Журнал «Здоровье ребенка» 5(14) 2008

Вступ

Актуальність проблеми зростання рівня хронічних захворювань серед дошкільнят потребує визначення об'єктивних першопричин їх виникнення [3]. Останнім часом на відміну від 80-х років провідні місця в дошкільнят за причинами інвалідності, окрім уроджених аномалій, посіли новоутворення лімфатичної системи і кровотворних органів [1].

За даними Національного інституту раку США (National Cancer Institute), у 1975–1994 рр. випадки лейкемії всіх типів (41 випадок на мільйон дитячого населення) посідали друге місце в структурі онкологічної захворюваності серед дітей віком менше 15 років (233 випадки на мільйон). За іншими дослідженнями, що виконані в 1995–2005 рр., лейкемія є найчастішою формою (близько 30 %) онкологічної патології серед дітей молодшого віку [8–10]. Існує думка, що поширюваність та вікова структура цього захворювання певною мірою залежить від соціально-економічного статусу популяції населення, міграційних потоків [8] та місця проживання в певній частині світу [11]. Відзначається підвищений рівень захворюваності серед дітей іммігрантів та змішаного міського й сільського населення [12, 13]. За даними МсNail et al. (2002), серед представників білої раси захворюваність на гостру лімфобластну лейкемію на 44 % вища, ніж серед темношкірих мешканців США [14].

Висловлюється думка, що виникнення більшості онкологічних захворювань переважно зумовлюється генетичною спадковістю та впливом факторів довкілля, що можуть ініціювати патологічний процес [16, 17]. За даними М.Г. Карнауха та ін., (2007), частка екологічного впливу в розвитку новоутворень серед дітей 2–3 років складає 43,8 % [2].

Вивчення генетичних механізмів схильності до розвитку онкологічного процесу на популяційному рівні має багато клінічних, етичних, юридичних і психосоціальних аспектів, що потребують свого вирішення [18–20]. Головним завданням у таких дослідженнях є розробка біоетичних методик, що мають максимум переваг та мінімум небажаних наслідків, таких як психоемоційний стрес, втрата впевненості, соціальна стигматизація тощо [21].

З метою поглиблення знань щодо медико-біологічного впливу довкілля та з урахуванням екологічної однорідності Львівського регіону нами були проведені дослідження частоти гострої лімфобластної лейкемії (ГЛЛ) дітей Львівської області за період 1994–2007 рр. на підставі анкетних опитувань залежно від особливостей умов праці матерів за професійною ознакою.

Матеріали та методи

Методом анкетування вивчалася професійна діяльність 175 матерів до і під час вагітності, діти яких лікувалися у 1994–2007 рр. в гематологічному відділі ОДСКЛ з приводу гострої лімфобластної лейкемії. З цією метою була розроблена спеціальна анкета, що складалась із 40 запитань. При попередній індивідуальній розмові всі матері хворих на ГЛЛ дітей дали згоду на проведення такого анкетного опитування. Під час опитування з'ясовувалися умови праці, особливості професійної діяльності до і під час вагітності (загальний період праці на виробництві до вагітності, вплив імовірних шкідливих факторів, термін праці на даному виробництві під час вагітності). Не були враховані дані про трьох дітей з цим же діагнозом, оскільки діти надійшли в клініку з дитячого будинку і ми не мали жодних відомостей про матерів дітей. Анкета заповнювалася при особистому опитуванні матерів, що займало 1–1,5 години, оскільки необхідно було встановити особистий контакт із сім'єю та з'ясувати, які шкідливі фактори могли діяти до і під час вагітності. Кожній особі повідомляли, що дані анкетного опитування не будуть використовувати без подальшої її на те згоди або в такий спосіб, щоб мати ризик нанесення моральної чи іншої шкоди.

Результати та їх обговорення

На підставі вивчення клінічних даних щодо перебігу захворювання встановлено, що середній вік дітей із гострою лімфобластною лейкемією складав 6,4 ± 0,9 року (від 11 місяців до 16 років).

За даними проведеного анкетування, середній вік матерів на момент народження дитини, яка згодом захворіла, складав від 17 до 38 років (23,4 ± 0,9), медіана — 25 років. Переважна більшість матерів (159, або 90,9 %), працювали до і під час вагітності (7 місяців вагітності).

У табл. 1 наведено розподіл матерів хворих дітей за родом діяльності. Найчастіше на лейкемію хворіли діти швачок — 28, на другому місці — діти робітниць (26 випадків). У порядку зменшення кількості випадків: діти педагогів (25 випадків), бухгалтерів (20), домогосподарок (16), продавців (11). У групах № 7–15, де матері мали іншу зайнятість, кількість захворювань на ГЛЛ була менше ніж 10 випадків. Загалом матері дітей із захворюваннями на ГЛЛ працювали в 15 професіях, які охоплювали 81,3 % населення Львівської області.

При аналізі питомої ваги (у %) професій матерів установлено, що кожна шоста мати хворої дитини працювала швачкою-мотористкою, що становило 16,0 %. Найменша питома вага хворих дітей була в перукарів — 0,6 % (1 випадок).

За даними державного та обласного статистичних управлінь, для орієнтовного розрахунку оцінки відношення шансів небажаних ефектів в групах № 1–15 (odds ratio (OR) [15]) проаналізовано питому вагу професій матерів дітей із ГЛЛ у співвідношенні з питомою вагою цих професій серед населення Львівської області [5, 6].

З даних табл. 1 витікає, що зайнятість жіночого населення репродуктивного віку у швейній галузі складає тільки 4 %. При цьому серед перших шести професійних груп матерів, для яких кількість захворювань їх дітей на ГЛЛ перевищує 10 випадків, найбільше відношення шансів захворіти порівняно з населенням області в цілому мають діти швачок (OR = 4,0), потім — бухгалтерів (OR = 3,8), педагогів (OR = 1,99), робітниць (OR = 1,49), продавців (OR = 1,4), домогосподарок (OR = 0,45).

Звертає увагу відповідне збільшення шансів на захворювання ГЛЛ у дітей матерів, професії яких не є дуже поширеними, а загальна кількість випадків захворювань складає від 4 (інженер), 5 (секретарка) до 8 випадків відповідно (кухарі). При цьому відношення шансів є найбільшим для дітей інженерів (OR = 11,9) та секретарок (OR = 9,67). На нашу думку, ці попередні дані стосовно даних професійних груп потрібно розглядати як такі, що явно недостатньо репрезентативні та потребують подальшого уточнення й доповнення в часі та ареалі досліджень.

Але з огляду на отримані тенденції та дані літератури щодо можливого зв'язку між захворюваністю на дитячу лейкемію і магнітними полями 50/60 Гц як фактором сучасного довкілля [22], а також дослідженнями умов праці у швейному виробництві [4] професійна група швачок була об'єктом підвищеної уваги.

За даними опитування, у таких виробничих умовах сім місяців під час вагітності пропрацювали 26 жінок (92,9 %), які згодом народили дітей, у яких діагностовано гостру лімфобластну лейкемію. Діагноз гострої лімфобластної лейкемії дітям матерів-швачок (середній вік 23,4 ± 0,9 року) був поставлений: у віці від 11 місяців до 3 років у 12 випадках (44,4 %), у 10 випадках (37 %) — у віці 5–9 років, а решті — у віці 10–16 років. Загальна тривалість роботи швачкою до народження дитини становила від 4 місяців до 10 років (4,3 ± 0,9 року).

Матері хворих дітей зазначали, що працювали на швейних машинах різного виробництва: одноголчасті, що вироблялися ще за часів СРСР, проте в більшості це були машини німецьких виробників Zuki, Rimoldi та інші, й їх термін експлуатації давно закінчився. Працювали переважно з синтетичними, еластичними тканинами, трикотажем, шили колготки, чоловічі костюми, шуби тощо. Дві жінки працювали швачками на фабриках взуття, де була можливість впливу шкідливих хімічних речовин, що містяться в клеях для шкіри і синтетичних матеріалах.

Необхідно відзначити, що на робочих місцях швачок у сучасному швейному виробництві діє ряд несприятливих факторів виробничої сфери, таких як підвищена температура і висока відносна вологість повітря при прасуванні виробів, фіксована поза, велика кількість нахилів корпусу тіла та дрібні стереотипні рухи пальців і кистей рук при шитті одягу [4].

На додаток до цих факторів на організм працюючих впливає потік магнітної індукції 1–2 мкТл на відстані в радіусі 0,5 м від електродвигуна швейної машини. У більшості випадків умови праці на робочих місцях швачок потрібно зараховувати до 1-го ступеня 3-го класу шкідливих умов і характеру праці за гігієнічною класифікацією праці. Такі умови праці можуть призводити до функціональних змін, що виходять за межі нормальних фізіологічних коливань та до збільшення професійно зумовленої захворюваності серед працюючих.

У табл. 2 наведено перебіг вагітності та тривалість роботи швачкою до народження дитини, у якої діагностовано гостру лімфобластну лейкемію.

Як свідчать дані табл. 2, до вагітності швачками терміном до 3 років працювали 12 (44,4 %) жінок, до 7 років — 10 жінок (37 %) і 5 (18,5 %) — понад 8 років. Найменше часу до вагітності — 4 місяці — працювала швачкою (шила шуби) мати хлопчика Б.В., оскільки її вік під час даних пологів складав 17 років.

Серед 28 жінок, які працювали швачками, ускладнення під час вагітності спостерігалися в 19 випадках (67,9 %). Порівняно з іншими професійними групами спостерігалися ускладнення під час вагітності також у 15 робітниць (57,7 % випадків), у 19 педагогів (76 % випадків), у 12 бухгалтерів (60 % випадків). Не було виявлено вірогідної різниці щодо кількості ускладнень у матерів-швачок, проте вагітність перебігала із різними ускладненнями в більшості матерів даної професійної групи.

Звертає увагу наявність уроджених вад розвитку в родинах дітей, що може свідчити про певний генетичний компонент схильності до захворювання та потребує певного додаткового дослідження. Уроджені вади розвитку у дітей із гострою лімфобластною лейкемією, чиї матері працювали швачками до і під час вагітності, спостерігалися у 2 випадках:

— у пробанда С.С. (спостереження 20) — уроджений вивих лівого кульшового суглобу. Друга вагітність завершилася викиднем у термін 8 тижнів, коли мати дізналася про діагноз гострої лімфобластної лейкемії у доньки віком 2,5 року. Жінка працювала швачкою 8 років до і 7 місяців під час вагітності;

— у пробанда Х.В. (спостереження 17) — крипторхізм лівого яєчка ІІІ ступеня. Жінка працювала швачкою 7 років до і 7 місяців під час вагітності.

Уроджені вади розвитку в матерів даної групи зустрічалися в 1 випадку (спостереження 9) — уроджений вивих стегна у матері. Діагноз гострої лімфобластної лейкемії її сину, у якого не було вад розвитку, поставлено у віці 15 років. Жінка шила чоловічі костюми 3 роки до і 7 місяців під час вагітності. Уроджена вада розвитку у батька пробанда (спостереження 2) — порок розвитку серця — була діагностована в 1 випадку.

Уроджені вади розвитку у рідних сибсів пробандів з гострою лейкемією (спостереження 10) були діагностовані у брата віком 4 роки — уроджений порок серця (дефект міжпередсердної перегородки), діагноз гострої лейкемії пробанду чоловічої статі поставлено у віці 6 років. Мати пропрацювала швачкою 3 роки до і 7 місяців під час вагітності на підприємстві, де найчастіше використовувалися синтетичні тканини.

Злоякісні пухлини серед родичів І ступеня спорідненості виявлено в 1 випадку, де одночасний дебют онкологічних захворювань спостерігався при надходженні в гематологічне відділення у матері (лімфома Годжкіна) та її доньки 9 років із гострою лімфобластною лейкемією (спостереження 5).

У дівчинки А.С. із ГЛЛ віком 3 років із двійні (хлопчик здоровий), народженої від другої вагітності, мати працювала швачкою лише два роки (спостереження 15).

Висновки

1. Зроблено аналіз щодо ймовірних причин ГЛЛ залежно від професії матері. Привертає до себе увагу збільшена кількість захворювань дітей у матерів, які мають негативні виробничі впливи.

2. За даними клінічних обстежень, у Львівській області найбільша кількість захворювань дітей на ГЛЛ відзначається серед дітей швачок (28 випадків), які працювали до і під час вагітності на підприємстві, що потребує подальшого аналізу процесу формування здоров'я людини в онтогенезі.

3. Медико-генетичне консультування має велике значення в таких родинах, оскільки в цих сім'ях спостерігаються уроджені вади розвитку серед родичів І ступеня спорідненості (мати, батько, рідні сибси).

4. Епідеміологічні дослідження ГЛЛ у дітей потребують подальшого когортного аналізу з вивченням професійно-екологічних, соціально-економічних, генетичних аспектів даної проблеми та уніфікації тестових процедур.