Журнал «Здоровье ребенка» 6(15) 2008

Вступ

Проблема своєчасного виявлення донозологічних станів є першочерговою в дитячій нефрології, тому що нирки як органи-мішені майже завжди першими реагують на всі різноманітні зовнішні та внутрішні фактори [1, 2].

Для вирізнення межових станів, коли ще відсутні певні загальноприйняті критерії патології, як-то: сечовий синдром, дизуричні явища, больовий синдром та інші, потрібно використовувати високочутливі, скринінгові діагностичні методики, котрі здатні фіксувати вже існуючі мінімальні зміни в організмі, які за даними загальноприйнятих методів обстежень не завжди можливо виявити.

У процесі адаптації організму до змін в оточуючому середовищі чи при виникненні патологічних станів у першу чергу відбувається модифікація системи гомеостазу, напрямок якої залежить від природи відповідного патологічного процесу [3]. Тому вивчення динаміки гомеостатичних зсувів на доклінічному етапі надає можливість об’єктивно оцінити ступінь розвитку патологічного процесу в конкретного індивідуума, проводити їх моніторування та прогнозувати перебіг захворювання.

Одним із найважливіших патогенетичних аспектів при захворюваннях органів сечової системи є порушення з боку біологічних мембран. З’ясовано патогенетичну роль ушкодження ліпідного компонента мембран епітелію ниркової тканини при формуванні різних форм нефропатій. Провідним процесом, який призводить до деструкції мембран, є вільнорадикальне перекисне окислення ліпідів (ВРОЛ). ВРОЛ відноситься до неспецифічних реакцій, ступінь вираженості яких часто визначає розвиток і прогноз патологічних станів [4].

Застосування скринінгових методів діагностики дозволяє виділяти групи ризику серед дітей та проводити профілактичні заходи вже на доклінічному етапі. Загальноприйняті профілактично-лікувальні програми передбачають застосування певних профілактичних режимів, природних та преформованих фізіотерапевтичних заходів, антиоксидантів, вітамінів, адсорбентів, раціональне харчування.

Серед профілактичних заходів на особливу увагу заслуговує фітотерапія. Доцільність застосування лікарських рослин обумовлена їх м’якою дією на організм, низькою токсичністю, можливістю довготривалого застосування та економічною доступністю порівняно з промисловими формами лікарських засобів. На відміну від синтетичних медикаментів лікарські рослини спричиняють менші ускладнення, що має особливе значення в педіатричній практиці [5, 6]. Отже, широкий спектр фармакологічної активності, висока ефективність, мінімальна небезпечність дозволяє застосовувати їх для профілактики розвитку нефропатій у дітей з групи ризику.

Профілактика захворювань органів сечової системи повинна бути спрямована на оздоровлення всього організму. Лікарські рослини мають властивість виводити з організму токсичні речовини і продукти метаболізму за рахунок діуретичної дії, вони здатні стабілізувати мембрани клітин, мають антиоксидантну дію.

Метою даного дослідження було вивчення ефективності фітопрофілактики в дітей з групи ризику розвитку нефропатій. Вплив проведеної фітопрофілактики оцінювали як за допомогою загальноприйнятих лабораторних обстежень, так і шляхом біохімічного та біофізичного аналізу сечі.

Матеріали та методи

На підставі розробленої нами анкети, яка включала запитання, що характеризують медико-біологічні, соціальні, психологічні, екологічні фактори ризику розвитку нефропатій, був проведений перший скринінговий етап дослідження, а саме анкетування 200 дітей віком від 3 до 18 років із різних районів міста Одеси та Одеської області, які знаходились на санаторно-курортному оздоровленні в літній період та отримували загальний комплекс оздоровчих та зміцнювальних заходів, як-то: дотримання дієтичного та питного режиму, використання природних факторів. Дослідження проводилось на підставі отримання добровільної згоди батьків дитини на участь у дослідженні. За даними анкетування, шляхом підрахунку суми діагностичних балів, оцінювався ступінь ризику розвитку нефропатій. Проведений аналіз дозволив відібрати 90 дітей, які за сумою діагностичних балів склали групу ризику. Наступний етап доклінічної діагностики стосувався вже тільки дітей, відібраних за даними анкети до групи ризику, і включав дослідження сечі біохімічними (вивчення процесів ВРОЛ) та біофізичними (лазерна кореляційна спектроскопія — ЛКС) методами. При виборі біоматеріалу та методів дослідження ми в першу чергу керувалися вимогами, що висуваються до масових скринінгових обстежень у педіатрії. А це перш за все віддавання переваги неінвазивним методам діагностики, які разом із тим можуть забезпечити високу діагностичну інформативність. Важливими також є такі характеристики, як економічність та швидкість виконання, тому що на донозологічному етапі діагностики ми завжди маємо справу з великим контингентом дітей [2].

Сеча по суті є кінцевим продуктом обміну речовин та може бути використана для характеристики процесів гомеостазу та стану здоров’я в цілому. Отже, мінімальні патологічні зміни з’являються в сечі дуже рано, що особливо важливо саме на доклінічному етапі діагностики. Приваблює також зручність та доступність у роботі з цим біоматеріалом, можливість без шкоди для дитини багаторазового забору сечі.

Наявність чи відсутність сечового синдрому оцінювали за допомогою загального аналізу сечі за стандартною методикою. Також враховувався добовий діурез дитини.

Інтенсивність процесів ВРОЛ вивчали за показниками вмісту молекулярних продуктів дієнових кон’югат (ДК) та малонового діальдегіду (МДА) за стандартними методиками [7]. За допомогою біофізичного методу ЛКС реєстрували субфракційний склад сечі та вивчали багатопараметрові відхилення в системі гомеостазу. Визначення гідродинамічного розміру мікрочастинок у сечі проводилось за допомогою лазерного кореляційного спектрометра ЛКС-03 (виробництва «Интокс», Росія), розробленого в лабораторії молекулярної та радіаційної біофізики Санкт-Петербурзького інституту ядерної фізики РАН. Слід зауважити, що за допомогою ЛКС реєструються різні білкові компоненти сечі, яка за даними багатьох інших загальноприйнятих методів вважається вільною від білка [3].

Щодо клінічних ознак межових станів, то на скринінговому етапі нами враховувались широковідомі показники, які вже характеризують мінімальні патологічні зміни в організмі дитини, але не є суто специфічними для окремих систем органів. Тобто ми звертали увагу на наявність загальних ознак синдрому екологічної дезадаптації та хронічної інтоксикації, які виявилися при первинному об’єктивному обстеженні дитини.

Результати дослідження та їх обговорення

Обстеження дітей групи ризику щодо розвитку нефропатій виявило наявність вірогідних змін порівняно з групою умовно здорових дітей. А саме: у групі ризику у 80 % дітей були виявлені вищезазначені клінічні ознаки синдрому екологічної дезадаптації та хронічної інтоксикації.

За даними загального аналізу сечі в 30 % дітей з групи ризику виявлена значна кристалурія. У 90 % дітей відмічалось зниження добового діурезу.

Після проведення біохімічних методів дослідження, а саме визначення первинних (ДК) та вторинних (МДА) продуктів пероксидації, були отримані дані, що свідчать про підсилення процесів перекисного окислення ліпідів у групі ризику, тобто відбувалось збільшення рівня ДК та МДА. У порівнянні з відповідними показниками, характерними для групи здорових дітей, та групи дітей, хворих на різні форми нефропатії, зазначено, що показники ДК та МДА в сечі дітей з групи ризику вірогідно відрізняються від таких у здорових дітей (табл. 1).

Щодо біофізичного методу дослідження — ЛКС сечі, то слід зазначити, що ЛК-спектри сечі мали ряд характерних патологічних зсувів у 93,3 % дітей з групи ризику; лише у 6,7 % пацієнтів був нормологічний варіант гістограм. У групі умовно здорових дітей нормологічний вигляд гістограми відзначався у 86,6 % дітей, атипові спектри — лише в 13,4 %. Серед патологічних варіантів гістограм у групі ризику реєструвались такі: дистрофічноподібні зсуви, за яких спостерігається переважання вмісту в спектрі сечі низькомолекулярних інгредієнтів (гідродинамічний розмір частинок менше ніж 70 нм), — у 50 % дітей, алергоподібні зсуви, для яких характерно переважання екскреції з сечею високомолекулярних субстратів (більше ніж 900 нм), — у 25,5 % дітей та аутоімуноподібні зсуви, за яких контрастуються найбільш високомолекулярні зони спектрів, — у 17,8 % дітей. Лише 6,7 % дітей з групи ризику мали нормологічний варіант гістограми (переважання в спектрі частинок із гідродинамічним розміром від 70 до 200 нм).

Для нормалізації складних біохімічних процесів в організмі дитини часто буває недостатнім застосування якого-небудь засобу з однонаправленою дією, і це викликає необхідність застосування комплексу лікувальних засобів у певному відношенні. Отже, раціональна профілактика захворювань органів сечової системи потребує дії комплексу біологічно активних речовин, які знаходяться в рослинах — вітамінів, мікроелементів, пектинів, сапонінів, органічних кислот, ефірних масел тощо. Використання рослинних препаратів приваблює також такими властивостями, як безпечність для організму, відсутність побічних дій, висока ефективність, зручність використання, економічність, різноплановий напрямок дії. У роботі ми використовували фітосуміш, яка містила 12 видів лікарської сировини: бузина чорна, листя м’яти перцевої, стовпчики з приймочками кукурудзи, коріння лопуха, коріння кульбаби, трава грициків звичайних, листя подорожника, ромашка, спориш, листя мучниці, хвощ польовий, череда. Рослини, які входять до збору, виявляють полівалентну дію: підсилюють виділення іонів натрію та діурез, зменшують запальні процеси, мають антибактеріальний вплив, стимулюють видільну функцію інших органів, нормалізують нирковий кровообіг.

Як метаболічна складова профілактики використовувався препарат із морської водорості, дія якого зумовлена перш за все антиоксидантними властивостями. Збалансований мінеральний склад сприяє утворенню захисних колоїдів сечових шляхів. Морські водорості, як відомо, містять велику кількість білка, а їх вуглеводи здатні до комплексоутворення з металами, що визначає їх ентеросорбуючу дію.

Для визначення ефективності застосування комплексної фітометаболічної профілактики діти були розподілені на дві групи. Основну групу склали 45 дітей, які отримували загальний оздоровчий курс, що включав дотримання режиму дня з дозованим фізичним навантаженням, корекцію дієтичного та питного режиму відповідно до вікових потреб дитини, використання природних факторів із метою загартовування (пішохідні прогулянки, морські, сонячні ванни), та з профілактичною метою приймали вищезазначену комплексну фітометаболічну корекцію. Контрольну групу склали 45 дітей, які отримували лише загальний оздоровчий курс.

Фітосуміш використовувалась у профілактичній дозі: 1,5 г суміші в 200 мл окропу на добу. Метаболічний препарат із морської водорості використовувався також у профілактичній дозі — по 0,25 г 2 рази на добу. Лікування зазначеними препаратами відбувалося послідовно за схемою впродовж 1 місяця: 10 днів уживання фітосуміші та останні 20 днів місяця продовжували профілактику метаболічним препаратом із морської водорості.

Контрольне обстеження дітей проводилось наприкінці першого курсу профілактики. Слід відзначити позитивну суб’єктивну оцінку дітей проведеної профілактичної фітометаболічної корекції. Побічні та алергічні реакції були відсутні. Усе це дозволило 100 % дітей повністю пройти курс первинної профілактики.

За даними об’єктивного обстеження виявлено покращення в самопочутті дітей основної та контрольної груп.

Утім за результатами лабораторних досліджень визначено наявність певних відмінностей у досліджуваних групах. Зокрема, добовий діурез у дітей з основної групи збільшився у 100 % пацієнтів та залишився на недостатньому рівні в дітей з контрольної групи. Збільшення добового діурезу певною мірою обумовило зниження рівня кристалурії в основній групі. Наприкінці профілактичного курсу поодинокі кристали солі зафіксовані лише в 7,7 % дітей порівняно з 30 % на початку дослідження. У загальному аналізі сечі в контрольній групі дітей будь-яких змін не зареєстровано, зокрема продовжувала виявлятись тривала кристалурія у третини дітей.

Щодо біохімічного дослідження сечі, зниження процесів пероксидації відбулося в обох групах дітей: в основній, у якій діти приймали фітометаболічну корекцію, та в контрольній, діти якої отримували лише комплекс природних загальнозміцнюючих заходів. Але якщо в основній групі дітей показники ДК та МДА майже досягли рівня, характерного для здорових дітей, то в контрольній групі рівень показників процесів пероксидації знизився несуттєво, при цьому зниження стосувалося лише первинних продуктів пероксидації (ДК), у той час коли концентрація вторинних продуктів пероксидації (МДА) залишилась на однаковому рівні (табл. 2). Отже, рання корекція процесів ВРОЛ запобігає прогресуванню мембранопатологічного процесу, що є провідним у розвитку нефропатій.

Показники, отримані за даними ЛКС в основній групі дітей, також зазнали змін у результаті фітометаболічної корекції. ЛК-спектри наблизились до нормологічного стану в 65,5 % дітей за рахунок підвищення частинок з гідродинамічним розміром від 70 до 200 нм, які характерні для ЛК-спектра здорових дітей. У 34,5 % дітей зберігалися патологічні варіанти гістограм. Отримані дані свідчать як про ефективність застосування фітопрофілактики, так і про доцільність подальшої корекції. У той же час у контрольній групі не було зафіксовано значних змін, а саме: на ЛК-спектрах визначалися дистрофічно- (55,5 %), алегро- (20 %) та автоімуноподібні (20 %) зсуви; 4,5 % дітей мали нормологічний варіант гістограми.

Висновки

1. За даними біохімічного дослідження сечі виявлено, що в дітей з групи ризику розвитку нефропатій відбуваються зміни процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів, а саме зареєстроване підвищення показників первинних продуктів пероксидації — дієнових кон’югат і вторинних продуктів — малонового діальдегіду.

2. За даними біофізичного дослідження сечі за допомогою методу лазерної кореляційної спектроскопії зафіксовані зміни в системі гомеостазу в дітей з групи ризику розвитку нефропатій. Отримані показники дозволили виявити наявність дистрофічно подібних, алергоподібних та автоімуноподібних зсувів та значне зниження частки нормологічних гістограм, порівняно з групою здорових дітей.

3. Застосування фітопрофілактики на доклінічному етапі розвитку нефропатій дозволяє суттєво впливати на процеси вільнорадикального окислення ліпідів, що підтверджено зниженням показників дієнових кон’югат та малонового діальдегіду після профілактичного курсу, та відновити показники гомеостазу, що підтверджено збільшенням частки нормологічних гістограм.