Стандартизація надання стоматологічної допомоги як складова успішної клінічної практики
Стандартизація надання стоматологічної допомоги як складова успішної клінічної практики
Oral and General Health Том 2, №3, 2021
Вернуться к номеру
Маркери запалення ротової рідини у хворих із хронічним герпетичним стоматитом на тлі рекурентного тонзиліту
Авторы: Горзов Л.Ф., Романов Г.О.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна
Рубрики: Стоматология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Останні роки відзначені сплеском інфекційних хвороб на планеті. Особливо це стосується запальних процесів ротоглотки, що супроводжуються наявністю вірусу простого герпесу (ВПГ). За даними ВООЗ, 95 % населення планети вражено ВПГ, що робить хронічну герпетичну інфекцію актуальною проблемою (Крючко Т.О.,
Кінаш Ю.М., 2006). Хворі на рекурентний тонзиліт (РТ) формують велику групу ризику щодо соматичних порушень і вимагають підвищеної уваги з боку як оториноларингологів (Щубелка Р.В., 2020), так і стоматологів. За даними Р.В. Щубелки (2020), перебіг хронічних захворювань ротоглотки в пацієнтів із локальною реплікацією герпесвірусів має частоту загострень до 6 і більше разів на рік. Водночас у хворих на хронічний тонзиліт перебіг хронічного герпетичного стоматиту (ХГС) має більш часті і тривалі загострення зі скороченням часу ремісії (Хламова О.Г., 2014). Тому визначення динаміки маркерів запалення ротової рідини (РР) у хворих із ХГС на тлі рекурентного тонзиліту є необхідним етапом обстеження цієї категорії пацієнтів.
Мета дослідження: вивчити біохімічні маркери запалення ротової рідини у хворих із ХГС на тлі РТ для розробки специфічного медикаментозного лікування.
Матеріали та методи. Обстежено 90 пацієнтів віком від 18 до 44 років, сформовано 3 групи: контрольна група (КГ) — практично здорові особи (n = 25), 2-га, основна група (ОГ) — особи із ХГС на тлі РТ (n = 30) та група порівняння (ГП) (n = 35). Для визначення біохімічних маркерів запалення РР її збирали зранку (з 9-ї до 11-ї години) натщесерце в градуйовані пластикові пробірки методом спльовування протягом 6 хвилин. Кількість РР визначали в мілілітрах.
Результати та обговорення. Виявлені зміни активності ферментів РР та активації системи перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). В ОГ та ГП відзначалась знижена захисна функція слизової оболонки порожнини рота (ПР) щодо патогенних бактерій, що виражалось у зниженні активності лізоциму до 50,9 % на тлі активації системи ПОЛ: кількість малонового діальдегіду зросла в 2,8 раза в ОГ і в 2,6 раза в ГП. Дестабілізація системи ПОЛ порожнини рота в ОГ і ГП характеризувалась зниженням антиоксидантно-прооксидантного індексу, що пов’язано з доволі тривалим перебігом ХГС. Констатували зростання активності уреази в РР: в ОГ — в 5,3 раза, в ГП — в 5,6 раза, що, очевидно, пов’язане з мікробною контамінацією ПР із ротоглотки. Кількість глікопротеїнів в ОГ зростала на 36,0 %, у групі 2 — на 37,4 % порівняно з КГ. В ОГ та ГП збільшився вміст сіалових кислот — 46,2 і 47,3 % відповідно, що свідчило про активацію системи клітинного мукоїдоза та секреторної активності слинних залоз. Водночас рівень запального процесу у ПР характеризувало зростання активності еластази в обох групах — в 9,7 і 9,5 раза відповідно та підвищення вмісту запальних цитокінів інтерлейкіну (ІЛ) 1 в обох групах — в 3,4 раза, ІЛ-6 в ОГ— на 44,9 %, у ГП — на 45,6 % порівняно з КГ.
Висновки. Таким чином, зміни біохімічних маркерів запалення РР у хворих із ХГС на тлі РТ свідчать про наявність коморбідності, яка характеризується дестабілізацією системи ПОЛ, зниженням місцевої імунної відповіді, що вимагає розроблення специфічної медикаментозної корекції в цієї категорії хворих.