Журнал «Здоровье ребенка» 7 (58) 2014

Статья опубликована на с. 37-42

Актуальність

Протягом останніх десятиліть поширеність алергічних захворювань серед дітей неухильно зростає. За даними літературних джерел, на різні форми алергії хворіє від 10 до 60 % населення земної кулі [6]. Її прояви характеризуються значним поліморфізмом. Зокрема, реєструється велика кількість сезонних захворювань, які розвиваються внаслідок сенсибілізації організму до пилку рослин (поліноз). Згідно з даними експертів ВООЗ, на поліноз хворіють від 10 до 40 % населення різних країн, а його питома вага серед інших алергічних захворювань досягає 29 %. Не оминає дана патологія і дітей, зокрема, за даними С.М. Недельської та співавторів, поширеність полінозів серед дитячого населення України досягає 10 % [2]. Сьогодні доведено, що етіологічна структура пилкової сенсибілізації характеризується суттєвими регіональними відмінностями. Це пояснюється тим, що практично кожен регіон має відмінний рослинний покрив. Окрім цього, на антигенну структуру аероалергенів значною мірою впливають промислові викиди в повітря. Саме тому навіть у межах одного регіону при однаковій концентрації алергенів у повітрі симптоми полінозу частіше виникають у жителів міст, аніж сіл, де забруднення навколишнього середовища є меншим. Водночас протягом останніх років з’явилося багато досліджень, присвячених вивченню сенсибілізації населення до спор грибів. Всесвітнє потепління призвело до збільшення тривалості полінації рослин і вегетації грибів, росту середньорічної концентрації аероалергенів у повітрі. Протягом останніх років проведені дослідження, які доводять, що звернення до медичних установ із приводу сезонних загострень бронхіальної астми частіше зумовлені підвищенням концентрації спор грибів, аніж пилку рослин [9]. Наразі серед широкого спекта грибів особливу увагу приділяють таксонам Cladosporium та Alternaria, оскільки вони займають основну частину атмосферного біоаерозолю і найчастіше спричиняють загострення сезонної алергії. Концентрація аероалергенів спор грибів, як і пилку рослин, характеризується сезонними коливаннями й регіональними відмінностями. Погодні умови взимку та ранньою весною впливають на середню тривалість сезону цвітіння та вегетації, а відповідно, і на загальний цілорічний рівень аероалергенів [12].

Викладена вище ситуація диктувала потребу вивчення структури пилкової сенсибілізації в дітей різних регіонів України, що і визначило актуальність і мету нашого дослідження.

Мета: вивчити динаміку етіологічної структури сезонної алергії в дітей Львівської області протягом останніх 20 років (1990–2010 рр.) на підставі результатів специфічного шкірного алерготестування.

Матеріали і методи

Дослідження проводилися на базі Львівського міського дитячого алергологічного центру й двох поліклінічних відділень м. Львова. Проаналізовані результати алергологічного обстеження 3107 дітей віком від 5 до 18 років. Алергологічне обстеження включало збір анамнестичних даних і проведення специфічного алерготестування з пилковими алергенами російського (ППО ФДУП «Аллерген», Ставрополь) і вітчизняного (Вінницького МП «Імунолог») виробництва. Для проведення аналізу пилкові алергени були поділені на три групи, залежно від періоду пікового цвітіння. У першу групу ввійшли дерева, цвітіння яких припадає на весняний період. Друга група включала рослини, які цвітуть у літній період, а саме трави і представників злакових. Третю групу становили бур’яни, які пилкують в осінній період. Аналізу підлягали виключно результати з високими показниками сенсибілізації (гіперсенсибілізація в три і чотири плюси). Для проведення аналізу дітей було поділено на три вікові підгрупи: 5–8 років, 9–12 років та 13–18 років.

Математична й статистична обробка результатів досліджень проводилася з використанням ліцензійного програмного пакета Statistica for Windows 6.1.

Результати дослідження

Серед обстежених дітей було 1930 (62 %) хлопчиків і  1177 (38 %) дівчаток. Обстеження проводились з 1990 по 2010 рік включно.

У групі дерев проаналізовано результати шкірного алерготестування з такими алергенами: ліщини, дуба, берези, ясена, вільхи, клена, тополі, волоського горіха, верби, сосни, каштана, липи, бузини, ялини, черемхи, граба. У групу трав і злаків увійшли такі алергени: жито, кукурудза, грястиця збірна, конопля, вівсяниця, соняшник, лисохвіст, райграс, мітлиця, гуньба, тимофіївка, гречка, подорожник. Аналіз в 3-й групі проводився серед таких бур’янів: полину, кульбаби, пирію, циклахени, стоколосу, лободи, амброзії, тонконога, кропиви, щавлю.

Аналіз динаміки гіперсенсибілізації до окремих груп алергенів дозволив виявити її певні вікові особливості. Зокрема, серед дітей віком від 5 до 8 років встановлено, що чутливість до пилку дерев у період з 1990 до 1999 р. зросла з 6,67 до 42,7 %, а вже у 2000 р. спостерігалося досить різке зменшення цього показника до 16,67 %. З 2000 року частота виявлення гіперсенсибілізації плавно зростає і досягає в 2008 році 70,59 %, а потім знову різко падає до 6,62 %. Водночас висока чутливість дітей даного віку до трав і злаків спостерігалася протягом усього періоду спостереження (від 66,67 % дітей у 1990 році до 43,85 % у 2010).

Якщо аналізувати в часі сезонну алергію до бур’янів, то вона була досить високою з 1990 до 2010 р. і коливалась у межах від 66,67 до 45,99 %. Можна виділити 1995 р., коли в дітей спостерігались найвищі показники чутливості до бур’янів — 70 %, а також 2007 р. з найнижчими показниками гіпертливості у 22,22 %.

Спостерігається деяка закономірність у показниках гіперчутливості в дітей віком від 9 до 12 років. На початку дослідження до всіх трьох груп алергенів гіперчутливість була досить низькою, в межах від 7 до 20  %. Зокрема, чутливість до дерев на початку періоду спостереження була найнижчою серед усіх груп алергенів, з 1997 по 2001 рік відзначається зріст гіперчутливості до даної групи пилкових алергенів (до 63,64 та 45,15 % відповідно) з наступним спадом до 2010 року (23,08 %).

Отже, загалом на початку спостереження виявлено найбільше дітей, чутливих до пилку трав та злаків (25–22 %), найменше — до пилку дерев (2–7 %), чутливість до бур’янів встановлена на рівні від 18 до 8  %. У 2010 році група алергенів трав та злаків найчастіше провокувала гіперчутливі реакції (30,77 %); на друге місці вийшли алергени пилку дерев (23,08 %); найменші показники гіперчутливості встановлені до бур’янів (15,38 %).

У структурі динаміки гіперчутливості в підлітковій віковій групі (13–18 років) ситуація була дещо іншою. Кількість дітей  із  гіперсенсибілізацією до пилку дерев з 1990 по 1995 рік була низькою —18–2 %; з 1996 року цей показник виріс і знаходився в межах 30–42 %. Після цього спостерігався незначний спад до 18  %. У 2010 році знову відзначався ріст показників гіперсенсибілізації (до 37,50 %). Гіперсенсибілізація до пилку трав і злаків у 1991 році зареєстрована в 35 % обстежених, уже в 1993 їх кількість знизилась до 4 %. Із 1994 року прослідковувалося різке зростання кількості дітей із гіперчутливістю до даної групи алергенів (аж до 71 %), яка залишалася в межах 71–42 % до 2001 р. Під кінець даного дослідження рівень гіперсенсибілізації знову дещо знизився і станом на 2010 рік дорівнював 25 %.

Кількість дітей із гіперсенсибілізацією до пилку бур’янів із 1990 по 1993 рік була низькою — від 7 до 1 %. Із 1994 року динаміка чутливості до бур’янів повторює динаміку чутливості до трав і злаків і різко збільшується до 62 % з наступним коливанням у межах 62–40 %. Стан рівня гіперчутливості до бур’янів у 2010 році виявився ідентичним показникам чутливості до трав і злаків і становив 25 %.

Загальна динаміка гіперсенсибілізації до дерев у дітей всіх вікових груп за досліджуваний період мала хвилеподібний перебіг (рис. 1). Із 1990 по 1993 рік показник гіперсенсибілізації був досить низьким — від 10 до 1 %; з 1994 року спостерігається ріст, який тривав до 2007 р. і був у межах від 13 до 47 %; у 2008 році — різкий підйом до 70 %, і черговий спад до 6–10 % у 2009–2010 рр.

Динаміка реєстрації гіперчутливості до трав і злаків у дітей всіх вікових груп була інакшою (рис. 2). У 1990 році рівень гіперчутливості був високим — 66 %; у наступні роки він падав: 1991 р. — 34 %, 1992 р. — 18 % і в 1993 р. був найнижчим за всі роки спостереження (4 %). Із 1994 року відбувається різкий підйом чутливості — до 71 %, у 1995 р. — до 79 %. Загалом із 1993 року по 2010 рік показник чутливості до трав і злаків залишається високим із незначним коливанням у межах 79–30 %, і лише у 2007 зареєстрований спад до 16 %. Станом на 2010 рік гіперчутливість до даного виду алергенів дорівнювала 42  %.

Гіперчутливість до бур’янів мала подібний динамічний характер (рис. 3). У 1990 р. вона становила 66 %, із наступним зниженням до 1 % у 1993 р. (той же рік, що і за травами й злаками). Із 1994 р. спостерігається пік гіперчутливості (62 %), який тривав до 2009 року. Її рівень перебував у межах 62–34 %, з незначним зменшенням тільки в 2007 р. (22 %). На 2010 рік кількість дітей, гіперчутливих до бур’янів, становила 43 %.

Отже, за 20-річний період спостереження виявлена загальна тенденція зростання гіперчутливості до дерев та бур’янів. Водночас гіперсенсибілізація до трав та злаків зберігалася високою протягом усього періоду спостереження (рис. 4, 5).

Проведені дослідження дозволили встановити, що протягом періоду спостереження спектр пилкової сенсибілізації до окремих рослин помітно змінився. Зокрема, збільшився рівень гіперсенсибілізації до таких рослин, як кукурудза, береза, клен, кульбаба, соняшник, полин, конопля, лобода, амброзія, вільха, ліщина, лисохвіст, акація, гуньба, волоський горіх, дуб, циклахена, тимофіївка. Серед дітей відзначена помітна тенденція до зниження рівня чутливості до пирію, грястиці, жита, тонконога, райграсу, вівсяниці, ясена. Відносно незмінним залишається поріг чутливості до стоколосу, гречки та подорожника. Однак така динаміка гіперчутливості не була лінійною, оскільки в загальній тенденції зміни чутливості спостерігались окремі максимальні й мінімальні піки гіперсенсибілізації. Слід відзначити, що панель пилкових алергенів протягом 20-річного спостереження дещо змінювалася, тому ми використовували дані специфічного тестування з алергенами, які були присутні в дослідженні протягом усього періоду спостереження.

Проведені дослідження показали, що в 1990 році в спектрі пилкової сенсибілізації провідне місце посідали пирій, райграс (33,3 %), вівсяниця (26,67 %), тонконіг (23,33), тимофіївка (20,00 %), стоколос, грястиця, жито, лисохвіст (16,67 %), кукурудза, полин, циклахена (10 %) (рис. 6).

У 2010 році найчастіше реєстрували високу чутливість до пилку акації (64,29 %), райграсу (33,33 %), тонконога (31,54), лисохвосту (27,03 %), циклахени (26,39 %), ліщини (25,53 %), стоколосу (25,00 %), тимофіївки, грястиці (по 24 %) (рис. 7).

При розгляді змін структури пилкової сенсибілізації до окремих рослин у вікових групах були помічені певні відмінності. Зокрема, протягом досліджуваного періоду серед дітей віком від 5 до 8 років помітно збільшилась частота реєстрації гіперчутливості до кукурудзи, берези, кульбаби, соняшника, полину, коноплі, лободи, вільхи, ліщини, лисо–хвосту, циклахени, гуньби й волоського горіха. Водночас зменшилася чутливість до пирію, вівсяниці.

Серед дітей віком 9–12 років виявлене зростання гіперсенсибілізації до пилку кукурудзи, берези, тимофіївки, лободи, вільхи, циклахени, волоського горіха, акації та лисохвосту. Зменшилася чутливість до пирію, грястиці.

Серед дітей віком від 13 до 18 років зросла частота реєстрації гіперчутливості до кукурудзи, берези, кульбаби, соняшника, тимофіївки, лободи, вільхи, ліщини, лисохвосту, циклахени, акації, волоського горіху.

Отже, у всіх вікових групах зареєстроване зростання гіперсенсибілізації до пилку таких рослин: кукурудзи, берези, лободи, вільхи, циклахени, лисохвосту, волоського горіху.

У процесі дослідження отримані цікаві результати щодо сенсибілізації до пилку амброзії. Традиційно пилок амброзії не вважається алергеном, який спричиняє поліноз серед дітей Західного регіону України. Однак, згідно з результатами наших досліджень, частота виявлення серед дітей гіперсенсибілізації до амброзії за останній рік значно підвищилась. У період з 1990 по 1995 р. рівень гіперчутливості до даного алергену був досить низьким — від 6,6 до 4,17  %, а в 1992–1993 рр. гіперсенсибілізація взагалі не була реєстрована. Однак уже з 1996 по 2009 рік кількість дітей  із гіперсенсибілізацією істотно збільшилась і досягла відповідно 11,46 та 13,51 %. Протягом тривалого періоду спостереження відзначено періоди незначного спаду чутливості, які чергувалися з періодами досить значного зростання частоти реєстрації гіперчутливості до даного алергену. Такі пікові показники припали на 1999 р. (15,38 %), 2003 р. (21,59 %) та 2008 р. (26,47 %). Отже, динаміка показника гіперчутливості до пилку амброзії в дітей має чітку загальну спрямованість на збільшення (рис. 8).

Протягом останніх років, згідно з результатами багатьох досліджень, встановлено, що найбільш високий сенсибілізаційний потенціал має пилок полину. Така ситуація може значною мірою впливати на тяжкість перебігу й частоту загострень полінозу. Згідно з результататами наших досліджень, тенденція до зростання гіперчутливості до даного алергену почала прослідковуватися з 1994 року і досягла у 2008 році 23,5 % (рис. 9).

Протягом останніх років з’явилося багато досліджень, присвячених вивченню сенсибілізації населення до спор грибів. Встановлено, що звернення до лікаря з приводу осінніх сезонних загострень бронхіальної астми часто зумовлені підвищенням концентрації спор грибів [9 ]. Грибкову сенсибілізацію ми змогли дослідити лише в 2009 та 2010 рр. До алергенів відносилися гриби Aspergillus, Cladosporium, Alternaria, Botrytis, Monilia, Рenicilium. Поміж різних видів грибів у контексті сезонної алергії найбільша увага приділяється таксонам Cladosporium, Alternaria, оскільки вони займають найбільшу частку атмосферного біоаерозолю і, відповідно, найчастіше викликають загострення сезонної алергічної патології [14]. Рівень гіперчутливості до даних видів грибів протягом 2009–2010 рр. зберігається на високому рівні (30–20 %). Також за даний період істотно виросла чутливість до гриба Aspergillus, який входить до переліку основних аероалергенів у середньоєвропейській смузі (від 16,46 до 21,77 %) (рис. 10).

Отже, проведені нами дослідження дозволяють сформулювати такі висновки:

1. Етіологічним фактором сезонної алергії в нашому регіоні є пилок рослин і спори грибів.

2. Встановлено суттєві зміни якісного й кількісного плану в структурі пилкової сенсибілізації в дітей протягом 20-річного періоду спостереження. Зокрема, суттєво зросла частота реєстрації сенсибілізації до пилку таких дерев, як береза, клен, вільха, ліщина, акація, волоський горіх, дуб; трав та злаків: кукурудзи, соняшника, коноплі, лисохвосту, гуньби; бур’янів: кульбаби, полину, лободи, амброзії, циклахени. Водночас спостерігається помітна тенденція до зниження рівня чутливості до пилку окремих дерев (ясен), трав та злаків (грястиця, жито, райграс, вівсяниця), бур’янів (пирій, тонконіг). Збільшилися показники гіперчутливості до групи дерев та бур’янів, а знизились, хоча досить незначно, до групи трав та злаків.

3. Протягом 2009 та 2010 років у спектрі грибної сенсибілізації були зареєстровані високі значення гіперчутливості до Cladosporium, Alternaria.