Международный эндокринологический журнал 5(17) 2008

Нещодавно в Римі відбувся 44-й щорічний конгрес Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету. На цьому форумі виступили провідні спеціалісти з багатьох країн світу. Особливу увагу було приділено питанням епідеміології, профілактики, раннього виявлення та лікування цукрового діабету. Загалом у роботі конгресу взяли участь близько 20 тисяч лікарів.

Навчання хворих залишається невід’ємною частиною медичної допомоги при цукровому діабеті з метою поліпшити хворому стан здоров’я, змінити стиль його життя і досягти максимальної ефективності лікування.

На сьогодні суть навчання пацієнтів полягає в передачі хворому та його близьким знань і навичок, що дозволять брати участь родині хворого в лікуванні й досягнути його ефективності при мінімумі побічних явищ. При цьому хворий повинен самостійно приймати обгрунтовані рішення стосовно змін у схемі лікування й усвідомлювати той факт, що лише йому доведеться відповідати за стан свого здоров’я, повсякденно розв’язуючи складні питання. Наше завдання полягає в мотивації хворого до здорового способу життя, а також у допомозі хворому подолати психосоціальні проблеми, що виникають при лікуванні діабету.

Безумовно, жорсткий, догматичний підхід до навчання хворих абсолютно неприпустимий. Підхід до навчання може грунтуватися на дисципліні, але краще — на бажанні привчити хворого мислити і діяти самостійно.

У різних країнах існують національні стандарти, що визначають якість навчання і загалом надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет. Наприклад, у США школа для хворих на цукровий діабет отримує сертифікат лише за умови, якщо вона відповідає таким стандартам. Процес навчання по-американськи здійснюється згідно з відомим правилом step by step, тобто крок за кроком.

Насамперед здійснюється попередня оцінка і визначається індивідуальна мета навчання. Лікар насамперед запитує хворого: «Чим у першу чергу лякає вас цукровий діабет?» або «Як реагують на вашу хворобу близькі, друзі, колеги?» Іноді пацієнту з діабетом необхідна допомога психолога або психотерапевта, але здебільшого ендокринолог — єдиний, з ким хворий може обговорити свої переживання.

Завдання ендокринолога — намагатися знайти вихід з будь-якої ситуації, відмовитися від сліпого виконання старих методик і завжди захищати інтереси хворого.

Слід акцентувати увагу хворого на позитивному боці очікуваних змін: наприклад, на тому, що можна їсти, а не на тому, чого їсти не слід. Безумовно, що жодної стандартної дієти для хворих на цукровий діабет не існує, їм необхідно лише внести до свого раціону деякі зміни. Немає потреби відмовлятися від улюбленої їжі, досить лише змінити розміри порцій, поєднання продуктів або час вживання їжі.

Ми повинні дати змогу людям з діабетом повноцінно жити, допомагаючи формувати реальні завдання самостійного лікування.

Ще один приклад можливості повноцінного життя з діабетом. Золоту медаль на ХХIХ Олімпіаді в Пекіні завоювала 25-річна людина з діабетом — німецький спортсмен Маттіас Штайнер у змаганні важкоатлетичного олімпійського турніру, у ваговій категорії понад 105 кг.

13-річним підлітком Маттіас розпочав кар’єру штангіста, а через 5 років дізнався про свій діагноз — цукровий діабет. Завоювавши золоту олімпійську медаль, Штайнер довів, що цукровий діабет — не перешкода до досягнення мети. Перебуваючи на інсулінотерапії, Штайнер підтримує показник глікозильованого гемоглобіну на рівні 6,5 %.

Вітаючи читачів журналу з кратера Везувію, бажаю, щоб ваша енергія не засинала, як магма цього вулкану, а ви знаходили в собі сили вивергати добрі ідеї і справи.

Щиро ваш,
головний редактор, профессор
Володимир Іванович Паньків