Oral and General Health Том 5, №3, 2024
Вернуться к номеру
Місце Траумель С у комплексному лікуванні гострих одонтогенних періоститів щелеп
Авторы: Тетяна Чистик
Рубрики: Стоматология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Гострі одонтогенні періостити щелеп є актуальною проблемою у хірургічній стоматології. Для їх лікування призначаються антибактеріальні та нестероїдні протизапальні препарати. Однак результати низки досліджень свідчать про зниження чутливості патогенних мікроорганізмів до антибіотиків і зменшення їх ефективності. Крім того, антибактеріальні і протимікробні засоби можуть викликати зниження імунологічної реактивності організму хворого, виникнення дисбіозу, алергічні реакції та хронізацію патологічного процесу, що ускладнює лікування. У дослідженні В.М. Гелей, 2020, була показана ефективність комплексної терапії з використанням Траумель С при гострих одонтогенних періоститах щелеп в амбулаторних умовах. Результати дослідження продемонстрували, що призначення комплексного лікування з включенням Траумель С забезпечує нормалізацію загального і місцевого статусу, пришвидшений перехід запалення у репаративну фазу, зменшення терміну непрацездатності хворого до 2–3 днів, скорочення періоду активного перебігу захворювання до 3 днів.
Acute odontogenic periostitis is an actual problem in surgical dentistry. Antibacterial and nonsteroidal anti-inflammatory drugs are prescribed for its treatment. However, the results of a number of studies indicate a decrease in the sensitivity of pathogenic microorganisms to antibiotics and their reduced effectiveness. In addition, antibacterial and antimicrobial agents can cause a decrease in the immunological reactivity of the patient’s body, the occurrence of dysbiosis, allergic reactions and chronicity of the pathological process, which complicates treatment. In the study by V.M. Heley, 2020, the effectiveness of comprehensive therapy using Traumeel S for acute odontogenic periostitis in outpatient conditions was demonstrated. The results of the study showed that comprehensive treatment with the inclusion of Traumeel S ensures the normalization of the general and local status, the accelerated transition of inflammation to the reparative phase, the reduction of the patient’s incapacity for work to 2–3 days, and a decrease in the period of the active course of the disease to 3 days.
Ключевые слова
гострі одонтогенні періостити щелеп; комплексне лікування; Траумель С
acute odontogenic periostitis; comprehensive treatment; Traumeel S
Періостит щелеп — інфекційно-запальний процес з локалізацією вогнища в окісті альвеолярного відростка або тіла щелепи [1]. Згідно зі статистичними даними, періостит щелеп реєструють у 7 % хворих, які лікуються в поліклінічних умовах. У 20–23 % хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні із запальними захворюваннями, виявляються ускладнені форми періоститу. При цьому у 95 % випадків періостальне запалення перебігає у гострій формі і лише у 5 % — у хронічній [3].
Найчастіше періостит має одонтогенне походження і виникає на тлі попереднього захворювання зубів. У 73 % випадків причиною періоститу щелепи є хронічний періодонтит, у 18 % — альвеоліт, у 5 % — запалення напівретинованих та ретинованих зубів мудрості, у 4 % — пародонтит і кіста щелепи [2]. Крім того, простежується зв’язок періоститу щелеп з попереднім переохолодженням, перегріванням, емоційним та фізичним перенапруженням. При гнійних періоститах щелепи, як правило, виявляється змішана анаеробна (75 %) та аеробна (25 %) мікрофлора, яка представлена стрептококами, стафілококами, грампозитивними та грамнегативними паличками, гнильними бактеріями [4].
Запальні зміни, що виникають при гострому періоститі щелеп, викликають біль, набряк м’яких тканин обличчя, підвищення температури тіла, гіперемію слизової оболонки в ділянці перехідної складки, регіонарний лімфаденіт та порушення загального самопочуття [4]. За відсутності терапії запалення окістя щелепи може призвести до переходу гострого процесу в хронічний, а також до розвитку таких ускладнень, як остеомієліт, абсцес ділянки обличчя та/або шиї, флегмона, сепсис та септикопіємія.
Відповідно до сучасних уявлень лікування запального процесу щелепно-лицевої ділянки потребує хірургічного втручання і призначення антибактеріальних та протизапальних препаратів. Однак низка досліджень свідчать про зниження чутливості патогенних мікроорганізмів до антибіотиків і зменшення їх ефективності. Також багато сучасних антибактеріальних і протимікробних засобів сприяють зниженню імунологічної реактивності організму хворого, виникненню дисбіозу, алергічних реакцій та хронізації патологічного процесу, що ускладнює лікування [5, 6]. Усе це обумовлює необхідність пошуку нових підходів у лікуванні з використанням сучасних препаратів, серед яких доведену ефективність та безпеку має комплексний біорегуляційний препарат ТМ «Хеель» Траумель С.
У дослідженні В.М. Гелей, 2020 [7], вивчалась ефективність комплексної терапії з використанням Траумель С при гострих одонтогенних періоститах щелеп в амбулаторних умовах. У цьому дослідженні взяли участь 60 пацієнтів (27 жінок, 33 чоловіки) віком 25–60 років. У 40 пацієнтів був діагностований одонтогенний періостит щелеп із множинними ураженнями зубів та ускладненими формами карієсу, у 20 хворих він виник після лікування ускладненого карієсу. Усі пацієнти скаржились на погіршення загального стану, підвищення температури тіла до 38,5 °С, асиметрію обличчя через набряк відповідної ділянки, болючість регіонарних лімфовузлів під час пальпації.
Оперативне втручання проводили за двохетапною схемою: на першому етапі — видалення причинних зубів, оброблення рани аплікатором, зволоженим розчином колоїдного срібла. Одночасно проводили періостотомію з дренуванням рани упродовж двох днів та щоденне промивання рани розчином декасан (декаметоксин 0,02%). У післяопераційний період призначали антибактеріальну і протимікробну терапію: аугментин 1000 — по 1 табл. 2 р. на день; офлоксацин табл. 200 мг 2 р. на день; нестероїдні протизапальні засоби: фламідез — 1 табл. 2 р. на день; німесил — 1 пакет 2 р. на день. Для активізації процесів місцевого і загального імунітету, стимулювання очищення й загоєння рани, зменшення набряку, знеболювання і мінімізації ризику розвитку ускладнень у післяопераційному періоді використовували Траумель С мазь — на шкіру над зоною інфільтрату 2 р. на день.
На 15–18-й день, після зникнення гострих запальних явищ, проводили другий етап операції. Він полягав у розрізі м’яких тканин по гребеню альвеолярного відростка, відведенні слизово-окістного клаптя, формуванні кісткового ложа, засипанні кісткового замінника і закритті дефекту клаптем з поступовим накладанням швів.
Оцінка ефективності лікування проводилася на основі клінічного стану пацієнтів: вимірювання температури тіла, огляду (видимі слизові оболонки та шкірні покриви), збереження апетиту, наявності скарг по основних органах і системах, фізичної активності та фізіологічних показників на 1, 2, 3 та 5-й дні лікування. Комплекс лабораторних досліджень включав: визначення рівня лейкоцитів периферичної крові, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), рівня цитокінів у сироватці крові (ФНП-α1, IЛ-1β, IЛ-4, ІL-8, IL-10, імуноферментний аналіз), бактеріологічне дослідження. Дослідження цитології загоєння післяопераційної рани у пацієнтів після періостотомії виконували шляхом виготовлення мазків-відбитків на 1, 2, 3 та 5-й дні спостереження.
Результати дослідження показали, що після призначення схеми лікування в пацієнтів усіх вікових підгруп кількість скарг на больові відчуття, асиметрію обличчя, обмеження відкриття рота та відчуття жару зменшилась на 10–15 %. На 3-й день лікування незначна кількість скарг зберігалася в осіб старшої вікової підгрупи, тоді як в інших підгрупах скарги були відсутні.
На 1-й день лікування найбільш виражений лейкоцитоз (142–150 % щодо норми) спостерігався у пацієнтів молодшої вікової підгрупи, у пацієнтів середньої вікової підгрупи — до 130–139 %, у старшій віковій підгрупі — до 112–116 %. На 3-й день терапії нормалізація рівня лейкоцитів наставала у пацієнтів чоловічої статі середньої вікової підгрупи, на 7-й день — в усіх пацієнтів молодшої і середньої вікових підгруп.
При аналізі показників ШОЕ відзначали повільну реакцію на запалення в 1-й день лікування в пацієнтів чоловічої статі середньої та старшої вікових підгруп. Найбільш виражена температурна реакція (+1,7–1,5 °С) спостерігалась у пацієнтів молодшої вікової підгрупи, слабка реакція (+0,4–0,5 °С) — в осіб старшої вікової підгрупи, яка зберігалася і на 7-й день спостереження.
Дослідження рівнів цитокінів ФНП-α1, ІL-1β, ІL-4, ІL-8, ІL-10, які беруть активну участь у перебігу запального процесу, продемонструвало, що гострі періостити щелеп супроводжуються вираженою загальною реакцією організму в пацієнтів молодшої вікової групи, особливо у пацієнтів чоловічої статі (90 %).
На момент завершення лікування показники ФНП-α1 залишалися підвищеними понад норму в осіб старшої вікової підгрупи — 109,5–111 %. ІL-1β різко зростав на піку запалення у пацієнтів усіх трьох клінічних підгруп — більше ніж 300–400 % понад норму. Однак на 3-й день наставала нормалізація у пацієнтів молодшої і середньої вікових підгруп, підвищений рівень зберігався у пацієнтів жіночої статі зі старшої вікової групи — десь на 142 % (табл. 1).
Рівень ІL-4 на піку запалення зростав у пацієнтів молодшої вікової підгрупи (близько 150 %), незначно — у пацієнтів середньої вікової підгрупи (101–112 %) і був у нормі в старшій віковій групі (табл. 2).
Рівень ІL-8 на піку запалення зростав у всіх пацієнтів. Його максимальний рівень відмічався в осіб старшої вікової підгрупи — 129–133 %. Крім того, значне збільшення ІL-8 спостерігалось у пацієнтів молодшої вікової підгрупи — 115–126 %. Нормалізація рівня цитокіну повільно наставала у пацієнтів старшої вікової групи — на 7-й день спостереження рівень у них був на верхній межі норми й частково перевищував норму. Рівень ІL-10 як основного протизапального фактора зростав до верхньої межі норми у пацієнтів молодшої вікової підгрупи (із 2,8–3,1 до 9,0–9,1 пг/мл).
/25.jpg)
Результати бактеріологічних досліджень показали, що гострі одонтогенні періостити щелеп у пацієнтів молодшої групи найчастіше зумовлюються S. аureus (65–75 %) та асоціаціями S. еpidermidis і Streptococcus spр. (25–35 %), чутливими до напівсинтетичних пеніцилінів та цефалоспоринів. У пацієнтів віком 55–64 роки виявлялися асоціації анаеробних патогенних бактерій із роду Enterobacteriaceae та Escherichia, більш чутливих до фторхінолонів (20–35 % випадків).
Цитологічні дослідження загоєння післяопераційної рани у пацієнтів із гострими одонтогенними періоститами щелеп виявили, що у пацієнтів молодшої вікової підгрупи процеси загоєння післяопераційної рани відбувалися найшвидше і найефективніше, що підтверджувалося зменшенням кількості нейтрофільних гранулоцитів з 87,8 до 57,0 % протягом 5 днів спостереження, а також появою колоній фібробластів — з 0 до 22,0 % та активних епітеліоцитів (6,1 %) у кінці спостереження.
Процеси регенерації у пацієнтів старшої вікової підгрупи перебігали менш інтенсивно і мали тенденцію до хронізації запалення. Це проявлялося зменшенням кількісті нейтрофільних гранулоцитів за 5 днів — із 83,2 до 68,2 %. Кількість фібробластів зросла із 0 до 9,4 %, кількість активних епітеліоцитів була на рівні 1,7 %. Значно виросла кількість лімфоцитів (до 12,3 %).
Результати дослідження продемонстрували, що схема комплексного лікування з застосуванням препарату Траумель С сприяла нормалізації перебігу ранового процесу у випадках проведеного розтину субперіостального абсцесу в усіх пацієнтів, незалежно від віку. Результати досліджень цитології післяопераційної рани у пацієнтів основної групи, на відміну від контрольної, показали, що в усіх осіб вже на 2-й день спостереження зростали обсяги фібробластів, а на 3-й день загоєння рани вже виявлялися активні епітеліоцити, що свідчило про початок епітелізації рани.
Таким чином, гострі одонтогенні періостити щелеп є актуальною проблемою у хірургічній стоматології. Результати дослідження В.М. Гелей, 2020, продемонстрували, що призначення комплексного лікування з включенням Траумель С при лікуванні пацієнтів дорослого віку з гострими одонтогенними періоститами щелеп в амбулаторних умовах призводить до скорочення періоду активного перебігу захворювання до 3 днів: у пацієнтів віком 19–24 і 44–54 роки — у 100 %, в осіб 55–64 років — у 95 % випадків. Окрім того, запропоноване комплексне лікування сприяло нормалізації показників загального та місцевого імунітету, пришвидшенню переходу запалення у репаративну фазу, зменшенню терміну непрацездатності хворого до 2–3 днів.
Список литературы
1. Кривенко О. Періостит щелепи. https://ua.iliveok.com/health/peryostyt-shchelepy_107888i15939.html.
2. Delbet-Dupas C., Devoize L., Mulliez A., Barthélémy I., Pham Dang N. Does anti-inflammatory drugs modify the severe odontogenic infection prognosis? A 10-years’ experience. Med Oral Patol Oral Cir Bucal. 2021 Jan; 26(1): e28-e35. doi: 10.4317/medoral.23926.
3. Тимофєєв О.О. Керівництво з щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматології. К.: Червона-Рута-Турс, 2002. 1024 с.
4. Москаленко П.О. Запальні одонтогенні захворювання щелепно-лицьової ділянки. Суми: ВВП «Мрія-1», 2019.
5. Neely C.J. Flagellin treatment prevents increased susceptibility to systemic bacterial infection after injury by inhibiting anti-inflammatory IL-10+ IL-12-neutrophil polarization. PLoS One. 2014; 9 (1): e85623.
6. Chang Y.C., Shieh Y.S., Lee S.P. et al. Chronic osteomyelitis with proliferative periostitis in the lower jaw. Journal of Dental Sciences. 2015; 10 (4): 450-455.
7. Гелей В.М., Гелей Н.І. Індивідуальний підхід до комплексного лікування гострих одонтогенних періоститів щелеп. Клінічна стоматологія. 2020. № 1. С. 5-11. DOI: 10.11603/2311-9624.2020.1.11215.