Considering the results of topical pain relief, it is more expedient compared to systemic treatment. Conclusions. Topical pain relief using monotherapy with a combination of phenazone and lidocaine in patients with AOM provides a pronounced clinical effect in the first days of treatment. Positive dynamics in clinical symptoms with local pain relief correlates with the effects of systemic pain relief using ibuprofen. The clinical effect obtained with topical pain relief allows for the use of the delayed antibiotic prescription strategy in patients with non-perforated AOM, with antibiotic prescription in 16.1 % of cases. Analgesic monotherapy with a combination of phenazone and lidocaine is advisable in the treatment regimen for patients with AOM within the delayed antibiotic prescription strategy.


Ключові слова

гострий отит; респіраторні інфекції; діти; лікування; антибіотики; відкладене призначення

acute otitis media; respiratory infections; children; treatment; antibiotics; delayed prescription

Вступ

Гострий середній отит (ГСО) є однією з найчастіших причин звернень пацієнта до отоларингологів, педіатрів і відділень невідкладної допомоги. Він може розвинутись у будь-якому віці, але найбільше поширений у дітей [1, 2]. 
Захворюваність на ГСО знизилась останніми роками завдяки впровадженню пневмококових вакцин, але все ще продовжує бути дуже високою, причому частка дітей, які перенесли принаймні один епізод ГСО, становить 50 % [3, 4]. ГСО діагностується в дітей із симптомами гіперемії та випинання барабанної перетинки від помірного до сильного ступеня або вперше виниклою отореєю, не спричиненою гострим зовнішнім отитом, а також у дітей з помірним випинанням і інтенсивною гіперемією барабанної перетинки і нещодавно виниклим болем у вусі [5]. Лікування вимагає точної діагностики ГСО і визначення випадків, які потребують антибіотикотерапії, таким чином запобігаючи її надмірному призначенню. Призначення антибіотиків визначається віком пацієнта, тяжкістю симптомів і наявністю одностороннього чи двостороннього ГСО [5, 6]. Незважаючи на велику кількість публікацій, залишається незрозумілим, наскільки дітям з цим захворюванням показані антибіотики. Сучасні дослідження демонструють, що антибактеріальна терапія має обмежений вплив як на первинні, так і на вторинні результати порівняно з плацебо. Крім того, у значної кількості пацієнтів виникали небажані побічні явища [7]. Незважаючи на це, середній отит залишається однією з найпоширеніших причин призначення антибіотиків у світі [8, 9]. Як варіант вирішення проблеми Американська академія педіатрії та Американська академія сімейних лікарів у 2007 році оприлюднили рекомендації щодо лікування ГСО у дітей, яким була рекомендована тактика відкладеного призначення антибіотиків, що в контексті лікування ГСО отримала назву тактики уважного спостереження [10]. Широкомасштабними дослідженнями було показано, що частота відкладеного призначення антибіотиків зросла з 2 до 21 %, а за іншими даними, ця стратегія дозволила уникнути призначення антибіотиків у 2 із 3 дітей [11–13]. Однак концепція уважного спостереження не отримала повного визнання, про що свідчить і досі високий рівень призначення антибіотиків. Принаймні в 50 % діагнозів ГСО доцільність призначення антибактеріальної терапії не підтверджується результатами обстеження [14, 15]. У зв’язку з цим були проведені дослідження можливостей корекції больового синдрому як найбільш частого обґрунтування антибактеріальної терапії при ГСО. Встановлено, що антибіотики ні при системному прийомі, ні при місцевому використанні практично не впливають на больовий синдром [16]. Недостатній контроль болю приводить до погіршення симптоматики і, відповідно, до призначення необґрунтованої антибактеріальної терапії, навіть при застосуванні методики відкладеного її призначення [17]. Оскільки не було знайдено жодних доказів того, що антибіотики поліпшують результати лікування, то згідно із сучасними рекомендаціями при використанні тактики відкладеного використання антибіотиків основною метою лікування має бути полегшення болю у вусі [18, 19]. Такий підхід сприяє зменшенню використання антибіотиків [20].
Практично всі сучасні клінічні рекомендації стосовно менеджменту ГСО рекомендують препарати для системного знеболювання [21]. Незважаючи на чіткі рекомендації щодо їх використання, поточні докази ефективності парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, зокрема ібупрофену, окремо або в комбінації для полегшення болю в дітей з ГСО обмежені. Результати кокранівського огляду вказують на те, що і парацетамол, і ібупрофен як монотерапія є більш ефективними, ніж плацебо, у полегшенні короткочасного болю у вухах у дітей з ГСО, однак великим недоліком є їх уповільнена дія і високий рівень побічних ефектів [22]. Місцеві анестетики мають перевагу щодо менших системних побічних ефектів. Показано, що 1% лідокаїнові вушні краплі для місцевого застосування в комбінації із системним парацетамолом або ібупрофеном забезпечують більш ефективне і швидке знеболювання [23]. 
Огляди виявили, що місцева знеболювальна дія лідокаїну більш інтенсивна і тривала в комплексі з феназоном [24]. 
Експериментальні дані знайшли підтвердження в клінічній практиці [25–27]. Найбільш валідні з точки зору відповідності стандартам GCP дослідження ефективності комбінації феназону з лідокаїном порівняно із системним ібупрофеном у рамках тактики відкладеного призначення антибактеріальних препаратів не проводились. Підтвердження високої ефективності цього препарату при лікуванні гострого середнього отиту в дітей послужило б обґрунтуванням для оптимізації схеми лікування даної нозології і сприяло б зменшенню числа випадків необґрунтованого призначення системних антибіотиків.
Метою була оцінка ефективності комбінації феназону з лідокаїном місцево порівняно із системним ібупрофеном для знеболювання в рамках тактики відкладеного призначення антибіотиків у дітей із гострим середнім отитом.

Матеріали та методи

Ми провели ретроспективний аналіз результатів лікування шляхом перегляду медичних записів в амбулаторних картах у чотирьох медичних закладах України з травня 2022 р. по травень 2023 р. Робота проводилась з дотриманням усіх етичних вимог відповідно до стандартів GCP і Гельсінської декларації.
У вивчення результатів включений 61 амбулаторний пацієнт, у якого був встановлений діагноз гострого середнього отиту. Критеріями встановлення діагнозу були: 
— типові скарги пацієнтів на підвищення температури, біль у вусі, дратівливість, зниження апетиту, порушення сну;
— об’єктивні клініко-ендоскопічні ознаки запального процесу в середньому вусі (гіперемія, випинання, рухливість барабанної перетинки);
— гіпертермія тіла.
Критерії включення:
— особи чоловічої та жіночої статі віком від 6 до 11 років, які знаходились на амбулаторному лікуванні з ГСО;
— відсутність відповідності діагностичним критеріям перфоративного отиту;
— тяжкість клінічних симптомів від 0 до 3 балів згідно з 3-бальною шкалою MSS (Main Symptoms Severity score; від 0 — симптоми відсутні до 3 — сильно виражені симптоми, але при сумарній оцінці не менше як 2 бали); 
— відсутність критеріїв виключення.
Критерії виключення:
— використання досліджуваних препаратів протягом 30 днів до включення в дослідження;
— відома непереносимість препаратів;
— показання до негайного призначення системної антибактеріальної терапії;
— наявність імунодефіцитних станів, іншої хронічної патології та анатомічних аномалій лор-органів, які могли б вплинути на перебіг захворювання.
В основну групу (n = 31) включені пацієнти, які отримували комбіновані вушні краплі феназону з лідокаїном (Отипакс) 3 рази на добу по 4 краплі у зовнішній слуховий прохід вуха, у якому відчувається біль, до 10 днів. У контрольну групу (n = 30) включені пацієнти, які отримували ібупрофен у віковому дозуванні не більше ніж 3 рази на добу. 
У всіх пацієнтів використовувалась тактика уважного спостереження. За наявності показань призначалась відкладена антибактеріальна терапія через 24–36 год спостереження — амоксициліну клавуланат у віковому дозуванні 3 р/д per os (терапія за показаннями, передбачена національними клінічними рекомендаціями для лікування ГСО) [2]. Усі препарати, використані для лікування, зареєстровані в Україні й доступні без рецепта. Тому склад, виготовлення, упаковування й маркування препаратів відповідають принципам належної виробничої практики і чинним національним вимогам України.
Усі дані оцінювались на початку лікування і протягом 10 днів на трьох контрольних візитах (табл. 1). 
Оцінка симптомів проводилась лікарями. У рамках кожного візиту оцінювались основні об’єктивні симптоми ГСО: гіперемія, випинання, рухливість барабанної перетинки згідно з 3-бальною шкалою MSS (від 0 — симптоми відсутні до 5 — сильно виражені симптоми) для кожного симптому. Крім того, оцінювалась сума балів оцінки симптомів на кожному візиті пацієнта. Головним критерієм ефективності лікування було зменшення вираженості симптомів захворювання, оцінених згідно з 3-бальною шкалою MSS на кожному візиті порівняно з 1-м візитом, необхідність призначення відкладеної антибактеріальної терапії.
Аналіз результатів лікування був проведений для того, щоб отримати вірогідний опис ефективності застосування монотерапії комбінацією феназону з лідокаїном місцево порівняно з використанням системного знеболювання ібупрофеном у рамках тактики відкладеного призначення антибіотиків. Ми не проводили обчислення розміру вибірки, оскільки це був аналіз реальної клінічної практики, яка включала кожен епізод ГСО, що відповідав критеріям включення.

Статистична обробка даних

Для аналізу однорідності груп використовувались методи описової статистики (для кількісних показників — n, середнє арифметичне, медіана, стандартне відхилення, мінімальне і максимальне значення; для якісних показників — частота і частка у відсотках). Для кількісних показників виконувалась перевірка за допомогою критерію Шапіро — Вілка та Манна — Вітні. Порівняння між групами в динаміці виконувалось за різницями dTi = (Т візит n – Т візит 1) оцінюваних показників за допомогою критерію Манна — Вітні. Рівень значущості для критерію Шапіро — Вілка прий–нятий рівним 0,01, а для інших критеріїв — 0,05.

Результати

Із 61 відібраного пацієнта із діагнозом ГСО в основну групу включено 31, у контрольну групу — 30 пацієнтів. У табл. 2 поданий розподіл пацієнтів за статтю. До основної групи включено 15 (48,4 %) хлопчиків і 16 (51,6 %) дівчаток, у контрольну групу включено 15 (50,0 %) хлопчиків і 15 (50,0 %) дівчаток.
Порівняння груп за статевою ознакою за допомогою критерію хі-квадрат за рівнем значущості 0,05 показало, що групи були сформовані статистично однорідними за статевою ознакою.
Середній вік пацієнтів основної групи становив 8,10 року, контрольної — 7,60 (табл. 3).
Оскільки дані в групах за показником «вік» не розподілені нормально, порівняння груп за віком виконано за допомогою критерію Манна — Вітні з корекцією для незалежних вибірок при рівні значущості 0,05 (табл. 4).
Аналіз показує, що групи були сформовані статистично однорідними за віком. У цілому істотних відмінностей за демографічними характеристиками між пацієнтами в основний групі і групі контролю у вихідній точці (V1) не відзначалося.
Типовими об’єктивними клінічними симптомами ГСО є гіперемія, випинання, рухливість барабанної перетинки. У табл. 5 подане порівняння груп за основними симптомами, а також їх сумарною оцінкою методами описової статистики на початку дослідження (V1).
Як видно з поданого аналізу, середня бальна оцінка симптому гіперемії барабанної перетинки становить 2,35 в основній і 2,50 — у контрольній групі. Випинання барабанної перетинки — 2,10 і 2,07 бала відповідно. Рухомість барабанної перетинки в основній групі становила 1,06 бала, у контрольній — 1,43 бала. Сума балів в основній групі становила 5,55, у контрольній — 6,00. Оскільки в групах показники не розподілені нормально, порівняння груп у вихідному стані за основними симптомами виконано за допомогою критерію Манна — Вітні з корекцією для незалежних вибірок при рівні значущості 0,05 (табл. 5). Як видно з проведеного аналізу, на V1 групи були сформовані статистично однорідними за основними симптомами.
На рис. 1 подана динаміка регресу вираженості симптомів, які оцінювались за 3-бальною шкалою (від 0 до 3 балів), а також їх сума. 
Як видно з наведених даних, гіперемія барабанної перетинки в основній групі з 2,35 бала на V1 зменшилась до 1,81 бала на V2, 0,84 бала на V3 і 0,06 бала на V4. У контрольній — з 2,5 бала на V1 зменшилась до 2,30 бала на V2, 1,27 бала на V3 і 0,13 бала на V4. Аналогічна динаміка відзначалась і за симптомом випинання барабанної перетинки: в основній групі вираженість симптому зменшилась з 2,10 бала на V1 до 1,32 бала на V2, 0,61 бала на V3 і 0,06 бала на V4. У контрольній — з 2,07 бала на V1 до 1,63 бала на V2, 0,97 бала на V3 і 0,07 на V4. Рухомість барабанної перетинки на V1 оцінювалась в 1,06 бала в основній групі і 1,43 бала — у контрольній. На V2 показники становили відповідно 0,65 і 1,0 бала, на V3 — 0,32 і 0,67 бала і на V4 — по 0,03 бала в основній і контрольній групах. Сума балів з 5,55 на V1 в основній групі зменшилася до 3,77 на V2, 1,77 на V3 і 0,16 на V4. У пацієнтів контрольної групи спостерігалась аналогічна динаміка регресу сумарної оцінки симптомів: із 6,0 бала на V1 до 4,97 бала на V2, 2,9 бала на V3 і 0,47 бала на V4.
Для аналізу динаміки основних симптомів у кожній групі виконано двофакторний дисперсійний аналіз Фрідмана з наступним контрастним аналізом. Заданий рівень значущості 0,05 (табл. 6).
Як видно з наведених даних, в обох групах спостерігається значне зниження (p < 0,05) вираженості основних симптомів порівняно з першим візитом. Так, в основній групі було значне, вірогідно значиме зниження вираженості симптомів: гіперемії барабанної перетинки на 3-му візиті, випинання барабанної перетинки на 2-му візиті, рухомості барабанної перетинки на 3-му візиті, сумарної оцінки балів на 2-му візиті.
У контрольній групі було значне, вірогідно значиме зниження вираженості симптомів: гіперемії барабанної перетинки на 3-му візиті, випинання барабанної перетинки на 3-му візиті, рухомості барабанної перетинки на 3-му візиті, суми балів на 3-му візиті.
Отже, в основній групі значне зниження вираженості таких симптомів, як випинання барабанної перетинки та сумарна оцінка балів, наставало раніше на один візит, ніж у контрольній групі.
Для аналізу динаміки вираженості основних симптомів і визначення статистично вірогідних відмінностей між групами були обчислені індивідуальні різниці dTi = Т візит 2 – Т візит 1, …, Т візит 4 – Т візит 1 для кожного пацієнта і симптому. Подальше порівняння між групами за динамікою вираженості основних симптомів (за різницями dTi) виконано за допомогою критерію Манна — Вітні. Заданий рівень значущості 0,05 (табл. 7).
Як видно з наведених даних, групи статистично значимо не відрізнялись за динамікою зниження вираженості основних симптомів.
Згідно з дизайном дослідження на V2 (третій день лікування) проводилась комплексна оцінка стану пацієнта і приймалось рішення про необхідність призначення антибактеріальної терапії. На рис. 2 наведені дані щодо відкладеного призначення антибіотиків.
Необхідність призначення антибіотиків на V2 в основній групі була в 5 пацієнтів із 31 і становила 16,1 %. У контрольній антибіотики призначені 9 пацієнтам із 30, що становило 30,0 %. Порівняння даних за допомогою критерію χ2 показує, що не відзначається вірогідної різниці в призначенні антибіотиків між пацієнтами основної та контрольної групи (р = 0,235 або p > 0,05).

Обговорення

Як відомо, ГСО є однією з найчастіших причин звернень пацієнта по медичну допомогу, причому частка дітей, які перенесли принаймні один епізод ГСО, становить 50 % [3, 4]. Середній отит залишається однією з найпоширеніших причин призначення антибіотиків у світі [8, 9]. Наявність больового синдрому є найбільш частим обґрунтуванням антибактеріальної терапії при ГСО, однак встановлено, що антибіотики ні при системному прийомі, ні при місцевому використанні практично не впливають на больовий синдром [16]. Тому основною метою лікування має бути полегшення болю у вусі [18, 19]. 
У проведеному ретроспективному аналізі результатів лікування показано, що застосування адекватного топічного чи системного знеболювання має доведений клінічний ефект. 
Пацієнти в основній і контрольній групах продемонстрували клінічно значиме зменшення вираженості основних симптомів (гіперемія, випинання, рухливість барабанної перетинки) на V2, V3 і V4. Також відзначається значиме зниження сумарної оцінки вираженості симптомів ГСО. При проведенні контрастного аналізу для основних симптомів відзначається зниження вираженості таких симптомів, як випинання барабанної перетинки, та сумарної оцінки балів в основній групі на V2. Поліпшення наставало на один візит раніше, ніж у контрольній групі, у якій такі показники були на V3. Однак при аналізі динаміки вираженості основних симптомів групи статистично значимо не відрізнялися.
Отримані результати відображають нечисленні дані, опубліковані в літературі, які показують високу терапевтичну ефективність як системного, так і топічного знеболювання в пацієнтів із ГСО [21, 25–27]. Результати проведеного дослідження демонструють тенденцію до поліпшення симптомів ГСО на V2 при використанні топічного знеболювання, однак різниця в показниках не вірогідна. Отримані нами дані корелюють з результатами кокранівського огляду, які вказують на те, що ібупрофен як монотерапія є ефективним у полегшенні болю у вухах у дітей з ГСО, однак недоліком є уповільнена дія [22].
Отже, можна зробити висновок, що топічна комбінація протизапального препарату феназону з анестетиком лідокаїном демонструє порівнянну із системним ібупрофеном знеболюючу активність. Це має важливе значення, оскільки використання знеболюючих препаратів системної дії супроводжується високим рівнем побічних ефектів [22]. 
Антибактеріальна терапія доволі часто необґрунтовано використовується у пацієнтів із ГСО [8, 9]. Сучасні дослідження демонструють, що антибактеріальна терапія має обмежений вплив як на первинні, так і на вторинні результати порівняно з плацебо, тому в таких пацієнтів рекомендована тактика відкладеного їх призначення [7].
У дослідженні показано, що в рамках тактики відкладеного використання антибіотиків необхідність їх призначення в основній групі була в 16,1 % пацієнтів, у контрольній — у 30,0 %. При порівнянні відзначається тенденція до менш частого їх призначення в пацієнтів з топічним знеболюванням, однак не відзначається вірогідної різниці в призначенні антибіотиків між пацієнтами основної та контрольної групи (p > 0,05). Імовірно, що така тенденція пов’язана з більш активним, хоча і не вірогідним статистично, регресом симптомів у пацієнтів основної групи на V2. Отримані дані є підставою для проведення більш ретельного вивчення комбінації феназону з лідокаїном в умовах рандомізованих досліджень. Отримані нами дані збігаються з даними літератури щодо того, що при використанні тактики відкладеного призначення антибіотиків основною метою лікування має бути полегшення болю у вусі [18, 19]. Такий підхід сприяє зменшенню використання антибіотиків, оскільки, згідно з літературними даними, принаймні у 50 % діагнозів ГСО доцільність призначеної антибактеріальної терапії не підтверджується результатами обстеження [14, 15]. За іншими даними, ця стратегія дозволяє уникнути призначення антибіотиків у 2 із 3 дітей [11–13].
Отже, при десятиденному періоді спостереження в пацієнтів основної та контрольної групи на фоні використання топічної чи системної аналгетичної терапії спостерігається регрес симптомів гострого середнього отиту, що дозволяє оцінити динаміку захворювання як «вірогідно позитивну». Зменшення вираженості симптомів при використанні топічної комбінації феназону з лідокаїном корелює з динамікою їх регресу при призначенні системного ібупрофену. Ефективне знеболювання є основною запорукою використання тактики відкладеного призначення антибіотиків, а частота їх призначення становить 16,1 %. 
З огляду на отримані результати очевидною є тенденція до вибору комбінації феназону з лідокаїном для забезпечення ефективного знеболювання в пацієнтів з неперфоративними формами ГСО.
Дизайн передбачав порівняльне дослідження, проводилось порівняння монотерапії щодо топічного і системного знеболювання. У зв’язку з цим позитивну динаміку в результатах лікування основної групи можна віднести на рахунок клінічних ефектів комбінації феназону з лідокаїном, використання якої є більш доцільним, ніж системного ібупрофену.
Перспективи подальших досліджень. Надалі планується подальше вивчення ефективності комбінації феназону з лідокаїном у рамках призначення відкладеної антибактеріальної терапії в умовах рандомізованого дослідження.

Висновки

1. Топічне знеболювання з використанням монотерапії комбінацією феназону з лідокаїном у пацієнтів з ГСО забезпечує виражений клінічний ефект у перші дні лікування.
2. Позитивна динаміка клінічної симптоматики при місцевому знеболюванні корелює з ефектами системного знеболювання з використанням ібупрофену.
3. Отриманий клінічний ефект з використанням топічного знеболювання дозволяє використати в пацієнтів з неперфоративним ГСО тактику відкладеного призначення антибіотиків, при якій призначення антибактеріальних препаратів становить 16,1 %.
4. Аналгетичну монотерапію комбінацією феназону з лідокаїном доцільно використовувати в схемі лікування пацієнтів з ГСО в рамках стратегії відкладеного призначення антибіотиків.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Ця робота була частково підтримана компанією Biocodex Ukraine — покриття витрат на збір і статистичну обробку даних.
 
Отримано/Received 19.07.2023
Рецензовано/Revised 22.08.2023
Прийнято до друку/Accepted 30.08.2023

Список літератури

  1. Martín D.L., Pérez R.P., Campos L.М., Álvarez J.А. et al. Grupo colaborador del consenso de otitis media aguda y sinusitis en pediatría. Update of the consensus document on the aetiology, diagnosis and treatment of acute otitis media and sinusitis. An. Pediatr. (Engl. Ed.). 2023 May. 98(5). 362-372. doi: 10.1016/j.anpede.2023.03.006. Epub 2023 Apr 29. PMID: 37127475.
  2. Гострий середній отит. Клінічна настанова, заснована на доказах. https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/04/2021_688_kn_gso.pdf
  3. de Sévaux J.L., Venekamp R.P., Lutje V., Hak E. et al. Pneumococcal conjugate vaccines for preventing acute otitis media in children. Cochrane Database Syst. Rev. 2020 Nov 24. 11(11). CD001480. doi: 10.1002/14651858.CD001480.pub6. PMID: 33231293; PMCID: PMC8096893.
  4. Hu T., Done N., Petigara T., Mohanty S. et al. Incidence of acute otitis media in children in the United States before and after the introduction of 7- and 13-valent pneumococcal conjugate vaccines during 1998–2018. BMC Infect. Dis. 2022 Mar 26. 22(1). 294. doi: 10.1186/s12879-022-07275-9. PMID: 35346092; PMCID: PMC8962537.
  5. Hayashi T., Kitamura K., Hashimoto S., Hotomi M. et al. Clinical practice guidelines for the diagnosis and management of acute otitis media in children-2018 update. Auris Nasus Larynx. 2020 Aug. 47(4). 493-526. doi: 10.1016/j.anl.2020.05.019. Epub 2020 Jun 20. PMID: 32576390.
  6. Gaddey H.L., Wright M.T., Nelson T.N. Otitis Media: Rapid Evidence Review. Am. Fam. Physician. 2019 Sep 15. 100(6). 350-356. PMID: 31524361.
  7. Holm N.H., Rusan M., Ovesen T. Acute otitis media and antibio–tics — a systematic review. Dan. Med. J. 2020 Oct 29. 67(11). A04200272. PMID: 33215607.
  8. Shirai N., Preciado D. Otitis media: what is new? Curr. Opin. Otolaryngol. Head Neck Surg. 2019 Dec. 27(6). 495-498. doi: 10.1097/MOO.0000000000000591. PMID: 31592792.
  9. Jamal A., Alsabea A., Tarakmeh M., Safar A. Etiology, Diagnosis, Complications, and Management of Acute Otitis Media in Children. Cureus. 2022 Aug 15. 14(8). e28019. doi: 10.7759/cureus.28019. PMID: 36134092; PMCID: PMC9471510.
  10. Johnson N.C., Holger J.S. Pediatric acute otitis media: the case for delayed antibiotic treatment. J. Emerg. Med. 2007 Apr. 32(3). 279-84. doi: 10.1016/j.jemermed.2006.07.029. Epub 2007 Feb 23. PMID: 17394992.
  11. Frost H.M., Monti J.D., Andersen L.M., Norlin C. et al. Impro–ving Delayed Antibiotic Prescribing for Acute Otitis Media. Pediatrics. 2021 Jun. 147(6). e2020026062. doi: 10.1542/peds.2020-026062. Epub 2021 May 12. PMID: 33980695; PMCID: PMC8168601.
  12. Ventura M.G., Vera C.G., Cáceres J.R. Therapeutic approach to acute otitis media in primary care in an urban area. Delayed antibiotic prescription evaluation. An. Pediatr. (Engl. Ed.). 2022 May. 96(5). 422-430. doi: 10.1016/j.anpede.2022.04.005. Epub 2022 May 12. PMID: 35570192.
  13. Marchetti F., Ronfani L., Nibali S.C., Tamburlini G.; Italian Study Group on Acute Otitis Media. Delayed prescription may reduce the use of antibiotics for acute otitis media: a prospective observational study in primary care. Arch. Pediatr. Adolesc. Med. 2005 Jul. 159(7). 679-84. doi: 10.1001/archpedi.159.7.679. PMID: 15997003.
  14. Danishyar A., Ashurst J.V. Acute Otitis Media. In: StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2023 Jan-. PMID: 29262176.
  15. Brinker D.L. Jr, MacGeorge E.L., Hackman N. Diagnostic Accuracy, Prescription Behavior, and Watchful Waiting Efficacy for Pediatric Acute Otitis Media. Clin. Pediatr. (Phila). 2019 Jan. 58(1). 60-65. doi: 10.1177/0009922818806312. Epub 2018 Oct 12. Erratum in: Clin. Pediatr. (Phila). 2019 Apr. 58(4). 491. PMID: 30311779.
  16. Hay A.D., Moore M.V., Taylor J., Turner N. et al. Immediate oral versus immediate topical versus delayed oral antibiotics for children with acute otitis media with discharge: the REST three-arm non-inferiority electronic platform-supported RCT. Health Technol Assess. 2021 Nov. 25(67). 1-76. doi: 10.3310/hta25670. PMID: 34816795.
  17. Tambunan D., Rana M. Increasing ear pain and headache. J. Fam. Pract. 2020 Nov. 69(9). 464-470. PMID: 33176347.
  18. Meng W., Huang D.D., Li G.F., Sun Z.H., He S.B. Evaluation of Clinical Graded Treatment of Acute Nonsuppurative Otitis Media in Children with Acute Upper Respiratory Tract Infection. Neural. Plast. 2021 Apr 2. 2021. 5517209. doi: 10.1155/2021/5517209. PMID: 33883993; PMCID: PMC8041539.
  19. Hwa T.P., Brant J.A. Evaluation and Management of Otalgia. Med. Clin. North Am. 2021 Sep. 105(5). 813-826. doi: 10.1016/j.mcna.2021.05.004. PMID: 34391535.
  20. Principi N., Esposito S. Unsolved problems and new medical approaches to otitis media. Expert Opin. Biol. Ther. 2020 Jul. 20(7). 741-749. doi: 10.1080/14712598.2020.1740677. Epub 2020 Apr 20. PMID: 32178551.
  21. Suzuki H.G., Dewez J.E., Nijman R.G., Yeung S. Clinical practice guidelines for acute otitis media in children: a systematic review and appraisal of European national guidelines. BMJ Open. 2020 May 5. 10(5). e035343. doi: 10.1136/bmjopen-2019-035343. PMID: 32371515; PMCID: PMC7228535.
  22. Sjoukes A., Venekamp R.P., van de Pol A.C., Hay A.D. et al. Paracetamol (acetaminophen) or non-steroidal anti-inflammatory drugs, alone or combined, for pain relief in acute otitis media in children. Cochrane Database Syst. Rev. 2016 Dec 15. 12(12). CD011534. doi: 10.1002/14651858.CD011534.pub2. PMID: 27977844; PMCID: PMC6463789.
  23. Kara A., Büyükcam A., Sütçü M., Sali E. et al. The effectiveness of topical 1% lidocaine with systemic oral analgesics for ear pain with acute otitis media. Int. J. Pediatr. Otorhinolaryngol. 2022 May. 156. 111116. doi: 10.1016/j.ijporl.2022.111116. Epub 2022 Mar 21. PMID: 35325846.
  24. Verleye М., Heulard І., Gillardin J.-M. Phenazone potentiates the local anaesthetic effect of lidocaine in mice. Pharmacological Research. 2000. Vol. 41. № 5.
  25. François M. Efficacy and tolerance of a local application of phenazone and chlorhydrate lidocaine (Otipax) in infants and children with congestive otitis. Ann. Pediatr. (Paris). 1993 Sep. 40(7). 481.
  26. Попович В.І. Гострий середній отит: ефективний контроль болю. Журнал вушних, носових і горлових хвороб. 2015. № 3. С. 81-87. 
  27. Попович В.І. Контроль болю і запалення у хворих на неперфоративний гострий середній отит. Журнал вушних, носових і горлових хвороб. 2018. № 1.

Повернутися до номеру