Журнал «Здоровье ребенка» 3 (63) 2015

Статья опубликована на с. 26-28

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) на сьогодні залишається загрозливою патологією зі сталим збільшенням числа хворих. Відповідно до статистичних даних Міністерства охорони здоров’я Україні, станом на кінець 2013 року нараховується 1 380 047 хворих, а поширеність ЦД становить 3041,6 на 100 тис. населення. Із цієї кількості 1 280 561 особа хворіє на ЦД 2-го типу, тобто 3,3 % мешканців України страждають від ЦД 2-го типу [1]. За результатами епідеміологічних досліджень, реальна кількість хворих на ЦД 2-го типу в Україні, як і у більшості інших країн, перевищує показники офіційної статистики [2]. Кількість хворих на ЦД подвоюється через 15–20 років, до 2035 р. прогнозується зростання числа таких хворих на 23 % в Європейському регіоні та на 110 % — в африканських країнах регіону нижче від Сахари [3].

Розвиток та прогресування ЦД обумовлюються поєднанням внутрішніх, зазвичай спадкових, чинників та впливу чинників довкілля. До останніх належать немодифіковані геоендемічні чинники. Свідченням впливу останніх є різна поширеність ЦД серед жителів гірських регіонів та низин [4, 5]. Зростання числа хворих на ЦД у низинних регіонах порівняно з високогірними прослідковується і в нашій країні [6]. На можливість виникнення ЦД 2-го типу суттєво впливає значна кількість чинників способу життя людини: харчування, рухова активність, реакції на виклики соціуму. Біохімічним відображенням викликів та загроз для організму людини може бути вміст холестерину (ХС) у плазмі крові. ХС є неодмінною складовою всіх біологічних мембран, його вмістом визначається плинність, жорсткість мембран, функціонування мембранних циторецепторів. ХС забезпечує стійкість біологічних мембран до негативного впливу продуктів пероксидного окислення, діючи як структурний антиоксидант. Із ХС утворюється весь пул стероїдних гормонів та жовчних кислот. Існують незаперечні дані щодо більшої поширеності атеросклеротичних уражень, артеріальної гіпертензії (АГ), ожиріння серед дорослих, у яких рівень ХС у дитинстві був вищим за норму [7]. Через це важливим завданням є дослідження вмісту ХС у дітей із родин хворих на ЦД обох типів та з родин із макросудинними ураженнями (ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярні ураження, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок тощо).

Мета роботи — здійснити скринінгове дослідження вмісту загального ХС у плазмі крові дітей із родин хворих на цукровий діабет обох типів.

Матеріали та методи дослідження

Проведено обстеження дітей віком 4–10 років із родин хворих на ЦД. При цьому 5 % дітей страждали від ожиріння. Наявність ожиріння діагностували, використовуючи центильні графіки росту та маси тіла для хлопчиків та дівчаток віком від 2 до 18 років. ХС досліджували у плазмі венозної крові, взятої натще після 8-годинного голодування, на автоматизованих аналізаторах Cobas 6000 (с 501 модуль) ферментативно-колориметричним методом, за допомогою тест-системи Roche Diagnostics (Швейцарія). Дослідженням охоплені діти різних регіонів України: м. Києва та області, м. Дніпропетровська та області, м. Сімферополя. За вмістом ХС обстежена група дітей була розподілена на такі категорії: допустимий уміст — до 4,4 ммоль/л, приграничний — 4,41–5,2 ммоль/л та підвищений — понад 5,2 ммоль/л [8].

Обробку результатів дослідження здійснювали методами параметричної статистики. Вірогідність у різниці показників оцінювали за Стьюдентом, вважаючи різницю вірогідною за р < 0,05.

Склад обстежених хворих та середній уміст ХС у них наведено у табл. 1.

Результати та обговорення

Результати визначення вмісту ХС у плазмі крові дітей наведені у табл. 2.

За наведеними у табл. 2 результатами дослідження, у 40 % хлопчиків показники ХС були у межах допустимих величин, у 42 % обстежених показники ХС відповідали приграничним значенням і у 18 % вміст ХС у плазмі крові був понад норму. Відповідні показники для дівчаток дорівнювали 68, 21 та 11 %. Якщо аналізувати вміст ХС відносно статі, то кращими будуть показники у дівчаток, відсоток допустимих показників умісту ХС у них є більшим, а приграничних та понад норму — менший порівняно з хлопчиками.

Відповідно до настанов Національної освітньої програми США з діабету, потрібно докладати максимум зусиль на етапах загрози виникнення ЦД [9]. Виявлені нами прояви гіперхолестеринемії у дітей із родин хворих на ЦД обох типів потребують активних дій для усунення цього порушення. Насамперед це контроль за харчуванням дітей та їх руховою активністю, недопущення надмірної маси тіла та ожиріння, щорічний контроль вмісту ХС у плазмі крові.

На особливу увагу заслуговують діти з надмірною масою тіла та діти з сімей, де ЦД прослідковується у декількох поколіннях. Серед дітей із показником ХС плазми крові понад 5,2 ммоль/л у 10 % була надмірна маса тіла, 90 % — діти з родин, де ЦД був не лише у родичів першого ступеня споріднення (батьки), але й у попередніх поколінь (діди та прадіди).

Висновки

1. Дослідження ХС у плазмі крові дітей віком 4–10 років із сімей, спадково обтяжених щодо цукрового діабету, виявило, що у 40 % хлопчиків показники ХС були у межах допустимих величин, у 42 % обстежених — відповідали приграничним значенням, у 18 % вміст ХС у плазмі крові був понад норму. Аналогічні показники для дівчаток дорівнювали 68; 21 та 11 %.

2. Зважаючи на те, що вміст ХС понад норму у плазмі крові дітей із сімей хворих на цукровий діабет обох типів сягає 18 %, необхідно відслідковувати його з раннього дитячого віку.

3. Дітям незалежно від їх маси тіла з підвищеними показниками ХС у плазмі крові необхідно створювати умови для його унормування — адекватне віку харчування, фізична активність та недопущення розвитку ожиріння у них.