Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 21, №4, 2025

Вернуться к номеру

Мозковий нейротрофічний фактор — інноваційний терапевтичний вектор у лікуванні та профілактиці розвитку кардіальної автономної нейропатії

Мозковий нейротрофічний фактор — інноваційний терапевтичний вектор у лікуванні та профілактиці розвитку кардіальної автономної нейропатії

Авторы: Жердьова Н.М. (1), Степура О.А. (1), Богославець В.В. (1), Калмикова А.Д. (1), Костіцька І.О. (2)
(1) - ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», м. Київ, Україна
(2) - Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Навіть при використанні сучасних терапевтичних підходів лише незначна частина пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу досягає ефективного метаболічного контролю. Актуальність роботи зумовлена зростаючою потребою персоніфікованого ведення пацієнтів із ЦД 2-го типу для запобігання розвитку і прогресуванню кардіальної автономної нейропатії (КАН). Мета: оцінити вплив метформіну, ірбесартану та альфа-ліпоєвої кислоти (А-ЛК) на рівень мозкового нейротрофічного фактора та кардіальну нейропатію в пацієнтів із ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 60 осіб віком понад 40 років з верифікованим діагнозом ЦД 2-го типу, які відповідали критеріям дослідження і були розподілені на три групи: група 1 (n = 20) отримувала монотерапію метформіном (Метафора-SR, АТ «Київський вітамінний завод») у добовій дозі 2000 мг; групі 2 (n = 20) призначено комбіноване лікування метформіном (Метафора-SR, АТ «Київський вітамінний завод») 2000 мг/добу та ірбесартаном (Ірбетан, АТ «Київський вітамінний завод») 300 мг/добу; група 3 (n = 20) отримувала в комбінації метформін (Метафора-SR, АТ «Київський вітамінний завод») 2000 мг/добу, ірбесартан (Ірбетан, АТ «Київський вітамінний завод») 300 мг/добу та А-ЛК (Альфа-ліпон, АТ «Київський вітамінний завод») у добовій дозі 600 мг. Згідно з дизайном наукового дослідження всім пацієнтам на початку і через 3 місяці терапії проведено оцінку основних антропометричних даних, комплекс лабораторних обстежень (глікований гемоглобін (HbA1C), рівень BDNF) і клініко-інструментальну діагностику на наявність кардіальної автономної нейропатії. Результати. За результатами регресійного аналізу виявлено негативний зв’язок між рівнем BDNF і наявністю КАН зі значенням B = –2,46 (95% ДІ: від –3,80 до –1,12), p = 0,001; вплив віку (B = 0,05; 95% ДІ: 0,01–1,10; p = 0,017) і тривалості ЦД 2-го типу (B = 0,09; 95% ДІ: 0,03–0,15; p = 0,002) на розвиток КАН. Після проведення лікування в усіх трьох групах статистично значимо підвищився рівень BDNF (р ≤ 0,05). Але зниження проявів КАН за загальною кількістю балів виявлялось у другій і третій групах. У третій групі значуще покращились дві проби, а саме Вальсальви і 30/15 (р ≤ 0,05), що говорить про поліпшення стану парасимпатичної нервової системи. Висновки. Низький рівень BDNF — ранній діагностичний маркер ураження вегетативної нервової системи, зокрема КАН, у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Підтверджено ефективне потенціювання нейропротекторних властивостей при одночасному застосуванні метформіну, ірбесартану та А-ЛК.

Background. Even with modern therapeutic approaches, only a small proportion of patients with type 2 diabetes mellitus achieve effective metabolic control. The relevance of the work is due to the growing need for personalized management of patients with type 2 diabetes to prevent the development and progression of cardiac autonomic neuropathy (CAN). The purpose was to evaluate the effects of metformin, irbesartan, and alpha-lipoic acid (A-LA) on brain-derived neurotrophic factor (BDNF) levels and CAN in patients with type 2 diabetes. Materials and methods. Sixty people over 40 years of age with a verified diagnosis of type 2 diabetes mellitus who met the study criteria were examined and divided into three groups: group 1 (n = 20) received metformin alone (Metafora-SR, Kyiv Vitamin Plant JSC) at a daily dose of 2,000 mg; group 2 (n = 20) was assigned to combined treatment with metformin (Metafora-SR, Kyiv Vitamin Plant JSC) 2,000 mg/day and irbesartan (Irbetan, Kyiv Vitamin Plant JSC) 300 mg/day; group 3 (n = 20) received a combination of metformin (Metafora-SR, Kyiv Vitamin Plant JSC) 2,000 mg/day, irbesartan (Irbetan, Kyiv Vitamin Plant JSC) 300 mg/day and A-LA (Alfa-lipon, Kyiv Vitamin Plant JSC) at a daily dose of 600 mg. According to the design of the scientific study, all patients underwent an assessment of basic anthropometric data, a set of laboratory examinations (glycated hemoglobin, BDNF level), clinical and instrumental diagnosis for the presence of CAN at the beginning and after 3 months of therapy. Results. The results of the regression analysis revealed a negative relationship between BDNF level and the presence of CAN with a value of B = –2.46 (95% confidence interval (CI): –3.80 to –1.12), p = 0.001; the influence of age (B = 0.05; 95% CI: 0.01–1.10; p = 0.017) and duration of type 2 diabetes (B = 0.09; 95% CI: 0.03–0.15; p = 0.002) on the development of CAN. After treatment, BDNF increased statistically significantly in all three groups (p ≤ 0.05). However, a decrease in the manifestations of CAN in terms of the total score was observed in the second and third groups. In the third group, two tests significantly improved, namely Valsalva and 30/15 (p ≤ 0.05), which indicates an improvement in the state of the parasympathetic nervous system. Conclusions. Low BDNF level is an early diagnostic marker of autonomic nervous system damage, particularly CAN in patients with type 2 diabetes. Effective potentiation of neuroprotective properties with simultaneous use of metformin, irbesartan, and A-LA has been confirmed.


Ключевые слова

цукровий діабет 2-го типу; кардіальна нейропатія; мозковий нейротрофічний фактор; метформін; ірбесартан; альфа-ліпоєва кислота

type 2 diabetes mellitus; cardiac neuropathy; brain-derived neurotrophic factor; metformin; irbesartan; alpha-lipoic acid

Вступ

Незважаючи на сучасні пацієнт-орієнтовані терапевтичні стратегії, ефективного метаболічного контролю при ЦД 2-го типу досягає лише обмежена кількість осіб. Хронічні ускладнення ЦД, зокрема нейропатія, істотно знижують якість життя пацієнтів. Науковці та клініцисти продовжують пошук терапевтичних рішень для поліпшення прогнозу й оптимізації лікування ЦД. З огляду на сучасні дані стимуляція секреції нейротрофічних факторів розглядається як один з перспективних напрямів поліпшення метаболічного контролю і забезпечення нейропротекції. Сімейство нейротрофінів, що включає фактор росту нервів (NGF), мозковий нейротрофічний фактор (BDNF), нейротрофін-3 (NT-3) і нейротрофін-4/5 (NT-4/5), забезпечує трофічну підтримку нейронів, сприяючи їх виживанню, розвитку та стійкості до пошкоджень [1]. Нейротрофіни продукуються переважно в центральній нервовій системі (ЦНС), однак значна їх кількість утворюється в периферичних тканинах [2]. BDNF переважно локалізується в гіпоталамусі, лімбічній системі та інших ділянках мозку, зокрема в ядрах гіпокампа [2, 3], а також експресується в скелетних м’язах, ендотеліальних клітинах, печінці, жировій тканині й активованих імунних клітинах. BDNF визначається і в сироватці, і в плазмі крові. Периферичний BDNF зберігається в тромбоцитах, що підтверджено низкою досліджень [3–5]. BDNF впливає на нейрони через свої рецептори: рецептор p75 нейротрофінів (p75NTR) і тирозинкіназний рецептор B (TrkB). Зрілий BDNF переважно активує рецептор TrkB [3], стимулюючи регенерацію нервів і відповідаючи за розвиток, пластичність і підтримку функцій нервової системи. Окрім впливу на тканини ЦНС, BDNF відіграє важливу роль у регуляції енергетичного гомеостазу в людини [3], зокрема в метаболізмі глюкози, інсулінорезистентності й підтримці росту B-клітин підшлункової залози [3, 6]. Рівень BDNF знижується при атеросклерозі, гострому коронарному синдромі й метаболічному синдромі [7, 8]. Крім того, змінений рівень BDNF асоціюється з підвищеним апетитом, ожирінням, ЦД 2-го типу, депресією, а також хворобами Альцгеймера та Паркінсона [9–11]. У метааналізі, який охоплював 2734 пацієнтів із ЦД і 6004 осіб контрольної групи, було встановлено, що рівні BDNF у сироватці крові були значно нижчими в осіб із ЦД 2-го типу, а також при поєднанні ЦД з депресією та ЦД з діабетичною ретинопатією. Автори припускають, що знижений рівень BDNF може негативно впливати на метаболізм глюкози та сприяти прогресуванню ускладнень ЦД. Аналогічні результати отримано в іншому дослідженні, у якому концентрація BDNF у пацієнтів із ЦД 2-го типу була нижчою, ніж у здорових осіб. Більше того, встановлено, що рівень BDNF у чоловіків є нижчим, ніж у жінок. У жінок із ЦД 2-го типу концентрація BDNF позитивно корелювала з рівнем імунореактивного інсуліну та індексом інсулінорезистентності (HOMA-IR). Науковці також встановили, що в жінок чим довша тривалість ЦД 2-го типу, тим нижчий рівень BDNF [12]. Порівняно з контрольною групою пацієнти з уперше діагностованим ЦД 2-го типу мали значно вищі показники індексу маси тіла, рівні глікемії натще, глікованого гемоглобіну і значно нижчі рівні BDNF і SLC2A1 [13]. Доведено, що інфузія BDNF знижує апетит і масу тіла [14], що може мати позитивний вплив на перебіг захворювання в пацієнтів з ожирінням і ЦД 2-го типу. Тому вплив на BDNF розглядається як перспективна терапевтична мішень для лікування. Одним із препаратів, що позитивно впливає на рівень BDNF, є метформін. У пацієнтів з уперше виявленим ЦД 2-го типу після 3 місяців лікування метформіном відзначалося статистично значуще поліпшення функції пам’яті й виконавчих здібностей, зменшення симптомів периферичної нейропатії, а також підвищення експресії BDNF і SLC2A1 [13]. Судинні когнітивні порушення є другим за поширеністю типом деменції після хвороби Альцгеймера, при цьому гіпертензія є важливим фактором її розвитку. Ірбесартан — це сартан тривалої дії з багатообіцяючими антигіпертензивними властивостями. В експериментальному дослідженні вивчено вплив ірбесартану на когнітивні порушення, викликані гіпертензією в щурів лінії Вістар-Кіото (WKY) і спонтанно гіпертензивних щурів (SHR): перорально вводили фізіологічний розчин або ірбесартан у дозі 20 мг/кг/добу протягом 14 днів поспіль. Уже із 7-ї та 14-ї доби експерименту покращилося розпізнавання об’єктів, зменшення часу в цільовому квадранті в тесті водного лабіринту Морріса, що було помітно відновлено ірбесартаном. Крім того, ірбесартан помітно відновив зниження активності супероксиддисмутази, підвищення рівня малонового діальдегіду, збільшення активності циклінзалежної кінази-5 і підвищення рівня BDNF [15]. Ще одним препаратом, який показав позитивний вплив на рівень BDNF, є альфа-ліпоєва кислота (А-ЛК). Так, у дослідженні на мишах їх попередньо лікували дапсоном (40 мг/кг), а після лікування А-ЛК (25 мг/кг) вони пройшли аналіз на оксидативний стрес, антиоксидантну здатність, експресію цитокінів і мікрогліальну/астроцитарну активність. Було виявлено, що А-ЛК здатна зменшувати негативні ефекти дапсону, зокрема знижувати активацію мікроглії та астроцитів і рівень прозапальних цитокінів, а також підвищувати експресію BDNF. Окрім того, А-ЛК покращує антиоксидантний захист і знижує оксидативне пошкодження, спричинене накопиченням заліза [16]. Тому А-ЛК вважається перспективною терапевтичною альтернативою для лікування захворювань, пов’язаних з оксидативним стресом і нейрозапаленням.
Актуальність роботи зумовлена зростанням потреби в персоналізованому підході до ведення пацієнтів із ЦД 2-го типу для запобігання розвитку і прогресуванню кардіальної автономної нейропатії (КАН).
Мета дослідження: оцінити вплив метформіну, ірбесартану та альфа-ліпоєвої кислоти на рівень мозкового нейротрофічного фактора і кардіальну автономну нейропатію в пацієнтів із ЦД 2-го типу.

Матеріали та методи 

Наукова робота проводилася на клінічній базі відділу діагностики й лікування метаболічних захворювань державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України».
Критерії включення в дослідження: особи віком понад 40 років з верифікованим діагнозом ЦД 2-го типу й рівнем глікованого гемоглобіну (HbA1C) до 10 %, які після підписання інформованої згоди згідно з дизайном дослідження проходили комплекс клініко-лабораторно-інструментальних обстежень на наявність КАН. 
Критерії виключення з дослідження: 
— пацієнти з іншими типами діабету, зокрема ЦД 1-го типу; 
— вагітність чи лактація; 
— наявність встановленого штучного водія ритму;
— миготлива аритмія;
— фібриляція/тріпотіння передсердь (через варіабельність доплерівських параметрів навантаження, що ускладнює оцінку динаміки діастолічної функції); 
— невідкладні стани при серцево-судинних захворюваннях;
— гостре порушення мозкового кровообігу; 
— констриктивний перикардит або значний перикардіальний випіт; 
— ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації ≤ 30 мл/хв/1,73 м2 за формулою CKD-EPI);
— печінкова недостатність; 
— наявність тяжкої ретинопатії при проведенні тесту Вальсальви;
— тяжка анемія (гемоглобін < 90 г/л і гематокрит < 33 %);
— тяжкі метаболічні й гормональні порушення;
— паранеопластичний синдром;
— тяжкі інфекції (пневмонія, сепсис);
— наявність метаболічної хірургії в анамнезі;
— відомі обмеження чи протипоказання до вживання досліджуваних препаратів.
Обстеження проводилося відповідно до норм Гельсінської декларації прав людини й законодавства України. До дослідження було включено 60 пацієнтів із ЦД 2-го типу: 31 чоловік і 29 жінок. Усі пацієнти були рандомізовані на три групи дослідження по 20 осіб залежно від призначеної терапії. Група 1 (n = 20) включала пацієнтів, які раніше не отримували метформін або отримували його в монотерапії; їм призначали метформін (Метафора-SR, АТ «Київський вітамінний завод») у дозі 2000 мг/добу. До групи 2 (n = 20) увійшли пацієнти без попередньої гіпотензивної терапії, яким призначали комбіноване лікування метформіном (Метафора-SR, АТ «Київський вітамінний завод») 2000 мг/добу та ірбесартаном (Ірбетан, АТ «Київський вітамінний завод») 300 мг/добу. До групи 3 (n = 20) включено пацієнтів, які не отримували раніше гіпотензивної терапії, але додатково до метформіну та ірбесартану отримували А-ЛК (Альфа-ліпон, АТ «Київський вітамінний завод») у добовій дозі 600 мг. Тривалість лікування становила 3 місяці.
Згідно з дизайном наукового дослідження всім пацієнтам на початку і через 3 місяці терапії проведено оцінку основних антропометричних даних, комплекс лабораторних обстежень (глікований гемоглобін, рівень BDNF) і клініко-інструментальної діагностики на наявність кардіальної автономної нейропатії.
ЦД 2-го типу діагностично підтверджували при вмісті HbA1C ≥ 6,5 % і згідно із записами в медичній документації: принаймні з інтервалом понад пів року два значення глюкози крові натще ≥ 7,0 ммоль/л, або регулярний прийом цукрознижувальних засобів, або встановлений діагноз ЦД 2-го типу. 
Для оцінки КАН використовували золотий стандарт — батарею п’яти кардіовагальних тестів за методикою D. Ewing. Тести виконували під час короткотривалого запису електрокардіограми з використанням електрокардіографічного обладнання компанії «Нейрософт» і програмного забезпечення «Полі-Спектр.NET» з підключенням модуля «Полі-Спектр-Ритм.NET». Ця методика відповідає рекомендаціям стандарту «Варіабельність ритму серця: стандарт вимірювання, фізіологічної інтерпретації та клінічного використання», прийнятого Європейською спілкою кардіологів і Північноамериканською спілкою електростимуляції та електрофізіології в 1996 році [17]. 
Діагностику КАН виконано відповідно до Торонтських критеріїв для діабетичної автономної нейропатії серця за наявності двох і більше патологічних проб [18, 20]. У табл. 1 наведено нормальні й патологічні значення цих проб [19, 20]. Перші три проби оцінюють функцію парасимпатичної нервової системи, наступні дві — симпатичної нервової системи, а проба Вальсальви відображає функціональне ураження обох нервових систем [20].
Виділення загальної РНК проводили з використанням набору TRIzolTM Reagent (ThermoFisher Scientific, США). Концентрацію РНК визначали за допомогою спектрофотометра NanoDrop ND1000 (NanoDrop Technologies Inc., США). Для виконання реакції зворотної транскрипції загальної РНК використовували TaqMan® Reverse Transcription Kit (Applied Biosystems, США). Полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) у реальному часі проводили за допомогою ампліфікатора 7500 Real Time PCR Systems (Applied Biosystems, США) і реагенту Universal PCR Master Mix (Applied Biosystems, США). За допомогою праймерів TaqMan® Assays визначали кількість мРНК гена, рівень експресії досліджували щодо рівня експресії B-актину, відносні рівні вираховували кількісно за допомогою методу дельта-Ct. Для ПЛР використовували такі температурні режими: для активації ДНК-полімерази AmpliTag Gold — 50 °C протягом 2 хвилин, для первинної денатурації — 95 °C 10 хв, для денатурації — 60 °C 15 хв. 60 секунд — анелінг праймерів та елонгація, етапи повторювалися 40 циклів.
Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою програми SPSS, версія 25 для Windows. Описову статистику застосовано для отримання демографічних даних. Демографічні дані подані як середнє значення ± стандартна похибка чи відсотки. Загальну лінійну модель (UNIANOVA) використовували для порівняння показників груп. Також для порівняння даних між групами використовували Т-критерій. Різниця вважалась статистично значущою при р < 0,05. Для встановлення взаємозв’язку використовували аналіз лінійної регресії, дані наведено як нестандартизований показник (В) і 95% довірчий інтервал для B (95% ДІ).

Результати

Серед обстежених нами осіб пацієнти групи 3 мали більшу тривалість захворювання і нижчий рівень BDNF, тоді як за іншими показниками значущих відмінностей між групами не виявлено (табл. 2).
До лікування частота КАН була найвищою (100,0 %) у групі 3, а в групі 1, незважаючи на коротшу тривалість ЦД, КАН діагностовано в 52,6 % пацієнтів. Аналіз окремих тестів на КАН показав зниження показників у пробі з глибоким диханням у всіх трьох групах дослідження, що свідчить про ураження парасимпатичної нервової системи. У пацієнтів групи 2 і 3 також було виявлено зниження показників менше від норми в пробах Вальсальви та 30/15, що вказує на переважне ураження парасимпатичного відділу автономної нервової системи (табл. 3).
За результатами регресійного аналізу виявлено негативний зв’язок між рівнем BDNF і наявністю КАН зі значенням B = –2,46 (95% ДІ: від –3,80 до –1,12), p = 0,001 (рис. 1). 
Установлено статистично значущий вплив віку (B = 0,05; 95% ДІ: 0,01–1,10; p = 0,017) і тривалості ЦД 2-го типу (B = 0,09; 95% ДІ: 0,03–0,15; p = 0,002) на розвиток КАН. Вплив інших досліджуваних показників не підтверджено.
Після тримісячного курсу лікування вірогідної різниці в поліпшенні рівня глікованого гемоглобіну всередині груп не виявлено. Водночас у всіх трьох групах було зафіксовано значуще підвищення рівня BDNF (табл. 4), що, імовірно, сприяло зменшенню частоти виявлення КАН (табл. 5).
У групі пацієнтів, які отримували монотерапію метформіном, відзначено зменшення виявленої частоти КАН на 15 %, проте різниці в загальному балі й діагностичних показниках КАН не було. Натомість у групі комбінованої терапії метформіном та ірбесартаном зафіксовано не лише зниження частоти КАН на 20 %, але й суттєве зменшення загального бала КАН. У групі 3, у якій до лікувального комплексу одночасно додавали метформін, ірбесартан і А-ЛК, спостерігалось не лише зниження балів, але й вірогідне поліпшення показників у пробах 30/15 і Вальсальви, що свідчить про відновлення балансу між симпатичною та парасимпатичною нервовими системами.

Обговорення

Отже, факторами ризику розвитку КАН є тривалість захворювання, вік пацієнта і рівень BDNF, що узгоджується з даними інших досліджень. Зокрема, було встановлено істотне зниження рівня BDNF у пацієнтів з уперше виявленим ЦД і наявністю КАН. Виявлено зворотний зв’язок між сумарною кількістю балів за п’ятьма кардіовагальними тестами та рівнем експресії гена BDNF: В (95% ДІ) –28,5 (–55,79/–1,21), р = 0,01 [21]. Наші результати також підтверджують дані інших авторів щодо впливу віку пацієнтів і тривалості ЦД 2-го типу на ризик розвитку КАН [9, 22]. Що стосується впливу терапії на стан КАН, то в групі пацієнтів, які отримували монотерапію метформіном, було виявлено статистично значуще підвищення рівня BDNF і зниження частоти виявлення КАН на 15 %. Утім, це не супроводжувалося суттєвими змінами інших показників нейропатії. Нейропротекторні властивості метформіну, а також його регенеративний потенціал були продемонстровані в експериментальному дослідженні [23]. Наші результати також узгоджуються з попередніми даними щодо підвищення рівня BDNF під впливом метформіну в пацієнтів з уперше діагностованим ЦД, що супроводжувалося зменшенням проявів периферичної нейропатії та когнітивних порушень, але в тому дослідженні не оцінювався вплив на КАН [13].
Найбільш виражені позитивні зміни були виявлені в пацієнтів групи 3, яким до лікувального комплексу одночасно додавали метформін, ірбесартан та А-ЛК. У цих хворих спостерігалося не лише значне підвищення рівня BDNF, але й вірогідне зниження сумарного бала за результатами кардіовагальних тестів, а також поліпшення парасимпатичної активності за результатами проб Вальсальви та 30/15, незважаючи на більш тривалий анамнез основного захворювання. Як і зазначалося раніше, ірбесартан та А-ЛК мають нейропротекторні властивості, зокрема через активацію експресії BDNF [15, 16]. Водночас наше дослідження демонструє, що комбіноване застосування метформіну, ірбесартану та А-ЛК потенціює їхній ефект, забезпечуючи більш виражену нейропротекторну дію, яка проявляється зменшенням вираженості КАН і підвищенням рівня BDNF.

Висновки

Встановлено вірогідний зворотний (негативний) взаємозв’язок між рівнем нейротрофічного фактора головного мозку і наявністю кардіальної автономної нейропатії. Низький рівень BDNF — ранній діагностичний маркер ураження вегетативної нервової системи, зокрема КАН, у пацієнтів із ЦД 2-го типу.
Найбільш виражений нейропротекторний ефект, що проявляється вірогідним підвищенням рівня BDNF і зменшенням вираженості проявів КАН, спостерігався в групі пацієнтів, які отримували тримісячний курс комбінованої медикаментозної терапії: метформін (2000 мг/добу), ірбесартан (300 мг/добу) та А-ЛК (600 мг/добу). Підтверджено ефективне потенціювання нейропротекторних властивостей при одночасному застосуванні метформіну, ірбесартану та А-ЛК.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Робота є складовою частиною НДР «Механізми розвитку, розповсюдженість судинних та неврологічних ускладнень у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та осіб з ожирінням залежно від стану кишкової мікробіоти та наявності гіперамоніємії в умовах військового стану» (№ 0123U103220).
Внесок авторів. Жердьова Н.М. — концепція і дизайн дослідження, аналіз даних, статистичний аналіз, написання статті, редагування, критичний огляд, остаточне затвердження статті; Костіцька І.О. — підготовка літературних джерел, корекція тексту; Степура О.А. — проведення діагностики КАН, підготовка літературних джерел; Богоcлавець В.В. — збір даних, забір матеріалу для визначення лабораторних показників; Калмикова А.Д. — збір даних, забір матеріалу для визначення лабораторних показників, внесення даних у систему для обробки статистичних даних.
 
Отримано/Received 28.04.2025
Рецензовано/Revised 11.06.2025
Прийнято до друку/Accepted 16.06.2025

Список литературы

  1. Apfel SC. Neurotrophic factors and diabetic peripheral neuro–pathy. Eur Neurol. 1999;41(Suppl 1):27-34. doi: 10.1159/000052077.
  2. Moosaie F, Mohammadi S, Saghazadeh A, Dehghani Fi–rouzabadi F, Rezaei N. Brain-derived neurotrophic factor in diabetes mellitus: A systematic review and meta-analysis. PLoS One. 2023 Feb 14;18(2):e0268816. doi: 10.1371/journal.pone.0268816.
  3. Eyileten C, Kaplon-Cieslicka A, Mirowska-Guzel D, Malek L, Postula M. Antidiabetic effect of brain-derived neurotrophic factor and its association with inflammation in type 2 diabetes mellitus. J Diabetes Res. 2017;2017:2823671. doi: 10.1155/2017/2823671.
  4. Karege F, Bondolfi G, Gervasoni N, Schwald M, Aubry JM, Bertschy G. Low brain-derived neurotrophic factor (BDNF) levels in serum of depressed patients probably results from lowered platelet BDNF release unrelated to platelet reactivity. Biol Psychiatry. 2005 May 1;57(9):1068-72. doi: 10.1016/j.biopsych.2005.01.008.
  5. Tamura S, Suzuki H, Hirowatari Y, Hatase M, Nagasawa A, Matsuno K, et al. Release reaction of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) through PAR1 activation and its two distinct pools in human platelets. Thromb Res. 2011 Nov;128(5):e55-61. doi: 10.1016/j.thromres.2011.06.002.
  6. Karczewska-Kupczewska M, Kowalska I, Nikołajuk A, Adam–ska A, Zielińska M, Kamińska N, et al. Circulating brain-derived neurotrophic factor concentration is downregulated by intralipid/heparin infusion or high-fat meal in young healthy male subjects. Diabetes Care. 2012 Feb;35(2):358-62. doi: 10.2337/dc11-1295.
  7. Huang CC, Liu ME, Chou KH, Yang AC, Hung CC, Hong CJ, et al. Effect of BDNF Val66Met polymorphism on regional white matter hyperintensities and cognitive function in elderly males without dementia. Psychoneuroendocrinology. 2014 Jan;39:94-103. doi: 10.1016/​j.psyneuen.2013.09.027.
  8. Manni L, Nikolova V, Vyagova D, Chaldakov GN, Aloe L. Reduced plasma levels of NGF and BDNF in patients with acute coronary syndromes. Int J Cardiol. 2005 Jun 22;102(1):169-71. doi: 10.1016/​j.ijcard.2004.10.041.
  9. Suwa M, Kishimoto H, Nofuji Y, Nakano H, Sasaki H, Radak Z, et al. Serum brain-derived neurotrophic factor level is increased and associated with obesity in newly diagnosed female patients with type 2 diabetes mellitus. Metabolism. 2006 Jul;55(7):852-7. doi: 10.1016/​j.metabol.2006.02.012.
  10. Unger TJ, Calderon GA, Bradley LC, Sena-Esteves M, Rios M. Selective deletion of BDNF in the ventromedial and dorsomedial hypothalamus of adult mice results in hyperphagic behavior and obesity. J Neurosci. 2007 Dec 26;27(52):14265-74. doi: 10.1523/JNEUROSCI.3308-07.2007.
  11. Krabbe KS, Nielsen AR, Krogh-Madsen R, Plomgaard P, Rasmussen P, Erikstrup C, et al. Brain-derived neurotrophic factor (BDNF) and type 2 diabetes. Diabetologia. 2007 Feb;50(2):431-8. doi: 10.1007/s00125-006-0537-4.
  12. Fujinami A, Ohta K, Obayashi H, Fukui M, Hasegawa G, Nakamura N, et al. Serum brain-derived neurotrophic factor in patients with type 2 diabetes mellitus: Relationship to glucose metabolism and biomarkers of insulin resistance. Clin Biochem. 2008 Jul;41(10–11):812-7. doi: 10.1016/j.clinbiochem.2008.03.003.
  13. Zherdova NM, Stepura OA, Drevytska TI, Kostitska IO. The role of metformin in central and peripheral nerve regeneration. Problems of Endocrine Pathology. 2023;80(2):14-21. doi: 10.21856/j-PEP.2023.2.02.
  14. Toriya M, Maekawa F, Maejima Y, Onaka T, Fujiwara K, Nakagawa T, et al. Long-term infusion of brain-derived neurotrophic factor reduces food intake and body weight via a corticotrophin-releasing hormone pathway in the paraventricular nucleus of the hypothalamus. J Neuroendocrinol. 2010 Sep;22(9):987-95. doi: 10.1111/j.1365-2826.2010.02039.x.
  15. Hao S, He Q, Yuan Y, Mu Q. The protective effects of Irbesartan in cognitive impairment in hypertension. Aging (Albany NY). 2024 Mar 23;16(6):5065-5076. doi: 10.18632/aging.205589.
  16. Gomes BAQ, Santos SMD, Gato LDS, Espíndola KMM, Silva RKMD, Davis K, et al. Alpha-Lipoic Acid Reduces Neuroinflammation and Oxidative Stress Induced by Dapsone in an Animal Model. Nutrients. 2025 Feb 25;17(5):791. doi: 10.3390/nu17050791.
  17. Heart rate variability: standards of measurement, physiological interpretation and clinical use. Task Force of the European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology. Circulation. 1996 Mar 1;93(5):1043-65. PMID: 8598068.
  18. Pop-Busui R, Boulton AJ, Feldman EL, Bril V, Freeman R, Malik RA, et al. Diabetic Neuropathy: A Position Statement by the American Diabetes Association. Diabetes Care. 2017 Jan;40(1):136-154. doi: 10.2337/dc16-2042.
  19. Peng Y, Liu YS, Wu MY, Chen CN, Li CQ, Jiang AQ, et al. Evaluation of the Degree of Agreement of Four Methods for Diagnosing Diabetic Autonomic Neuropathy. Front Neurol. 2021 May 25;12:637099. doi: 10.3389/fneur.2021.637099. 
  20. Duque A, Mediano MFF, De Lorenzo A, Rodrigues LF Jr. Cardiovascular autonomic neuropathy in diabetes: Pathophysiology, clinical assessment and implications. World J Diabetes. 2021 Jun 15;12(6):855-867. doi: 10.4239/wjd.v12.i6.855.
  21. Stepura O, Drevytska T, Todurov I, Zherdova N. The relationship between cardiovascular autonomic neuropathy and brain-derived neurotrophic factor (BDNF) gene expression in patients with newly diagnosed type 2 diabetes mellitus. Problems of Endocrine Pathology. 2024;81(2):36-42. doi: 10.21856/j-PEP.2024.2.05.
  22. Rozanska O, Uruska A, Zozulinska-Ziolkiewicz D. Brain-Derived Neurotrophic Factor and Diabetes. Int J Mol Sci. 2020 Jan 28;21(3):841. doi: 10.3390/ijms21030841.
  23.  Śmieszek A, Stręk Z, Kornicka K, Grzesiak J, Weiss C, Ma–rycz K. Antioxidant and Anti-Senescence Effect of Metformin on Mouse Olfactory Ensheathing Cells (mOECs) May Be Associated with Increased Brain-Derived Neurotrophic Factor Levels-An Ex Vivo Study. Int J Mol Sci. 2017 Apr 20;18(4):872. doi: 10.3390/ijms18040872.

Вернуться к номеру