Резюме
З метою встановлення особливостей розподілу антигенів HLA-системи, їх внутрішньолокусних і міжлокусних комбінацій при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в дітей всім обстежуваним пацієнтам (n = 120) та особам контрольної групи (n = 100) було проведено HLA-типування генів DRB1, DQA1 і DQB1 методом сиквенс-специфічного зонда, ампліфікації з послідовність-специфічними праймерами (SSP). Виразкова хвороба асоційована зі специфічностями DRB1*11, DRB1*13, алельним варіантом DQB1*0401/02, генотипом DQB1*0301,0302 і гаплотипами DRB1*07/DQA1*0301, DRB1*13/DQA1*0501, DRB1*11/DQB1*0501, DQA1*0102/DQB1*0401/02. Специфічність DRB1*15, алельний варіант DQB1*0201, генотип DQB1*0301,0301 і гаплотипи DRB1*15/DQA1*0101, DRB1*15/DQA1*0102, DRB1*01/DQB1*0201, DRB1*15/DQB1*0301, DQA1*0101/DQB1*0201, DQA1*0201/DQB1*0201 визначають резистентність до виникнення виразкової хвороби.
С целью установления особенностей распределения антигенов HLA-системы, их внутрилокусных и межлокусных комбинаций при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у детей всем обследуемым пациентам (n = 120) и лицам контрольной группы (n = 100) было проведено HLA-типирование генов DRB1, DQA1 и DQB1 методом сиквенс-специфического зонда, амплификации с последовательность-специфическими праймерами (SSP). Язвенная болезнь ассоциирована со специфичностями DRB1*11, DRB1*13, аллельным вариантом DQB1*0401/02, генотипом DQB1*0301,0302 и гаплотипами DRB1*07/DQA1*0301, DRB1*13/DQA1*0501, DRB1*11/DQB1*0501, DQA1*0102/DQB1*0401/02. Специфичность DRB1*15, аллельный вариант DQB1*0201, генотип DQB1*0301,0301 и гаплотипы DRB1*15/DQA1*0101, DRB1*15/DQA1*0102, DRB1*01/DQB1*0201, DRB1*15/DQB1*0301, DQA1*0101/DQB1*0201, DQA1*0201/ DQB1*0201 определяют резистентность к возникновению язвенной болезни.
In order to establish the features of HLA-system antigens distribution, their interlocus and intralocus combinations in peptic ulcer in children, all investigated patients (n = 120) and individuals from the control group (n = 100) underwent HLA-typing test of DRB1, DQA1 and DQB1 genes using the method of sequence-specific probe, amplification with sequence-specific primers. Peptic ulcer is associated with the specificities of DRB1*11, DRB1*13, allelic variant DQB1*0401/02, genotype DQB1*0301,0302 and haplotypes DRB1*07/DQA1*0301, DRB1*13/DQA1*0501, DRB1*11/DQB1*0501, DQA1*0102/DQB1*0401/02. Specificity DRB1*15, allele variant DQB1*0201, genotype DQB1*0301,0301 and haplotypes DRB1*15/DQA1*0101, DRB1*15/DQA1*0102, DRB1*01/DQB1*0201, DRB1*15/DQB1*0301, DQA1*0101/DQB1*0201, DQA1*0201/DQB1*0201 determine the resistance to peptic ulcer.
Статья опубликована на с. 13-16
Вступ
Натепер виразкова хвороба розглядається як мультифакторне захворювання з полігенним типом успадкування [4]. Мультифакторні захворювання складно піддаються генетичному аналізу, оскільки зумовлені мутаціями декількох генів, кожна з яких не призводить до хвороби, а їх прояви суттєво залежать від модифікаційного впливу факторів оточуючого середовища та якості життя дитини [3]. Єдина частина геному, асоційована з гастродуоденальною патологією, — це комплекс гістосумісності людини (Human Leucocyte Antigens — HLA), внесок якого оцінюють від 30 до 70 % від загального генетичного ефекту. Численні дослідження спрямовані на вивчення HLA-системи, комплекс генів якої знаходиться на короткому плечі 6-ї хромосоми та вміщує більше ніж 220 генів І, ІІ, ІІІ класів [6].
Пошук генів схильності до виразкової хвороби призвів до розуміння наявності міжпопуляційних та міжетнічних особливостей алельного поліморфізму, що відображає своєрідні умови проживання та спосіб життя популяції в різних регіонах світу [2]. Це диктує необхідність генотипування як своєрідного етнічного контролю. Завдяки своєму унікальному алельному поліморфізму та компактності локалізації, безпосередній участі молекул HLA І та ІІ класів у взаємодії з антигенними сайтами в складі макромолекулярного комплексу, тісному зв’язку із хворобами гени комплексу HLA набули великого значення як зручний інструмент для вивчення схильності та резистентності людини до цілого ряду захворювань.
Мета дослідження: дослідити особливості розподілу антигенів HLA-системи при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в дітей.
Матеріал та методи дослідження
Проведено комплексне клінічно-параклінічне обстеження 120 дітей, хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК), віком 10–18 років (середній вік — 14,3 ± 2,6 року), які проживали в м. Чернівці та Чернівецькій області та становили основну групу спостереження. Групу порівняння становили 100 практично здорових дітей відповідного віку (середній вік — 13,9 ± 3,1 року).
За допомогою фіброгастродуоденоскопа Pentax FG-24P здійснювали ендоскопічне дослідження для верифікації діагнозу відповідно до Сіднейської системи (1990) з урахуванням особливостей проведення цього дослідження в дітей (Долецький С.Я., 1984). Запально-дистрофічні зміни в слизовій оболонці (СО) шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) оцінювалися за допомогою критеріїв П.Я. Григор’єва та співавт. (1985). Визначення гелікобактера проводили в біоптатах, що бралися безпосередньо під час ендоскопічного дослідження з тіла, антрального відділу шлунка та луковиці ДПК (Сіднейсько-Хьюстонська система, 1996). З цією ж метою використовували метод імуноферментного аналізу, що проводили за загальноприйнятою методикою з використанням набору реактивів фірми Vector Best, Росія.
HLA-типування DRB1, DQA1, DQB1 проведено методом сиквенс-специфічного зонда, ампліфікації з послідовність-специфічними праймерами (SSP), що мають алельну специфічність. Були використані комерційні набори фірми «ДНК-технологія» (м. Москва). Для типування використовувався термоциклер «Терцік-МС2» цієї ж фірми.
При статистичній обробці асоціацій HLA-антигенів із захворюванням використаний обов’язковий за сучасними вимогами імуногенетики критерій р cor (corrected), який і визначає статистичну значущість знайдених асоціацій. Підраховували відносний ризик (ВР) і діагностичний коефіцієнт (ДК). Вірогідність відмінностей визначалася за допомогою точного методу Фішера. Критерієм статистичної вірогідності служив рівень р < 0,05.
Результати дослідження та їх обговорення
Мешканцями сільської місцевості були 47,5 % дітей основної групи та 52 % дітей групи порівняння. Загальна кількість обстежених, що проживалі в м. Чернівці, становила 50 % дітей, хворих на ВХ ДПК, та 48 % дітей групи порівняння. Серед обстежених дітей основної групи хлопчики становили 54,1 %, дівчатка — 45,9 %.
Больовий синдром спостерігався у всіх дітей, в основному мав ниючий характер та локалізувався переважно в епігастрії та пілородуоденальній зоні незалежно від тривалості захворювання. Біль, що з’являвся натще та через 1–1,5 год після їди, незалежно від тривалості захворювання, був домінуючим за часом появи.
Провідним симптомом диспептичного синдрому серед хворих дітей була нудота. У дітей із тривалістю ВХ ДПК до року вірогідною виявилася схильність до закрепів, із тривалістю захворювання понад 3 роки — до проносу та зниження апетиту (р < 0,05).
При проведенні ендоскопічного дослідження встановлено, що найчастіше виразковий дефект локалізувався на передній, задній та передньозадній стінках луковиці ДПК (41, 21 та 27 % відповідно). Найбільш поширеною величиною виразкового дефекту був розмір 3–5 мм. У 84 % дітей діагностовано гелікобактерасоційовану ВХ ДПК, що збігається з даними джерел літератури [1, 2].
У дітей із гелікобактерною інфекцією спостерігалися такі ендоскопічні ознаки: гіперемія СО шлунка та ДПК, пастозність, легкоранимість, потовщення складок СО, капілярит за типом «манної крупи», вибухання СО у вигляді великої та дрібної «бруківки».
У 47 (39,2 %) дітей, хворих на ВХ ДПК, виявлено незадовільну евакуаторну функцію шлунка. Кислотоутворювальна функція шлунка в цих дітей була такою: у 53,3 % дітей визначена гіперацидність, у 46,7 % — нормоацидність.
Розподіл алелей DQA1 серед обстежених дітей представлено на рис. 1 і в табл. 1.
Проведене дослідження показало, що при ВХ ДПК виявляється ряд вірогідних відхилень у частоті HLA-антигенів і їх внутрішньолокусних і міжлокусних комбінацій у бік значного переважання порівняно з групою контролю (табл. 2).
Вірогідно частіше у хворих дітей спостерігаються специфічності: DRB1*11 (ВР = 2,16; ДK = 2,08), DRB1*13 (ВР = 4,38), алельний варіант DQB1*0401/02 (ВР = 6,13). Водночас генотип DQB1*0301,0302 і гаплотипи DRB1*07/DQA1*0301, DRB1*13/DQA1*0501, DRB1*11/DQB1*0501, DQA1*0102/DQB1*0401/02 відсутні серед умовно здорових осіб, що свідчить про високий ступінь асоціації ВХ ДПК із даними комбінаціями.
Вірогідно рідше серед хворих на ВХ ДПК спостерігаються специфічності DRB1*15, алельний варіант DQB1*0201, генотип DQB1*0301,0301 і гаплотипи DRB1*15/DQA1*0101, DRB1*15/DQA1*0102, DRB1*01/DQB1*0201, DRB1*15/DQB1*0301, DQA1*0101/DQB1*0201, DQA1*0201/DQB1*0201, що дає можливість оцінити ці поєднання як протективні щодо ВХ ДПК (табл. 3).
Генотип DQB1*301,0301 і гаплотип DRB1*5/DQB1*0301 були відсутні в групі хворих, що говорить про те, що ризик розвитку захворювання значно знижений за наявності зазначених генетичних маркерів.
При порівняльному аналізі зустрічальності генів у групах хворих хлопчиків і дівчаток виявлено, що серед хлопчиків вірогідно частіше спостерігаються алель DRB1*15 і гаплотипи DRB1*15/DQA1*0102 та DRB1*15/DQ B1*0602/08. У групі дівчаток вірогідно частіше — алельний варіант DQВ1*0301 і гаплотипи DRB1*01/DQA1*0102, DRB1*11/DQB1*0301, DQA1*0102/DQB1*0301 (табл. 4).
За результатами проведеного дослідження можна також припустити, що роль цих алелей як факторів схильності чи резистентності переважає над етнічними особливостями розподілу алелей HLA-DRB1, -DQA1 і -DQB1, оскільки подібні асоціації виявлено у пацієнтів, які мешкають в інших географічно-етнічних регіонах світу [3, 5, 6].
Висновок
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки асоційована зі специфічними антигенами HLA-системи. У дітей із спадковою схильністю до виразкової хвороби необхідно проводити HLA-типування генів DRB1, DQA1 і DQB1 для прогнозування розвитку та перебігу хвороби.
Список литературы
1. Клінічні особливості перебігу виразкової хвороби в дітей / Т.В. Сорокман, С.В. Сокольник, Н.О. Попелюк, М.Г. Гінгуляк // Буковинський медичний вісник. — 2013. — Т. 17, № 3(67), ч. 2. — С. 75-78.
2. Соболєв І.В. Результати HLA-типування генів схильності та резистентності до розвитку пептичних виразок / І.В. Соболєв // Сучасні методи діагностики. — 2013. — № 1. — С. 55-57.
3. Суслов И.Н. Иммуногенетические параметры и состояние иммунологической реактивности у детей с язвенной болезнью / И.Н. Суслов / Гастроэнтерология Санкт-Петербурга: Материалы XІІІ съезда НОГР с международным участием и 17-й Северо-Западной научной конференции «Санкт-Петербург — Фармакотерапия-2013» и 7-го Санкт-Петербургского гепатологического конгресса (11–12 марта 2013, г. Санкт-Петербург). — СПб., 2013. — № 1.
4. Сучасні погляди на етіопатогенез виразкової хвороби в дітей / Т.В. Сорокман, Д.Р. Андрійчук, С.В. Сокольник та ін. // Здоровье ребенка. — 2009. — № 2(17). — С. 85-88.
5. Cano P. Common and well-documented HLA alleles: report of the Ad-Hoc committee of the American Society for Histocompatiblity and Immunogenetics / P. Cano, W. Klitz, S.J. Mack, M. Maiers et al. // Human Immunology. — 2007. — № 68(5). — P. 392-417.
6. Marsh S.G. Nomenclature for factors of the HLA System, 2004 / S.G. Marsh, E.D. Albert, W.F. Bodmer, R.E. Bontrop et al. // Tissue Antigens. — 2005. — № 65(4). — P. 301-369.
/14-1.jpg)
/14-2.jpg)
/15.jpg)
/16.jpg)