Международный эндокринологический журнал 4(16) 2008

Хронічний тазовий біль є найбільш поширеним синдромом, який супроводжує різноманітні гінекологічні захворювання в жінок. За даними ВООЗ, кожна п’ята людина страждає від хронічного болю, а 60 % захворювань супроводжується болем [4, 6]. Актуальність синдрому хронічного тазового болю (СХТБ) у жінок обумовлена зниженням якості життя, порушеннями психосоматичного стану, депресією, соціальною дезорієнтацією, проблемами у кар’єрі, що для більшості пацієнток є більш значимою, ніж фізичні страждання [5].

Хронічні тазові болі можуть бути наслідком анатомічних змін та функціональних розладів у статевих органах, первинної та вторинної дисменореї, овуляції, вагінізму, соматичної патології, пов’язаної з порушеннями функції суміжних органів, травматичними ушкодженнями, а поєднання патології різноманітних органів і систем може формувати феномен взаємного посилення болю.

Дисменорея є причиною СХТБ у 43,0–90,0 % випадків і супроводжується циклічними болями у дні менструацій, емоційними, нервово-психічними, вегетативно-судинними, обмінно-ендокринними розладами, порушеннями трофічних процесів в органах малого таза, розладами гормонального балансу [1, 6]. Зміни психічного й емоційного стану обумовлені спільними механізмами регуляції ендокринних і психовегетативних функцій, що знаходяться в гіпоталамічній ділянці мозку та лімбіко-ретикулярній формації.

Основними патогенетичними факторами СХТБ у хворих на дисменорею є порушення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, наслідком чого є дисбаланс естрогенів і прогестерону з подальшим розвитком гіперестрогенії. За рахунок зміни кровонаповнення тазових органів унаслідок погіршення мікроциркуляції в матці та придатках на фоні венозного застою, розвитку ішемії тканин і тканинної гіпоксії, вивільнення біологічно активних нейромедіаторів, таких як серотонін, гістамін, ацетилхолін, циклооксигеназні метаболіти арахідонового каскаду, простагландини, підвищується патологічна маткова активність, подразнюються нервові закінчення та підсилюється сприйняття болю.

На сьогодні немає єдиної точки зору щодо корекції СХТБ у жінок, які страждають від дисменореї. Широке впровадження медикаментозної та немедикаментозної терапії СХТБ не призвело до очікуваного зниження його частоти. У лікуванні СХТБ при дисменореї важливими є нормалізація менструального циклу та зниження екскреції простагландинів.

Традиційно склалося, що протягом багатьох років перевагу в лікуванні СХТБ надавали опіоїдним та неопіоїдним анальгетикам, нестероїдним протизапальним препаратам, інгібіторам циклооксигеназної ферментної системи, що в більшості випадків ефективно знімають біль, але мають широкий ряд протипоказань і обмежень щодо застосування [2].

Нові можливості вирішення проблеми СХТБ у хворих на дисменорею пов’язані з застосуванням монофазних мікро- або низькодозованих комбінованих оральних контрацептивів (КОК) останнього покоління, що за рахунок пригнічення овуляції знижують уміст естрогенів, нормалізують функціонування гіпоталамо-гіпофізарної системи, блокують екскрецію біологічно активних речовин, у тому числі простагландинів, унаслідок цього сприяють зниженню тонусу матки та усуненню больового синдрому.

Ліндинет 20 (виробництво угорської фармацевтичної корпорації «Ріхтер Гедеон») є мікродозованим гестаген-естрогенним препаратом. Вибір нами препарату Ліндинет 20 обумовлений низьким умістом гестагенного компоненту (75 мкг) — гестодену, що пригнічує овуляцію. Гестоден є активною формою прогестагену, який на відміну від інших прогестагенів не метаболізується в печінці, має майже 100% біодоступність, не спричинює андрогенної дії та не впливає на масу тіла, артеріальний тиск, рівень цукру в крові.

Метою роботи було вивчення клінічної ефективності й перспектив застосування в новому режимі монофазного мікродозованого препарату Ліндинет 20 у лікуванні синдрому хронічного тазового болю в жінок із дисменореєю.

Матеріал та методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходились 163 жінки віком 17–43 років. Основну групу склала 61 пацієнтка з СХТБ і дисменореєю, яким у комплекс лікувальних заходів додатково призначався Ліндинет 20 із першої доби менструального циклу протягом 24 діб по 1 таблетці на добу з 4-денною перервою.

У групу порівняння ввійшли 65 хворих із СХТБ і дисменореєю, які отримували стандартну симптоматичну терапію, нестероїдні протизапальні препарати та фізіотерапевтичне лікування; 37 здорових жінок склали контрольну групу. Тривалість лікування залежала від загального стану та больових проявів; спостереження за хворими проводилось протягом 3 місяців.

У динаміці всім жінкам було проведено загальноклінічне та ультразвукове обстеження. Для оцінки якості життя використовували стандартний питальник, який нами адаптований з урахуванням віку пацієнтів та їх патології. Оцінювались 14 показників у балах від 0 (найбільш сприятливий) до 5 (несприятливий показник). Крім того, визначали інтегративний показник як середнє значення всіх показників у групі. Ефективність терапії оцінювали протягом 3 місяців лікування та спостереження. Отримані результати оброблені статистично за допомогою стандартних комп’ютерних програм.

Результати дослідження та їх обговорення

Групи хворих не відрізнялись за віком, масою тіла, наявністю соматичних захворювань. Найбільш частими клінічними проявами в пацієнток були постійні скарги на тупі, ниючого характеру болі нечіткої локалізації внизу живота під час менструації, часто в поєднанні з головним болем, на дратівливість, підвищену стомлюваність, порушення сну, нудоту, остуду, пітливість, відчуття жару чи підвищення температури, набряки.

У процесі лікування в основній групі хворі з СХТБ і дисменореєю відмічали послаблення болю вже на 1-шу — 2-гу добу, а на 3-тю — 4-ту скарг не пред’являли. Через 1 місяць від початку лікування пацієнтки при застосуванні в комплексній терапії Ліндинет 20 рід-ше, ніж у групі порівняння, відмічали наявність клінічних симптомів та скарг на біль (рис. 1).

Розглядаючи вираженість симптомів через 3 місяці від початку лікування в двох групах жінок, слід зазначити, що статистично вірогідно кращі результати (P < 0,05) за частотою слабкості та хронічного больового синдрому отримані в групі, яка в комплексі лікувальних заходів додатково отримувала Ліндинет 20 (рис. 2). У той же час патологічні симптоми в основній групі зустрічались удвічі рідше, ніж у групі порівняння.

Нами було проведено оцінку якості життя у хворих із СХТБ і дисменореєю в двох групах залежно від проведеного лікування. До лікування показники якості життя основної та контрольної груп не відрізнялись, що дало змогу об’єднати їх результати. Дані за окремими показниками та інтегральна оцінка якості життя до лікування та через 3 місяці від його початку подані в табл. 1. Як видно з табл. 1, у хворих із СХТБ і дисменореєю відмічається погіршення якості життя. Через 3 місяці від початку лікування більшість показників якості життя в жінок обох груп покращилися. Аналізуючи показники якості життя через 3 місяці від початку лікування в жінок обох груп, слід відзначити статистично вірогідну різницю як за бальною оцінкою інтегративного показника, так і за оцінкою порушення сну, депресії, страху погіршення здоров’я, конфліктів у сім’ї. Це свідчить про кращі соціальні взаємовідносини на виробництві та в побуті жінок, які отримували Ліндинет 20. Отже, застосування препарату Ліндинет 20 у комплексному лікуванні жінок із СХТБ і дисменореєю дозволяє не лише зменшити клінічні прояви захворювання, але й покращити якість життя пацієнток. Це, у свою чергу, дозволяє жінці психологічно краще налаштуватися на лікування, повірити в можливість одужання, забезпечить кращий комплайєнс та можливість повного одужання.

При застосуванні в комплексному лікуванні хворих із СХТБ і дисменореєю препарату Ліндинет 20 у режимі 24 + 4 не спостерігалось патологічних реакцій та побічної дії.

Отже, отримані результати свідчать про високу ефективність застосування в лікуванні хворих із СХТБ і дисменореєю монофазного мікродозованого комбінованого гормонального контрацептива Ліндинет 20 у режимі 24 + 4. Застосування препарату Ліндинет 20 у режимі 24 + 4 у хворих із СХТБ і дисменореєю сприяє збереженню якості життя жінок, є профілактикою порушень психосоматичного стану і репродуктивного здоров’я. Усе це забезпечує перспективність його широкого застосування.

Висновки

1. Використання в жінок із СХТБ і дисменореєю в комплексному лікуванні препарату Ліндинет 20 (виробництво угорської фармацевтичної корпорації «Ріхтер Гедеон») у режимі 24 + 4 сприяє більш швидким позитивним змінам у клінічному перебігу захворювання, зникненню СХТБ у хворих, які страждали від дисменореї, порівняно зі стандартною терапією, що свідчить про високу ефективність препарату Ліндинет 20 у режимі 24 + 4.

2. Застосування препарату Ліндинет 20 у режимі 24 + 4 у жінок із СХТБ і дисменореєю дозволяє суттєво покращити якість їх життя.

3. При застосуванні мікродозованого КОК Ліндинет 20 у хворих із СХТБ і дисменореєю за схемою 1 таблетка на добу впродовж 24 діб з 4-денною перервою не спостерігалось ускладнень та побічної дії препарату, що свідчить про безпечність його застосування в цієї когорти хворих.

4. Отримані результати свідчать про необхідність більш широкого впровадження мікродозованого монофазного КОК Ліндинет 20 у режимі 24 + 4 у жінок із порушеннями менструальної функції, що супроводжуються СХТБ.