Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 15, №4, 2025

Реабілітація хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки в домашніх умовах

Авторы: Рушай А.К.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Для відновної реабілітації ортопедо-травматологічних хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки (ПДМЕПК) в домашніх умовах застосовується комплекс методів, спрямованих на відновлення втрачених функцій. Основними ускладненнями в цих хворих вважають контрактури та нейродистрофічний синдром різного ступеня вираженості. Профілактика ускладнень при переломах цієї локалізації полягає в адекватній анестезії при репозиції, малотравматичній її техніці, оптимальній іммобілізації, медикаментозній, фізіо- та кінезотерапії. Беручи до уваги, що більшість постраждалих з ПДМЕПК — це люди похилого віку з можливим утрудненням відвідування лікарні, слід визначити дуже важливим інструктаж і проведення відновного лікування в домашніх умовах. Мета: поліпшити результати реабілітації хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки на ґрунті удосконалення складових в домашніх умовах. Матеріали та методи. Під нашим наглядом перебували 63 хворі із переломами дистального метаепіфіза променевої кістки зі зміщенням. Усім хворим проводили корекцію зміщення, іммобілізацію напівжорсткою функціональною пов’язкою зі Scotchcаst/Softcаst. Дуже важливим у профілактиці розвитку посттравматичного нейродистрофічного синдрому на початкових етапах було повноцінне мультимодальне знеболювання. Досягалося це такими прийомами. Для проведення місцевої анестезії використовували 1% розчин лідокаїну в об’ємі 10–15 мл. Експозиція була не менше ніж 5–10 хвилин, до досягнення ефекту повного знеболювання. Внутрішньом’язово вводили Дексалгін®. Після знеболювання корекція зміщення проводилася із застосуванням тракційного пристрою і фіксацією пальців лейкопластирними пов’язками. Результати. Переважна більшість постраждалих (48 — 76,1 %) оцінювали репозицію уламків як безболісну, і лише 15 (23,9 %) відзначали неприємні відчуття (4,30 ± 0,21 бала за ВАШ — помірний біль). Уже на четверту добу після надходження постраждалі відзначали зниження інтенсивності болю з 7,42 ± 0,31 до 2,40 ± 0,12 бала за ВАШ (задовільна переносимість відчуття болю). Такі ж показники збереглися і до кінця іммобілізації, навіть при виконанні кінезотерапії. Під час опитування хворих за шкалою DASH функціональність пошкодженої руки 52 постраждалі (82,5 %) визначили як задовільну (33,20 ± 0,41 бала), достатню для самообслуговування без тяжких фізичних навантажень. Лише у 2 (3,2 %) постраждалих мали місце виражені нейротрофічні та функціональні порушення, результат був незадовільним. Таким чином, отримані результати лікування хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки з активною реабілітаційною тактикою в домашніх умовах слід вважати добрими. Висновки. Профілактика ускладнень при переломах дистального метаепіфізу променевої кістки полягала в адекватній анестезії, малотравматичній техніці репозиції з використанням запропонованих пристосувань, оптимальній іммобілізації, медикаментозній, фізіо- та кінезотерапії. Кінезотерапія здійснювалася в комплексі з безпечним знеболюванням. Ці складові мали свої особливості на різних етапах. Показники больового синдрому за ВАШ і функціональних результатів за DASH свідчать про високу ефективність реабілітаційних заходів, зокрема і в домашніх умовах.

Background. For the restorative rehabilitation of orthopedic trauma patients with fractures of the distal metaepiphysis of the radius, a set of methods aimed at restoring lost functions is used at home. The main complications in these patients are contractures and neurodystrophic syndrome of varying severity. Prevention of complications in fractures of this localization is based on adequate anesthesia during repositioning, its low-traumatic technique, optimal immobilization, medication, physiotherapy and kinesiotherapy. Taking into account that the majority of victims with fracture of the distal metaepiphysis of the radius are elderly people with possible difficulties in visiting the hospital, it is very important to provide instruction and rehabilitation treatment at home. The purpose was to improve the results of rehabilitation of patients with fractures of the distal metaepiphysis of the radius on the basis of improving the components at home. Materials and methods. We studied 63 patients with fractures of the distal metaepiphysis of the radius with comminution. All patients underwent displacement correction and immobilization with a semi-rigid functional bandage system with Scotchcast/Softcast. Full multimodal analgesia was very important in the prevention of the development of posttraumatic neurodystrophic syndrome of VAT at the initial stages. This was achieved by the following methods. For local anesthesia, a 1% lidocaine solution in a volume of 10–15 ml was used. The exposure lasted at least 5–10 minutes, until the effect of complete pain relief was achieved. Dexalgin® was administered intramuscularly. After anesthesia, the displacement was corrected using a traction device and fixation of the fingers with adhesive bandages. Results. The overwhelming majority of patients (48 — 76.1 %) assessed the repositioning of the fragments as painless, and only 15 (23.9 %) reported unpleasant sensations (4.30 ± 0.21 VAS points — moderate pain). Already on the fourth day after admission, the victims noted a decrease in pain intensity from 7.42 ± 0.31 to 2.40 ± 0.12 points on days 7 and 14 according to the VAS (satisfactory pain tolerance). The same indicators were preserved until the end of immobilization, even with kinesitherapy. During a survey of patients using the DASH scale, the function of the injured arm was determined by 52 (82.5 %) patients as satisfactory (33.20 ± 0.41 points), sufficient for self-care without heavy physical exertion. Only 2 (3.2 %) patients had severe neurotrophic and functional disorders, and the result was unsatisfactory. Thus, the results of treatment of patients with fractures of the distal metaepiphysis of the radius with active rehabilitation tactics at home should be considered good. Conclusion. Prevention of complications in fractures of the distal metaepiphysis of the radius consisted of adequate anesthesia, minimally traumatic repositioning technique using the proposed devices, optimal immobilization, medication, physiotherapy and kinesiotherapy. Kinesitherapy was performed in combination with safe anesthesia. These components had their own peculiarities at different stages. The data of pain syndrome according to VAS and functional results according to DASH indicate the high effectiveness of rehabilitation measures, including at home.

Ключевые слова

перелом дистального метаепіфізу променевої кістки; реабілітація

fracture of the distal metaepiphysis of the radius; rehabilitation

Вступ

Для відновної реабілітації ортопедо-травматологічних хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки (ПДМЕПК) в домашніх умовах застосовується комплекс методів, спрямованих на відновлення втрачених функцій. Надзвичайно важливим для отримання добрих результатів під час лікування хворих з ПДМЕПК є своєчасне і адекватне відновлювальне лікування. Основними ускладненнями в цих хворих вважають контрактури та нейродистрофічний синдром різного ступеня вираженості. Значні можливості поліпшення результатів консервативного лікування полягають в удосконаленні його складових. Профілактика ускладнень при переломах цієї локалізації полягає в адекватній анестезії при репозиції, малотравматичній її техніці, оптимальній іммобілізації, медикаментозній, фізіо- та кінезотерапії. Беручи до уваги, що більшість постраждалих з ПДМЕПК — це люди похилого віку з можливим утрудненням відвідування лікарні, слід визначити дуже важливим інструктаж і проведення відновного лікування в домашніх умовах.

Мета: поліпшити результати реабілітації хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки на ґрунті удосконалення заходів у домашніх умовах.

Завдання:

1. Шляхом аналітичного огляду літератури і свого досвіду виявити основні причини несприятливих результатів консервативного лікування переломів дистального метаепіфізу променевої кістки.

2. Запропонувати комплексний підхід до визначення обсягу медикаментозної терапії і кінезотерапії залежно від етапу лікування в домашніх умовах з профілактичною спрямованістю.

3. Визначити ефективність запропонованого комплексного лікування.

Матеріали та методи

Під нашим наглядом перебували 63 хворі із переломами дистального метаепіфізу променевої кістки зі зміщенням за типом Колеса в 49 випадках, Сміта — у 14 (77,8 і 22,2 % відповідно). Усім хворим проводилася консервативна терапія. Жінок було 43 (68,3 %). У 38 випадках (60,4 %) вік постраждалих був більший за 55 років. Усім хворим проводили корекцію зміщення, іммобілізацію напівжорсткою функціональною пов’язкою зі Scotchcаst/Softcаst.

Дуже важливим у профілактиці розвитку посттравматичного нейродистрофічного синдрому на початкових етапах було повноцінне мультимодальне знеболювання. Досягалося це такими прийомами. Попередньо з потерпілим проводилася роз’яснювальна бесіда про всі майбутні маніпуляції. Давали відповіді на запитання, що виникли. Хворі повинні бути спокійними, не відчувати страху. Для проведення місцевої анестезії використовували 1% розчин лідокаїну в об’ємі 10–15 мл. Вводили його в гематому перелому променевої кістки після ідентифікації знаходження голки в ній. Експозиція була не менше ніж 5–10 хвилин, до досягнення ефекту повного знеболювання. Внутрішньом’язово вводили Дексалгін®. Ін’єкційну форму препарату декскетопрофену призначали до корекції та в першу добу, надалі переходили на Дексалгін® саше або таблетовану форму Дексалгіну®. Після знеболювання корекція зміщення проводилася із застосуванням тракційного пристрою і фіксацією пальців лейкопластирними пов’язками (рис. 1).

Спосіб ручної репозиції з наступною іммобілізацією лонгетою був малотравматичним, накладення пов’язки було зручним. а сама пов’язка адекватно фіксувала відламки у виправленому положенні і забезпечувала можливість ранньої кінезотерапії.

Результати

Запропонований нами спосіб прогнозування ризику нейродистрофічного синдрому з використанням градієнта температури ΔТ [1] дозволив індивідуалізувати обсяг профілактичної медикаментозної терапії з використанням таблетованого Дексалгіну®. Медикаментозну терапію визначали за показниками ΔТ пальців (рис. 2).

Обсяг варіювався залежно від ймовірності розвитку нейродистрофічного синдрому (ΔТ < 0,40 ± 0,09 °С — мала ймовірність): знеболювальна терапія Дексалгіном®, вітаміни групи В і С, препарати Са і вітаміну D3, нуклеотидів (келтикан) з доповненням комплексу берлітіоном, антиконвульсантами, протинабряковими препаратами (ΔТ > 2,2 ± 0,5 °С) [2]. Визначали ΔТ інфрачервоним безконтактним термометром, як показано на рис. 2.

Найважливішим елементом реабілітації постраждалих з ПДМЕПК була лікувальна фізкультура — кінезотерапія. Напівжорстка фіксація дозволяла проводити активну кінезотерапію кінцівки, фізіотерапію з іммобілізаційного періоду. На ранньому етапі основним завданням була нормалізація мікроциркуляції і обмінних процесів у вогнищі ураження, боротьба з набряком. У подальшому проводилася профілактика рубцевих контрактур і стимулювалося утворення й дозрівання кісткової мозолі, що було спрямовано на відновлення функції руки (рис. 3).

Кінезотерапія на всіх етапах здійснювалася в комплексі з безпечним знеболюванням. У домашніх умовах, особливо після зняття фіксуючої пов’язки, широко застосовувалися топікальні форми знеболювальних, протизапальних і протинабрякових препаратів. Усім цим вимогам відповідали гелеві форми Фастум® гель і Ліотон® 1000. Вони були безпечні навіть у літніх пацієнтів, мали добрий терапевтичний ефект, використовувалися довготривало і не потребували лікарського контролю.

Для оцінки отриманих результатів використовувалися візуально-аналогова шкала (ВАШ), опитувальник DASH (Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure); шкала DN4 — для визначення нейропатичних порушень.

Обговорення

У всіх хворих під час надходження визначався нейропатичний компонент больового синдрому різного ступеня. Переважна більшість постраждалих (48 — 76,1 %) оцінювали репозицію уламків як безболісну, і лише 15 (23,9 %) відзначали неприємні відчуття (4,30 ± 0,21 бала за ВАШ — помірний біль).

Уже на четверту добу після надходження постраждалі відзначали зниження інтенсивності болю з 7,42 ± 0,31 до 2,40 ± 0,12 бала за ВАШ (задовільна переносимість відчуття болю). Такі ж показники збереглися і до кінця іммобілізації, навіть при виконанні кінезотерапії.

Результати лікування 63 хворих було оцінено в динаміці до 30-ї доби після травми.

Після проведення відновного лікування больові відчуття оцінені 52 (82,5 %) хворими як незначні і терпимі (2,40 ± 0,24 бала). У 9 (7,5 %) постраждалих мала місце хронізація больового синдрому (5,2 ± 0,6 бала за ВАШ). Були незначні контрактури пальців і променево-зап’ясткового суглоба. Зберігалися симптоми нейропатичного компонента больового синдрому. У 2 хворих мали місце виражені нейротрофічні та функціональні порушення, які надалі потребували тривалого консервативного лікування.

Під час опитування хворих за шкалою DASH функціональність пошкодженої руки 52 постраждалі (82,5 %) визначили як задовільну (33,20 ± 0,41 бала), достатню для самообслуговування без тяжких фізичних навантажень.

Лише у 2 (3,2 %) постраждалих мали місце виражені нейротрофічні та функціональні порушення, результат був незадовільним.

Таким чином, отримані результати лікування хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки з активною реабілітаційною тактикою в домашніх умовах слід вважати добрими. Відзначається висока побутова адаптація вже на іммобілізаційному етапі лікування (можливість самообслуговування).

Висновки

1. Профілактика ускладнень при переломах дистального метаепіфізу променевої кістки полягала в адекватній анестезії, малотравматичній техніці репозиції з використанням запропонованих пристосувань, оптимальній іммобілізації, медикаментозній, фізіо- та кінезотерапії.

2. Кінезотерапія здійснювалася в комплексі з безпечним знеболюванням. Ці складові мали свої особливості на різних етапах.

3. Показники больового синдрому за ВАШ і функціональних результатів за DASH свідчать про високу ефективність реабілітаційних заходів, зокрема і в домашніх умовах.

Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 01.09.2025

Рецензовано/Revised 15.09.2025

Прийнято до друку/Accepted 24.09.2025

Список литературы

Пат. 115053 Україна, МПК6 A61B 5/01. Спосіб прогнозування розвитку нейродистрофічного синдрому у хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки / А.К. Рушай, Ф.В. Климовицький, С.В. Лісунов, І.О. Соловйов, Є.О. Солоніцин. — № u201611829, заявл. 22.11.2016; опубл. 27.03.2017, бюл. № 6/2017.
Пат. 115025 Україна, МПК6 A61K 33/00, A61P 19/00, A61P 21/00. Спосіб профілактики нейродистрофічного синдрому у хворих з переломами дистального метаепіфізу променевої кістки / А.К. Рушай, Ф.В. Климовицький, С.В. Лісунов, І.О. Соловйов, Є.О. Солоніцин. — № u201611449, заявл. 11.11.2016; опубл. 27.03.2017, бюл. № 6/2017.