Журнал «Здоровье ребенка» 2 (23) 2010
Вернуться к номеру
Цитокіновий статус дітей, хворих на ешерихіоз
Авторы: Ольховська О.М., Харківський національний медичний університет
Рубрики: Педиатрия/Неонатология
Версия для печати
Проведено дослідження вмісту інтерлейкінів периферичної крові в 49 дітей раннього віку, хворих на ешерихіоз. Виявлено пряму кореляційну залежність рівнів інтерлейкінів від ступеня тяжкості хвороби. Визначено прогностичне значення дослідження рівнів інтерлейкінів у дебюті хвороби. Гладкий перебіг ешерихіозу супроводжується рівномірним підвищенням рівнів усіх інтерлейкінів.
Діти, ешерихіоз, цитокіни.
Ешерихіоз займає провідне місце в структурі кишкових інфекцій та залишається хворобою, особливо притаманною дітям перших років життя [1–3]. Імовірність розвитку тяжких форм та різноманітних ускладнень, що можуть впливати на подальший розвиток дитини, спонукає науковців до вивчення особливостей перебігу, удосконалення діагностики та лікування ешерихіозу на підставі поглиблення знань щодо патогенезу хвороби. Як відомо, ліпополісахариди клітинних мембран ентеробактерій, у тому числі ешерихій, спонукають макрофаги до секреції цитокінів [4, 5]. Тому за останнє десятиріччя зросла зацікавленість у вивченні цитокінів та їх значення при інфекційній патології [6, 7]. Відзначається роль інтерлейкінів (ІЛ) в ініціації та підтримці загального запалення, імунної відповіді, активації Т- і В-лімфоцитів, фагоцитів, їх впливу на хемотаксис, адгезію, продукцію простагландинів, клітинний апоптоз та інше [8]. Дослідження вмісту цитокінів периферичної крові при ешерихіозі в дітей зможуть розширити уявлення про імунологічні зміни в дитячому організмі, мабуть, дадуть надалі змогу впливати на ці зміни, регулюючи перебіг патологічного процесу.
Мета роботи — вивчення імунологічних змін при ешерихіозі в дітей раннього віку на підставі визначення рівнів окремих про- та протизапальних інтерлейкінів хворих.
Матеріали та методи дослідження
Проведено обстеження 49 дітей віком від одного місяця до трьох років, хворих на ешерихіоз. Діагноз встановлювали за сукупністю клініко-анамнестичних, епідеміологічних та лабораторних даних.
Середньотяжку форму діагностовано у 31 (63,26 %) дитини, тяжку — у 18 (36,74 %). Рівні ІЛ крові визначали твердофазним імуноферментним методом у гострому періоді та в періоді ранньої реконвалесценції. Групу контроля становили 20 здорових дітей, порівняних за віком, статтю, преморбідним фоном. Математично-статистичну обробку отриманих результатів проводили на ПК із застосуванням програми Microsoft Exсеl 2000.
Обговорення результатів
Ураховуючи вікові розбіжності дітей, яких досліджували, в першу чергу проаналізовано рівні ІЛ дітей різних вікових груп у гострому періоді хвороби (табл. 1).
У гострому періоді хвороби суттєвої різниці щодо кількісного вмісту ІЛ дітей віком від одного місяця до трьох років виявлено не було. Цитокінова реактивність дітей раннього віку (до трьох років) однакова за кількісним умістом ІЛ у сироватці крові та напрямком зрушень і не визначається віком дитини. Тому подальший аналіз коливань рівнів ІЛ сироватки крові проводили без урахування віку дітей групи спостереження.
Результати порівняльного аналізу кількісного вмісту ІЛ сироватки крові хворих на ешерихіоз у різні періоди хвороби залежно від її тяжкості подано в табл. 2.
У всіх хворих на середньотяжкі та тяжкі форми ешерихіозу в гострому періоді відмічено суттєве підвищення вмісту про- і протизапальних ІЛ порівняно зі здоровими дітьми (p < 0,01). Проведення співставлення рівнів ІЛ залежно від ступеня тяжкості хвороби виявило, що у хворих на тяжку форму ешерихіозу підвищення рівнів ІЛ-1 відбулося майже в 1,63 раза, ІЛ-2 — в 1,68 раза, ІЛ-4 — в 1,12 раза, ІЛ-6 — в 1,48 раза, ІЛ-8 — в 1,63 раза у співставленні з показниками хворих на середньотяжку форму. У періоді ранньої реконвалесценції виявлено вірогідне зниження рівнів усіх ІЛ у сироватці крові (р < 0,01). У хворих на середньотяжку форму в періоді реконвалесценції вміст ІЛ-4 та ІЛ-8 хоча і залишався підвищеним, але вірогідно не відрізнявся від показників здорових дітей (р > 0,05). На фоні загальної тенденції до зниження вміст ІЛ-1 перевищував показники здорових дітей в 2,1 раза. Такі ж співвідношення були характерні для ІЛ-2 (підвищення рівня майже в 2,2 раза) і ІЛ-6 (підвищення рівня в 1,7 раза порівняно з нормою). При тяжких формах ешерихіозу спостерігалося зниження рівнів ІЛ у періоді реконвалесценції, але всі вони вірогідно відрізнялися від показників здорових дітей (р < 0,01). При тяжких формах ешерихіозу в періоді реконвалесценції вміст ІЛ-1 залишався підвищеним у 2,6 раза від норми, ІЛ-2 — у 2,9 раза, ІЛ-4 — 1,5 раза, ІЛ-6 — 2,2 раза, ІЛ-8 — в 1,7 раза.
За результатами проведеної статистичної обробки виявлено широкий діапазон коливань вмісту ІЛ у гострому періоді хвороби. Для з''ясування причини цих розбіжностей усіх дітей було умовно поділено на підгрупи. В першу підгрупу увійшло 36 дітей із суттєвим підвищенням (в 3 рази і більше) вмісту всіх інтерлейкінів; у другу — 5 хворих, у яких коливання (зниження або підвищення) показників було не більше ніж у 1,5 раза від вікової норми; у третю — 8 хворих, у яких спостерігали підвищення рівнів одних ІЛ при зниженні рівнів інших. Підвищення рівнів усіх ІЛ у хворих першої підгрупи в дебюті хвороби вірогідно відрізнялося від показників другої (р < 0,01), а також третьої групи за рівнями ІЛ-4. Вірогідну різницю початкових рівнів усіх інтерлейкінів (р < 0,01) крім ІЛ-4 (р > 0,05) відмічено між хворими другої та третьої підгруп (табл. 3).
За результатами проведеного співставлення клінічних симптомів хворих із різним початковим рівнем ІЛ виявлено, що при підвищенні всіх рівнів ІЛ у дебюті хвороби гладкий перебіг хвороби спостерігався у 94,44 %. Серед хворих із незначними коливаннями від норми рівнів ІЛ несприятливий перебіг зустрічався у 80 % випадків. Через різноспрямовані зміни рівнів ІЛ імовірність розвитку того чи іншого варіанту перебігу хвороби була рівнозначною. Найбільш інформативним щодо несприятливого перебігу хвороби було зниження вмісту ІЛ-4. Отже, низькі рівні ІЛ (або незначне їх підвищення) в дебюті хвороби або різноспрямовані їх зміни підвищують вірогідність несприятливого перебігу хвороби.
Таким чином, гострий період ешерихіозу супроводжувався підвищенням рівнів ІЛ, уміст яких при тяжких формах вірогідно відрізнявся від такого при середньотяжких формах (р < 0,01). Регресування клінічних симптомів ешерихіозу відбувалась із зниженням рівнів ІЛ, при середньотяжких формах їх уміст наближався до вікової норми. Рівень інтерлейкінів хворих на тяжкі форми в періоді реконвалесценції суттєво зменшувався, але залишався суттєво вищим за показники здорових дітей (р < 0,01). За рівнем ІЛ крові в дебюті хвороби можливе прогнозування перебігу ешерихіозу. Гладкий перебіг спостерігається при рівномірному підвищенні вмісту всіх ІЛ, що досліджувалися.
Висновки
1. Ешерихіоз у дітей раннього віку супроводжується цитокіновою реактивністю організму, ступінь вираженості якої корелює з тяжкістю інфекційного процесу.
2. На фоні регресування клінічних симптомів відбувається зниження кількісного вмісту ІЛ, що при середньотяжких формах наближається до показників вікової норми.
3. При тяжких формах у періоді ранньої реконвалесценції не спостерігається повного відновлення цитокінового статусу.
4. Гладкий перебіг супроводжується рівномірним підвищенням усіх рівнів ІЛ у гострому періоді хвороби.
5. Несприятливий перебіг ешерихіозу характеризується низькими рівнями ІЛ або різноспрямованими їх змінами в дебюті хвороби.
1. Андрейчин М.А., Ивахив О.Л. Бактериальные диареи. — К.: Здоров’я, 1998. — 411 с.
2. Гриценко В.А. Внекишечные эшерихиозы как междисциплинарная проблема // Эпидемиология и инфекционные болезни. — 2000. — № 4. — С. 49-52.
3. Прямухина Н.С. Эшерихиозы. Руководство по эпидемиологии инфекционных болезней: В 2 т. / Под ред. В.И. Покровского. — М.: Медицина, 1993. — Т. 2. — С. 61-78.
4. Субботина М.Д., Воробьев М.М., Иванова Р.А., Чернова Т.М. Клинико-патогенетическое значение провоспалительных цитокинов при кишечных инфекциях у детей // Мат-лы I Конгресса педиатров-инфекционистов России «Актуальные вопросы инфекционной патологии у детей», Москва, 4–6 декабря 2002 года. — С. 182-183.
5. Хаитов Р.М., Пинегин Б.В. Современные представления о защите организма от инфекций // Иммунология. — 2000. — № 1. — С. 61-65.
6. Мощич О.П., Крамарєв С.О., Когут О.В., Шпак І.В. Цитокіновий статус (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6) при гострих кишкових інфекціях у дітей раннього віку // Інфекційні хвороби. — 2002. — № 4. — С. 42-46.
7. Одинец Ю.В., Амирханова Н.Х. Некоторые цитокины крови при внебольничной пневмонии у детей раннего возраста // Врачебная практика. — 2004. — № 1. — С. 10-23.
8. Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология: Пер. с англ.— М.: Мир, 2000. — 592 с.