Журнал «Здоровье ребенка» 5(14) 2008

Проблеми сучасної дитячої гастроентерології тісно пов'язані із зниженням загального стану здоров'я дітей. Причини, що впливають на рівень дитячого здоров'я, достатньо різноманітні: умови життя дитини, неадекватне харчування, стресові фактори, порушення режиму, авітамінози, обмежена фізична активність. Усі ці фактори, безперечно, провокують початкові порушення адаптації, що теж є певною мірою показником здоров'я дитини. На етапі формування хвороби необхідним є раннє застосування заходів профілактики формування патологічного психовегетативного синдрому, для нормалізації показників адаптації. За даними багатьох дослідників, неадекватний вегетативний супровід реєструється практично в 100 % дітей з патологією шлунково-кишкового тракту, але в дітей групи соціального ризику астеноневротичні прояви є домінуючими, що, безперечно, погіршує перебіг певної хвороби і створює порочне коло [3, 4].

Адаптація організму як цілісна реакція пристосування до постійних змін умов екосистеми має велике значення для формування різних реабілітаційних програм на етапі лікування. З метою оцінки активності адаптаційних процесів, які підтримують функціонування систем організму відповідно до змін в умовах оточуючого середовища, найбільш перспективним є вивчення напруженості регуляторних механізмів та системи мобілізації функціональних резервів [4]. Під час хронічного емоційного навантаження та зниження адаптаційного потенціалу в дитини формується вогнище застійного емоційного збудження в центральній нервовій системі, що, в свою чергу, сприяє генералізації поширення симпатичних та парасимпатичних збуджень та проявляється змінами з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоваскулярної системи та інших систем організму [1, 2].

Ураховуючи вищезазначене, метою нашої роботи було вивчення загального рівня захворюваності серед дітей груп соціального ризику; визначення зв'язку між патологією шлунково-кишкового тракту та станом психоемоційного напруження, у якому перебувають діти групи дослідження.

Матеріали та методи дослідження

На кафедрі педіатрії з дитячими інфекціями та дитячою хірургією ЛугДМУ за період 2000–2005 роки було обстежено близько 500 дітей групи соціального ризику, що перебували в притулках або навчались у школах-інтернатах Луганської області. Вік дітей складав від 7 до 16 років, тривалість захворювання становила від 1 до 5 років. Діагноз встановлювали на підставі скарг, даних анамнезу, комплексного обстеження, що включало лабораторні, інструментальні дослідження, УЗ-обстеження за загальноприйнятими методиками.

Для вивчення стану адаптаційно-компенсаторних механізмів організму та рівня його захисних реакцій ми використовували метод кардіоінтервалографії (КІГ), вивчали такі параметри, як DХ, Мо, Амо, індекс напруження Баєвського (ІНБ). Психофізіологічні показники допомагали нам більш досконало оцінити стан адаптації. Ми оцінювали кількість правильних відповідей під час розв'язання наочно-образних та абстрактно-логічних завдань, оцінювалася також і координаторна функція. Результати оброблялися за допомогою стандартного пакету програм Math Card із визначенням рівня вірогідності, у роботі ми також використали метод бальної самооцінки стану здоров'я.

Результати дослідження та їх обговорення

За даними загального комплексного обстеження та аналізу факторів ризику формування патології кишково-шлункового тракту, діти групи соціального ризику ще до народження відчувають на собі вплив негативних психоемоційних факторів. Частіше за все вони були небажані та народження їх не планувалося (78,9 %), матері під час вагітності не стали своєчасно на диспансерний облік, визначалась патологія вагітності (87,7 %), яка обтяжувалася палінням матерів, уживанням алкоголю, токсичних та наркотичних речовин (89,1; 47,9; 34,2 % відповідно). Патологія пологів, слабка пологова діяльність, асфіксія новонароджених, дефіцит маси тіла та зросту або вади розвитку та ранні органічні ураження нервової системи визначались у кожної другої дитини. У постнатальному періоді в 98,8 % дітей реєструвались порушення режиму, неякісне годування та догляд. Природне вигодовування тривало в середньому не більше одного місяця, після чого близько 70 % дітей переводились на штучне харчування без урахування принципів раціональності та збалансованості. В умовах порушення гармонії в системі «мати — дитина» та відсутності повноцінного догляду та харчування очікуваним було те, що діти з народження мали порушення з боку травної системи у вигляді клінічних проявів дисбіозу кишечника (56,7 %), аліментарних та інфекційних диспепсій (45,6 та 23,9 % відповідно), гіпотрофій (21,2 %). Діти групи соціального ризику часто хворіли на гострі респіраторні інфекції (87,6 %), які обтяжувалися ускладненням з боку органів дихання (44,5 %) та перебігали на фоні аномалій конституції та рахіту (34,5 та 46,8 % відповідно). Мовні та статичні функції у третини дітей розвивались із запізненням.

Практично всі діти групи соціального ризику виростали в умовах несприятливих сімейних стосунків, постійних конфліктних ситуацій, на фоні побутового пияцтва, були свідками соціально не схвалюваних та неприпустимих форм вирішення сімейних конфліктів між батьками та членами родини, були жертвами фізичного насильства. Наявність обтяженого біологічного та соціального анамнезу, недосконалість розвитку дитячого та підліткового організму, життя у стресових умовах призвело до змін функцій органів та систем, зумовлених психогенними порушеннями, та формуванні психосоматичних розладів, які останнім часом займають усе більш значуще місце у структурі захворюваності дитячого та підліткового населення (табл. 1).

Не викликає сумніву вплив ряду факторів, що сприяють розвитку психосоматичних захворювань, — генетичних, церебрально-органічних, соціально-гігієнічних та психосоціальних. При вивченні захворюваності серед дітей із притулків для неповнолітніх та шкіл-інтернатів на підставі остаточних діагнозів та результатів профілактичних оглядів було виявлено, що в структурі захворюваності серед дітей із притулків перше місце посідають паразитарні та інфекційні захворювання, серед яких найчастіше зустрічається глистова інвазія (ентеробіоз), лямбліоз, що, в свою чергу, є одним з екзогенних факторів патології ШКТ. Поширеність цих хвороб обумовлена низькими гігієнічними навичками в умовах асоціального життя та недостатнім доглядом за дітьми з боку батьків. У дітей зі шкіл-інтернатів та дітей контрольної групи цей показник в 1,5–2,0 раза нижчий, що зумовлено насамперед систематичним медичним контролем у системі шкіл-інтернатів та загальноосвітніх шкіл.

Хвороби ЛОР-органів посідають друге місце та зустрічаються з однаковою частотою у дітей як із притулків, так і зі шкіл-інтернатів. Діти обох груп часто хворіють на респіраторні захворювання (бронхіти), мають загострення хронічного тонзиліту, аденоїдити. Ремісії даних захворювань мають нестійкий характер. Це можна пояснити великою скупченістю дітей та перебуванням у закритому колективі тривалий час. Аналогічні показники в дітей контрольної групи теж досить високі, але менші в 1,3–1,5 раза.

Отже, за результатами первинного обстеження сформувались такі групи: 1-ша група — діти з патологією шлунково-кишкового тракту, які перебували в притулку для неповнолітніх (150 осіб), 2-га група — діти з патологією шлунково-кишкового тракту, що мешкають у школах-інтернатах (97 осіб), контрольна група — здорові діти (55 осіб).

Захворювання шлунково-кишкового тракту представлені (рис. 1) дискінезіями жовчовивідних шляхів (53,2 %), гастродуоденітами (43,1 %), виразковою хворобою (3,7 %) серед дітей 1-ї групи. У 2-й групі теж переважають дискінезії жовчовивідних шляхів різного типу — у 77,1 % дітей, гастрити та гастродуоденіти складають 20,9 %, виразкова хвороба — 2,0 %.

Переміщення захворювань шлунково-кишкового тракту на нижче рангове місце серед дітей 2-ї групи зумовлене тим, що, потрапляючи до школи-інтернату, діти позбавляються негативного впливу з боку батьків, які ведуть асоціальний спосіб життя. Покращення санітарно-гігієнічних умов життя, організація режиму харчування, праці та відпочинку, забезпечення медичної, педагогічної та психологічної реабілітації дозволяє значно поліпшити стан здоров'я дітей та підлітків із групи соціального ризику та уникнути подальшого розвитку психосоматичних розладів. У дітей контрольної групи ці показники менші, але переважають дискінезії жовчовивідного тракту (87,8 %), що не мають тривалих загострень та переважно залежать від незбалансованості харчування, хронічні захворювання шлунка мають місце лише в 10,1 % дітей, виразкова хвороба — у 2,1 %. Наявність великої кількості випадків патології шлунково-кишкового тракту серед дітей групи соціального ризику зумовлена впливом факторів, серед яких провідне місце посідають психоемоційне напруження, хронічний стресовий стан із подальшим формуванням психосоматичних розладів, порушення режиму харчування, раннє вживання алкоголю, токсичних речовин, тютюнопаління.

Оцінку вегетативного тонусу проводили за допомогою визначення варіабельності серцевого ритму за показниками часу відповідно до даних КІГ. Практично в усіх дітей із 1-ї та 2-ї груп реєструвалася висока емоційна лабільність, тенденція до екстраверсії, що визначає тенденцію до зниження адаптаційних можливостей. У 65,6 % дітей 1-ї групи та 52,3 % дітей 2-ї групи були знижені показники пам'яті та уваги. Інтегрованим показником, що відображає баланс процесів у мозку, є латентний та моторний періоди сенсомоторних реакцій. У 36,7 % дітей 1‑ї групи та у 42,1 % дітей 2-ї групи реєструвалася стійка тенденція до їх зниження (2–2,5 бала при нормі 4–5 балів), що свідчить про виснажливість процесів уваги та працездатності. У 72,5 % дітей 1-ї групи та у 52,5 % дітей 2-ї групи виявлялась ситуативна тривожність, схвильованість, дратівливість. Показники особистісної тривоги були підвищеними в 36,9 % дітей 1-ї групи та в 43,2 % дітей 2-ї групи. Усе це свідчить про виснаженість нейропсихологічних процесів та значну напруженість процесів адаптації (табл. 2).

Визначення вегетативної функції за даними КІГ надало змогу оцінити стан вищої нервової системи, її парасимпатичного та симпатичного відділів. Вегетативна реактивність у межах норми була тільки в 56,7 % дівчат та 65,9 % хлопців 1-ї групи та у 49,8 % дівчат і 54,1 % хлопців 2-ї групи та вірогідно корелювала з ситуативною тривожністю (r = 0,46).

Вірогідно змінювались такі показники, як ВПР, Мо, ІН, що теж підтверджує порушення рівноваги між симпатичним та парасимпатичним відділами вищої нервової системи. Ці показники теж корелювали з показниками тривоги (r = 0,49; r = 0,45; r = 0,42). При порівнянні гістограм крива розподілу серцевого ритму була асиметричною з тенденцією до ексцесивності в 27,8 % дітей 1‑ї групи та у 34,5 % дітей 2-ї групи (незалежно від статі), що свідчить про тенденцію формування порушень вегетативної нервової системи в дітей. Ці зміни дуже часто бувають початком формування клінічних проявів психосоматичних хвороб. Наші дослідження показали, що в більше половини дітей групи соціального ризику виявлялись зміни вегетативного статусу, які впливають на стан адаптаційних можливостей та сприяють розвитку соматичної патології (рис. 2, 3).

Психологічне дослідження проводилося з використанням скринінг-карток, шкали стресорів, дитячого питальника неврозів, тесту Люшера, кінетичного малюнка родини. Результати обстеження (табл. 3) виявили різноманітні психологічні симптомокомплекси: тенденції до вегетативних розладів та порушення сну на фоні астенії, посилення симптомокомплексу тривоги, схильність до агресії, непокірності, антидисциплінарним вчинків, порушення пам'яті, уваги, мислення, тенденція до підвищення депресивного стану — зниження життєвого тонусу, низька самооцінка, загальмованість темпів мислення, відчуття туги, складність засинання, відчуття втомленості при пробудженні; деякі діти давали неадекватні відповіді, вони не були включені до аналізу. Результати психологічного аналізу не залежали від віку та статі обстежених дітей. Вони свідчать про значну тенденцію до формування симптомокомплексу, який є підгрунтям для розвитку психосоматичних порушень. Така тенденція більш виражена в дітей та підлітків групи соціального ризику. Це ще раз підтвержує, що вплив психотравмуючих факторів у сім'ї та суспільстві, педогогічна запущеність, наявність вогнищ хронічної інфекції, існування паразитарних захворювань протягом тривалого часу формують та підтримують наявні розлади вегетативної регуляції і створюють умови для розвитку психосоматичних захворювань.

Отримані дані доводять, що формування психосоматичних розладів починається з суттєвих змін з боку психофізіологічних та вегетативних показників, які виникають на доклінічних стадіях під впливом обтяженої спадковості та патогенних факторів зовнішнього оточення. Ураховуючи багатогранність і різноманітність патогенезу захворювань шлунково-кишкового тракту в дітей, зокрема групи соціального ризику, особливості фізіології та психології дитячого віку, треба шукати нові підходи до профілактики та комплексного лікування таких хвороб. Психофізіологічні зміни можна використовувати як критерії прогнозування формування та розвитку психосоматичних захворювань, а саме захворювань шлунково-кишкового тракту. Результати медико-психологічного обстеження доводять необхідність включення до лікувального комплексу психокорекційної терапії. Це надасть можливість зменшити астеновегетативні прояви та ступінь астенізації, що, безперечно, обтяжують перебіг хвороб гастродуоденальної зони й жовчовивідних шляхів та подовжують термін їх лікування.