Журнал «Здоровье ребенка» 4(19) 2009

«Хвороба унікального поширення» — так називав кір найвидатніший епідеміолог радянських часів Л.С. Громашевський [1]. Впродовж багатьох століть кір був однією з найпоширеніших дитячих інфекційних хвороб у світі. У першій половині ХХ століття ця інфекція становила близько четвертої частини всієї інфекційної захворюваності. На кір у світі щорічно хворіло близько 130 мільйонів осіб, серед яких від 7 до 8 мільйонів помирало [8].

Коли вірус кору потрапляв до місцевості, де раніше його циркуляція не спостерігалася, хворіло, звичайно, все сприйнятливе населення [2], а спалахи перетворювалися на епідемії. Але в більшості країн захворюваність на кір підтримувалася на певному епідемічному рівні з періодичною активізацією. Відкриття принципу активної імунізації дало людству надзвичайно сильну зброю боротьби з інфекційними хворобами, включаючи також хвороби вірусної етіології. Після того як в 1963 р. у США, а потім і в інших країнах (у СРСР у 1967 р.) почала проводитися вакцинопрофілактика цієї інфекції, захворюваність на кір різко скоротилася. Однак у ряді країн хвороба досі займає провідне місце серед загальної інфекційної захворюваності населення. За даними ВООЗ, ще декілька років тому в світі щорічно реєструвалося до 30 мільйонів випадків кору, із яких понад 500 000 закінчувалися летально, зокрема 873 000 летальних випадків зареєстровано у 1999 р., 530 000 — у 2003 р. На цей час завдяки реалізації програми елімінації кору на окремих територіях припинена циркуляція ендемічного вірусу кору, має місце тенденція до зниження летальних випадків, яких у 2007 р. зареєстровано 197 000 [3, 4, 7].

Такого результату досягнуто завдяки цільовим кампаніям вакцинації. Протягом 2000–2007 рр. проти цієї хвороби було вакциновано 576 мільйонів дітей у країнах високого епідемічного ризику. Однак навіть на фоні тривалої імунопрофілактики спостерігаються періодичні підйоми захворюваності на кір. Частково це можна пояснити тим фактом, що в деяких дітей (5–7 %) можуть не вироблятися специфічні антитіла на антиген [9]. Всюди відбувається зміщення захворюваності на кір із дитячого віку у бік старших вікових груп населення [6, 10, 11, 12].

Надзвичайно актуальною проблема кору залишається для України. Про це свідчить ріст захворюваності на дану хворобу протягом 2005–2006 рр., коли порівняно з 2004 р. цей показник збільшився з 5,0 до 90,7 на 100 тис. населення (у 18 разів) [6]. Все це вимагає визначення причин, що спровокували дану ситуацію на фоні багаторічної імунопрофілактики.

Цілями роботи були аналіз стану популяційного імунітету проти кору населення України та визначення вікових груп ризику щодо цієї інфекції.

Матеріали та методи

У роботі проаналізовано матеріали Програми епідеміологічного дослідження напруженості та тривалості післявакцинального імунітету проти кору (Наказ МОЗ України від 14.08.2007 № 487). Згідно з календарем профілактичних щеплень [5], імунізація проти кору проводиться дворазово дітям у віці 1 та 6 років. Тому для дослідження стану напруженості імунітету були взяті такі вікові категорії дітей: 2 роки (1-ша група — через рік після проведеної вакцинації), 5 років (2-га група — за один рік до ревакцинації), 7 років (3-тя група — через рік після ревакцинації). Серед дорослих обстежували вікову групу 16–30 років (4-та група), частка якої серед захворілих під час епідемії кору 2005–2006 рр. була найбільшою (85,6 і 78,1 % відповідно у 2005 р. та 2006 р.).

Дослідження проводилося протягом жовтня — грудня 2007 р. Для зменшення впливу природного інфікування циркулюючим вірусом кору при оцінці стану специфічного популяційного імунітету, а саме окремих вікових груп населення, були вибрані такі адміністративні регіони України, у яких захворюваність на кір під час епідемічного підйому 2005–2006 рр. була найнижчою (АР Крим, Донецька, Луганська і Херсонська області). Критеріями включення до груп обстеження були: документально підтверджені дані про щеплення проти кору, відсутність в анамнезі перенесеного захворювання на кір, наявність інформованої згоди обстежуваного або його батьків на участь у дослідженні, заповнена анкета. Загальна кількість обстежених становила 835 осіб, зокрема в АР Крим — 237, Донецькій обл. — 200, Луганській обл. — 197, Херсонській обл. — 203 особи. Кількість обстежених, їх розподіл за віком та статтю подані в табл. 1.

Проаналізовано зв’язок між наявністю специфічної імунної відповіді та сезоном проведення щеплення проти кору (вакцинація або ревакцинація) для дітей вікових груп 2, 5 та 7 років (табл. 2.).

Також для перших двох груп обстежених при аналізі специфічного імунітету ураховували, яким вакцинним препаратом було проведено щеплення (комбіновані вакцини для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи пріорикс (виробництва «ГлаксоСмітКляйн», Бельгія) та тримовакс (виробництва «Санофі Пастер S.A.», Франція).

Дослідження сироватки крові на наявність специфічних антитіл класу IgG проводили методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем D-1356 (виробник «Вектор-Бест», Росія).

Результати дослідження та їх обговорення

Серед обстежених найбільша частка серопозитивних осіб спостерігалася у вікових групах 2 та 7 років, відповідно 93,3 ± 1,7 % та 92,5 ± 1,8 %, тобто через рік після проведеного планового щеплення проти кору (рис. 1). Дещо меншою виявилася частка серопозитивних серед дітей віком 5 років (87,9 ± 2,3 %, Р > 0,05), хоча при перерахунку на всю цю вікову групу дітей нашої країни незахищеними є близько 81 тис. осіб. Отримані результати підтверджують необхідність ревакцинації, яку дитина отримує в 6 років. Найбільш незахищеною виявилася вікова група від 16 до 30 років, оскільки лише 78,1 ± 2,8 % обстежених осіб мали імунітет проти кору (Р < 0,01) при порівнянні з 1-ю та 3-ю групами дітей).

Не виявлено значної різниці між часткою серопозитивних і серонегативних при порівнянні показників у різних регіонах України, у яких проводилося дослідження (Р > 0,05). Нижчий рівень незахищених серед загальної кількості обстежених було визначено у Херсонській області (7,9 ± 1,9 %). Близькі за значенням показники були в Луганській, Донецькій областях та АР Крим (відповідно 13,7 ± 2,6 %; 12,5 ± 2,5 %; 14,0 ± 2,4 %).

Хоча при проведенні обстеження дітей через рік після вакцинації (1-ша група) та ревакцинації (3-тя група) найвищий рівень серопозитивних виявлено серед дітей, які отримували щеплення взимку, для дітей 2-ї групи цей показник мав найнижчі значення (табл. 3). Наведені дані не дозволяють говорити про вплив сезону року проведення щеплення на рівень імунного прошарку.

При аналізі стану специфічного імунітету з урахуванням вакцинного препарату, що отримала дитина під час вакцинації, не виявлено статистично вірогідної різниці між показниками захищеності в обох досліджуваних вікових групах дітей (2 та 5 років), які отримали вакцини пріорикс та тримовакс (Р > 0,05). Серед дітей 1-ї групи частка захищених становила відповідно 93,5 ± 1,9 % та 92,7 ± 2,1 %, серед дітей 2-ї групи — 88,1 ± 2,6 % та 86,4 ± 1,7 %.

Окремо було розглянуто стан імунітету проти кору серед вікової групи 16–30 років, яка була найбільш уразливою серед дорослого населення під час останнього епідемічного підйому кору в Україні. Частка серопозитивних та серонегативних осіб у даній віковій групі наведена з розподілом на вікові проміжки 16–20, 21–25 та 26–30 років у табл. 4. Частка серонегативних осіб серед обстежених дорослих мало відрізнялася у всіх вікових проміжках 4-ї групи і знаходилася в межах 19,6–24,6 % (Р > 0,05), однак найвищим цей показник був для вікової групи 21–25 років.

Загалом стан специфічного імунітету серед групи обстежених дорослих можна оцінити як незадовільний та такий, що потребує корекції. За інших умов ця вікова група з відповідним урахуванням подорослішання буде і надалі відігравати провідну роль у підтримці активності епідемічного процесу кору, що значно ускладнює контроль над його активністю та припинення циркуляції ендемічного варіанта вірусу кору, яким для України є вірус генотипу D6.

Висновки

1. Дослідження, проведені в чотирьох регіонах України, показали, що частка незахищених серед осіб вікової групи 2 роки становить 6,7 %, 5 років — 12,1 %, 7 років — 7,5 %, 16–30 років — 21,9 %. Остання група без додаткової корекції специфічного імунітету з урахуванням подорослішання може й у майбутньому відігравати провідну роль у підтримці активності епідемічного процесу кору.

2. Той факт, що серед дітей віком 5 років відбувається зростання рівня серонегативних майже в 2 рази, є додатковим підтвердженням необхідності проведення ревакцинації проти кору у віці 6 років.

3. Не визначено впливу на рівень специфічного популяційного імунітету дитячого населення обстежених вікових груп (2, 5 та 7 років) регіону проживання, сезону року, коли проводилися щеплення, та застосованих вакцинних препаратів.